Справа № 764/4417/13-ц
Провадження2/764/2049/2013
Категорія 1
13 листопада 2013 року Ленінський районний суд міста Севастополя в складі: головуючого судді - Гаркуші О.М., при секретарі - Грищенко Ю.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, суд,
Позивач, вточнивши позовні вимоги, звернувся до суду з позовом в якому просить визнати за нею право власності на кімнату 25-3 в комунальній квартирі АДРЕСА_1. Вимоги позову мотивовані тим, що 16.08.1996р. між нею та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 був укладений договір міни, відповідно до якого вона поміняла належну їй квартиру АДРЕСА_2 на кімнату 25-3 пл.12,8 кв.м. в комунальній квартирі АДРЕСА_3, що належала на праві спільної власності відповідачам. Під час звернення до КП «Севміськводоканал» для звірки платежів їй стало відомо, що в правоустановчому документі зроблена помилка, замість вказівки що у право власності їй переходить кімната 25-3 вказано кімната 25-2, що є невірним, оскільки в КП «БТІ та ДРОНМ» СМР за нею зареєстровано право власності на кімнату 25-3, площею 12,8 кв.м. в квартирі АДРЕСА_4.
В судове засіданні представник позивача не з'явився, про час та місце судового засідання сповіщений належним чином відповідно до вимог діючого законодавства, надав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про час та місце судового засідання сповіщений належним чином відповідно до вимог діючого законодавства, поважність причин відсутності до суду не надав.
Через вимоги ст. 169 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути дану цивільну справу у відсутність нез'явившихся осіб, визнаючи достатніми для розгляду спору по суті наявні в матеріалах справи письмові докази.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, знаходить, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.08.1996р. між позивачем та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 був укладений договір міни, посвідчений державним нотаріусом Першої Севастопольської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за №2-1157. Відповідно до умов цього договору позивач поміняла належну їй квартиру №70, розташовану в місті Севастополі по вул. Гоголя в будинку №31 на кімнату 25-2, площею 170 кв.м. в комунальній квартирі №25, розташовану в місті Севастополі по вул. Одеська в будинку №3 (а.с.4).
Відповідно до реєстраційного надпису на правоустановчому документі про право особистої власності право власності на кімнату 25-3 площею 12,8 кв.м. зареєстровано за позивачем під реєстровим №622.
Відповідно до довідки про наявність житлової площі від 11.04.2008р. право власності на кімнату 25-3, пл. 12,8 кв.м. в квартирі №25 будинку №3, розташованого по вул. Одеська в місті Севастополі зареєстровано за позивачем (а.с.7).
Відповідно до довідки КП «БТІ та ДРОНМ» СМР вих. №4014 від 28.09.2013р. станом на 31.12.2012р. право власності на житлову кімнату 25-3 площею 12,8 кв.м. в квартирі АДРЕСА_5 на підставі договору міни №2-1157 від 16.08.1996р., посвідченого Першою Севастопольською ДНК зареєстровано за позивачем (а.с.4).
Відповідно до листа КП «БТІ та ДРОНМ» СМР вих. №3328 від 01.08.2013р. вбачається, що право власності на кімнату №25-3 належало по 1/3 частці ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та перейшло до позивача на підставі вищевказаного договору міни (а.с.43).
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів захисту якого є визнання права.
Крім того, відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтею 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Пунктами 5,6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 671, передбачено, що державній реєстрації підлягають договори купівлі-продажу, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням.
Оскільки матеріалами справи підтверджується, що за позивачем зареєстровано право власності на житлову кімнату 25-3 площею 12,8 кв.м. в квартирі АДРЕСА_5 на підставі договору міни №2-1157 від 16.08.1996р., посвідченого Першою Севастопольською ДНК, а внести зміни до цього договору не має можливості, суд вважає, що вимоги позову підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір суд покладає на рахунок позивача, оскільки вимоги про стягнення судового збору з відповідача не ставилось.
На підставі ст.ст. 16,392 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд
Позов - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на кімнату 25-2 в комунальній квартирі АДРЕСА_6.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги в Ленінський районний суд міста Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя -