10 грудня 2013 р. Справа № 902/1422/13
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юшн Компані»,
м. Полтава
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Тульчин
Вінницька область
про стягнення заборгованості 12 667,92 грн.
при секретарі судового засідання Солоненко Т.В.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юшн Компані» звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 12667,92 грн., з яких: 11 000,00 грн. - основний борг; 1 180,18 грн. - пені; 487,74 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 10.05.2012 року між сторонами укладено договір поставки № 2797 за умовами якого позивач зобов'язався передавати відповідачу, на підставі заявок останнього, у власність продукцію відповідно до видаткової накладної, а відповідач зобов'язався прийняти її та вчасно здійснювати оплату в строки, встановлені даним договором. 25.08.2012 року, по заявці відповідача позивачем на адресу магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» було здійснено поставку товарів на загальну суму 22030,88 грн..
Відповідно до п. 4.6. договору відповідач зобов'язався здійснити оплату за поставлений товар на протязі 21 календарного дня з дати поставки.
В порушення умов відповідачем не здійснено повної оплати за поставлений товар, що призвело до нарахування штрафних санкцій обумовлених договором.
Ухвалою суду від 21.10.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1422/13 з призначенням до розгляду в судовому засіданні.
Ухвалою суду від 07.11.2013 року розгляд справи відкладено на 10.12.2013 року та зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 21.10.2013 року в частині надання доказів необхідних для розгляду справи.
Станом на день розгляду справи відповідач вимоги суду викладені в ухвалі від 21.10.2013 року щодо надання документів не виконав, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Ухвали суду направлені відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та договорі поставки № 2797 від 10.05.2012 року, однак були повернуті на адресу суду з відмітками відділення поштового зв'язку наступного змісту: «за закінченням терміну зберігання».
З врахуванням наведеного суд зважає на наступне. Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
При неявці сторін в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19, ч.2 ст.45 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу чи фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі стосовно місцезнаходження покладається на останніх.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
10 травня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юшн Компані» (позивач, за договором Постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, за договором Покупець) укладено договір поставки № 2797.
Відповідно до п. 1.1. договору Постачальник зобов'язується передавати Покупцеві, на підставі заявок останнього, у власність, Продукцію відповідно до видаткової накладної, а Покупець зобов'язується приймати її та вчасно здійснювати оплату в строки, встановлені даним договором.
Найменування Продукції, кількість, якість, розгорнута номенклатура (асортимент), ціна вказується в Специфікації, яка є підставою для складання заявок Покупця (п. 1.2. договору).
Кількість, асортименти товару, що поставляється, вказується у видаткових накладних, складених на підставі письмової заявки Покупця (п. 2.1. договору).
Постачальник зобов'язаний здійснити поставку протягом 3 (трьох) робочих днів від дати прийняття заявки до виконання. За даним договором Постачальник має право дострокової поставки товару. За даним договором Постачальник має право поетапної поставки товару, а Покупець не вправі відмовитися від прийняття товару, поставленого вроздріб, за умовами дотримання Постачальником умов даного договору про якість товару (п. 2.3. договору).
Оплата за поставлений товар проводиться Покупцем відповідно до цін на товар, що діють на дату поставки товару Покупцеві. Постачальник має право на зміну вартості поставленого товару в однобічному порядку, за умови дотримання вимог п. 4.3. даного договору (п. 4.2. договору).
Якщо буде потреба підвищення ціни товару, Постачальник направляє Покупцеві повідомлення про зміну відпускної ціни товару. Протягом 7-ми днів з моменту відправлення повідомлення Покупцеві, він має право відмовитися від поставок товару за новою ціною. По закінченню цього строку, при відсутності відповіді Покупця, вважається, що він погодився зі зміною ціни товару і зобов'язується оплачувати товар за новою ціною (п. 4.3. договору).
Покупець зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар на протязі 21 (двадцяти одного) календарних днів з дати поставки. За даним договором Покупець має право дострокової оплати вартості поставленого товару (п. 4.6. договору).
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 10,05.2012 року (п. 7.1. договору).
Кожна зі сторін може достроково розірвати договір тільки після попереднього письмового повідомлення іншої сторони не менш, як за 30 календарних днів. У випадку якщо сторонами до спливу 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору не надано повідомлення про розірвання, договір вважається пролонгований на той же строк і на тих самих умовах. Сторони зобов'язані виконувати в повному обсязі всі обов'язки за даним договором на момент подачі повідомлення (п. 7.3. договору).
Матеріали справи свідчать, що на виконання взятих на себе за договором зобов'язань позивачем на підставі видаткової накладної № Дк000237991 від 25.08.2012 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 15 779,03 грн..
В підтвердження проведення відповідачем розрахунків за товар позивачем надано копії виписок банку (а.с. 16-18) та платіжного доручення № 1843 від 07.10.2013 року. При цьому суд зважає, що з матеріалів справи, зокрема акту звірки розрахунків (а.с. 14), вбачається про існування між сторонами інших господарських відносин. Відповідно ж до обопільного підписаного акту звірки розрахунків за період з 01.01.2013 року по 26.10.2013 року за договором № 2797 від 10.05.2012 року, відповідачем оплачено лише частину товару. Таким чином, станом на день розгляду справи сума заборгованості за договором становить 10 000 грн..
Вказана обставина підтверджується також заявою позивача № 129/13-В від 06.11.2013 року про припинення провадження у справі в частині стягнення 1000 грн. боргу у зв'язку з погашенням відповідачем вказаної суми 23.10.2013 року.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті сировини.
В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов'язання за договором в частині проведення розрахунків, за поставлений товар, відповідачем виконувались не належним чином.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 10 000 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її. Провадження у справі в частині стягнення боргу в розмірі 1000 грн. слід припинити за правилами п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, з покладенням судових витрат в цій частині на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 1180 грн. пені та 487,74 грн. 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що за недотримання строків оплати товару згідно п. 4.6. даного договору, Покупець сплачує Постачальникові неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.
Перевіривши за допомогою системи «ЛІГА ЗАКОН» правильність наданого позивачем розрахунку пені який здійснено за період 16.09.2012 року по 16.03.2013 року судом виявлено помилку в бік завищення, оскільки розмір пені за визначених період становить 1 176,96 грн..
За таких обставин, в позові в частині стягнення 3,22 грн. пені слід відмовити як безпідставно заявлених.
При цьому, в розрахунку 3% річних судом не виявлено помилок в зв'язку з чим вказана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог в частині стягнення боргу, пені та 3% річних (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.
Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юшн Кампані» (36034, м. Полтава, вул. Буровиків, 4, код ЄДРПОУ 36951480) 10 000 (десять тисяч) грн. - боргу; 1 176 (одну тисячу сто сімдесят шість) грн. - пені; 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 74 коп. - 3% річних; 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 06 коп. - витрат зі сплати судового збору.
3. Провадження у справі в частині стягнення 1 000 грн. боргу припинити.
4. В позові в частині стягнення 3,22 грн. пені відмовити.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
6. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.
Повне рішення складено 16.12.2013 р.
Суддя В. Матвійчук
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Буровиків, 4, м. Полтава, 36034)
3 - відповідачу (АДРЕСА_1)