І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]
04 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: Мазурик О.Ф.,
суддів: Прокопчук Н.О., Росік Т.В.,
при секретарі: Мурзі М.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство по збору боргів»
на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2013 року
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство по збору боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство по збору боргів» (далі - ТОВ «Агентство по збору боргів», Товариство) звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним 11.08.2006 між ТОВ «БанкРенесанс Капітал» (далі - Банк) та ОСОБА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач свої зобов'язання за договором кредиту належним чином не виконує, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість у сумі 41 886 грн. 61 коп.
Посилаючись на те, що відповідно до договору уступки права вимоги № 1 від 12.07.2011 до Товариства перейшли усі права вимоги, а також права, що забезпечують виконання зобов'язань по кредитному договору, просив стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 41 886 грн. 61 коп.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої зазначив, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи.
Як на підставу скасування рішення суду, зазначив, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не взяв до уваги та не дослідив належним чином наявні в матеріалах справи докази на підтвердження укладення кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів, неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором кредиту та існування заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову з підстав його недоведеності.
Просив заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.
Представник позивача - Сапсай А.С. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити, з підстав наведених в ній.
Відповідач в судовому засіданні просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що пропозицією укласти договір (оферта) від 11 серпня 2006 року між ТОВ «БанкРенесанс Капітал» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № GP 1290 на умовах, викладених в пропозиції та основних умовах кредитного договору, які разом складають договір (а.с. 4-7).
Згідно з Розділом 1 Пропозиції акцептом ТОВ «Банк Ренесанс Капітал» пропозиції відповідача є дії банку по підписанню та скріплення печаткою Пропозиції.
Відповідно до Основних умов та заяви на видачу готівки від 11.08.2006 відповідачу було надано кредит в сумі 25 000 грн. на строк 36 місяців із процентною ставкою за користування кредитом 30% річних, а також комісією за обслуговування кредиту у розмірі 1,99%.
Пунктами 2.4.1. та 2.4.2. Основних умов передбачено, що відповідач зобов'язався щомісячно частинами забезпечити повернення наданого кредиту, нарахованих процентів на суму кредиту та комісії в сумах та термінах, що передбачені графіком платежів, шляхом здійснення перерахування коштів у відповідних сумах на рахунок Банку, вказаний у розділі 2 ч. 3 Пропозиції. Кошти, перераховані відповідачем на даний рахунок направляються на погашення заборгованості у черговості відповідно до п. 2.4.5. Основних умов.
Відповідно до графіку платежів погашення заборгованості повинно було відбуватися з 11.09.2006 по 10.08.2008 (а.с. 5).
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідачем виконувались умови договору та згідно виписок по особовим рахункам у ОСОБА_1 станом на 22 серпня 2007 року не існувало заборгованості, оскільки на вказану дату вихідний залишок становив 0,00 грн.
Вірно встановивши обставини справи, щодо погашення відповідачем кредиту за встановленим графіком, суд помилково ототожнив поняття «відсутність заборгованості за черговим платежем» з «відсутністю заборгованості за кредитним договором».
Як вбачається з матеріалів справи, згідно умов кредитного договору від 10.08.2006, укладеного між Банком та ОСОБА_1 щомісячний платіж повинен був складати 1559 грн., дата щомісячного платежу 11 числа кожного місяця. Строк кредиту - 36 місяців, останній платіж згідно графіку платежів 10.08.2009.
Судом встановлено, що з 10 серпня 2006 року по 22 серпня 2008 року відповідачем здійснено 10 погашень на суму 18 202, 00 грн.
З аналізу виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 вбачається, що кошти, перераховані на погашення заборгованості за кредитним договором, направлялися на погашення, відповідно до умов п. 2.4.5. кредитного договору, в наступному порядку: прострочені проценти (за їх наявності); прострочена комісія (за її наявності); прострочена сума кредиту (за її наявності); пеня за прострочення сплати процентів (за її наявності); пеня за прострочення сплати комісії (за її наявності); пеня за прострочення повернення кредиту (за її наявності); строкові проценти за користування кредитом (за їх наявності); строкова комісія (за її наявності); строкове повернення кредиту; дострокове повернення кредиту.
Суд не взяв до уваги, що з 22.08.2008 по 10.08.2009 відповідачем належним чином не виконувались умови договору, та не здійснювались чергові платежі, в зв'язку з чим станом на 31.08.2010 року у нього виникла заборгованість перед Банком у розмірі 42 886, 61 грн.
31 жовтня 2008 року згідно з розділом 1 пропозиції Банк уклав договір факторингу № 1008/1 з ПК «Буквелью Інвестментс Лімітед», за умовами якого до ПК «Буквелью Інвестментс Лімітед» перейшли усі права вимоги, а також права, що забезпечують виконання зобов'язань по кредитному договору.
19 листопада 2008 року між ПК «Буквелью Інвестментс Лімітед» і ТОВ «АСД Україна» було укладено договір уступки прав вимоги «цесія» № 1108/1, відповідно до умов якого до ТОВ «АСД Україна» перейшли усі права вимоги, а також права, що забезпечують виконання зобов'язань по кредитному договору.
12 липня 2011 року між ТОВ «АСД Україна» та ТОВ «Агентство по збору боргів» був укладений договір уступки прав вимоги «цесія» № 1, згідно якого до ТОВ «Агентство по збору боргів» перейшли усі права вимоги, а також права, що забезпечують виконання зобов'язань по кредитному договору.
Беручи до уваги викладене, судова колегія вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не виконав покладених на нього вимог закону, щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, які мали значення для правильного вирішення спору, не взяв до уваги неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором кредиту та існування заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову з підстав його недоведеності.
Зважаючи на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, рішення не може залишатися без змін.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення суду є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Задовольняючи позовні вимоги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно положень п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення. При цьому кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Положення статті 256 ЦК України визначають, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України.
Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як встановлено судом та підтверджується наявними у справі доказами, 19.03.2012 ОСОБА_1 здійснив часткову оплату заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Оскільки з досліджених судом доказів достовірно встановлено, що 19 березня 2012 року відповідачем вчинялись дії щодо часткового погашення заборгованості за кредитним договором, що свідчить про визнання останнім боргу, то перебіг строку позовної давності переривався і новий період перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з 20 березня 2012 року.
Як вбачається з позовної заяви з позовом про стягнення заборгованості ТОВ «Агентство по збору боргів» звернулось в травні 2013 року, тобто, в межах встановленого законом трирічного строку позовної давності.
Вищезазначене дає підстави суду апеляційної інстанції для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, яким в задоволенні позову відмовлено, з ухваленням нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агентство по збору боргів» заборгованості у сумі 41 881 грн. 61 коп.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку статті 88 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство по збору боргів» - задовольнити.
Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2013 року - скасувати та ухвалити нове наступного змісту.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство по збору боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство по збору боргів» заборгованість у сумі 41 881 (сорок одна тисяча вісімсот вісімдесят одна) грн. 61 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство по збору боргів» сплачений судовий збір у розмірі 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 31 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий:
Судді:
Справа № 752/8618/13-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/16088/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Пасинок В.С.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.