Справа № 764/10193/13-ц
Провадження2/764/4367/2013
Категорія 26
04 грудня 2013 року Ленінський районний суд міста Севастополя у складі: головуючого судді - Гаркуші О.М., при секретарі - Грищенко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Банк "Морський" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 482441,62 грн. та судових витрат у сумі 1700,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, порушуючи норми чинного законодавства і умови договору, кредит в установленому порядку не погасила.
17 січня 2012 року заочним рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Банк "Морський" заборгованість за кредитним договором № 2480908 - КФ від 11 вересня 2008 року у розмірі 482441,62 грн., держане мито у сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120,00 грн., а всього 484 261,62 грн.
Ухвалою Апеляційного суду міста Севастополя від 11.02.2013 по справі № 22ц-797/287/13 рішення суду залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2013 року по справі № 6-21179св13 рішення Ленінського районного суду та ухвала Апеляційного суду міста Севастополя скасовані, справу направлено для нового розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ч.4 ст. 338 ЦПК України висновки та мотиви, з яких скасовані попередні рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Під час нового розгляду справи, позивач, заявою про уточнення позовних вимог в порядку ст. 27, 31 ЦПК України від 23.10.2013 року фактично змінив предмет та підстави позову, просив звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом набуття ПАТ Банк "Морський" права власності на предмет іпотеки - квартиру № 28, що розташована у будинку 228 по проспекту Генерала Острякова в місті Севастополі.
Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримала, наполягала на задоволенні позову в уточненому варіанті.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи сповіщалася належним чином згідно з вимогами діючого законодавства шляхом направлення судового сповіщення, причину неявки суду не повідомила.
Представник відповідача, проти позову заперечував, зазначив що позов є не обґрунтованім, а тому просив суд відмовити у задоволені позову.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін суд дійшов висновку що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 11 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Банк "Морський", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство Банк "Морський" та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № 2480908 - КФ, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 40000,00 доларів США., строком на 36 місяців до 25 серпня 2011 року зі сплатою 18% річних за користування кредитом (а.с.5-9).
Згідно з пунктом 2.3.3 договору відповідач зобов'язалася сплачувати відсотки за Кредит щомісяця, виходячи зі ставки, передбаченої пунктом 1.4.1 даного договору, не пізніше останнього банківського дня місяця.
Пунктом 2.3.5 договору передбачено, що позичальник зобов'язується сплачувати відсотки за кредитом у валюті, передбаченій пунктом 1.1 договору
17 вересня 2008 року між сторонами вказаного кредитного договору укладено додаткову угоду, відповідно до умов якої пункт 1.2 кредитного договору № 2480908 - КФ від 11 вересня 2008 рок викладено у наступні редакції: "Кредит надається позичальнику на строк 120 місяців та повинен бути сплачений не пізніше 11 вересня 2018 року" (а.с.10-11).
Крім того, додатковою угодою від 17 вересня 2008 року до кредитного договору від 11 вересня 2008 року додаток 1 "Графік погашення кредиту та відсотків за його користування" викладено у новій редакції.
Свої зобов'язання за кредитним договором публічне акціонерне товариством Банк "Морський" виконало у повному обсязі, відповідач отримала кредит у розмірі 40000,00 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки № 27664 (а.с.17).
В порушення умов договору відповідач від своєчасного виконання зобов'язання ухилялася, погашення кредиту згідно з графіком не виконувала, про що свідчить довідка про стан заборгованості від 25 березня 2011 року (а.с.12) та від 22.10.2013 (а.с.162-164).
Станом на 22 жовтня 2013 року заборгованість відповідача за кредитним договором складає 39245,92 доларів США, що еквівалентно 313692,64 грн. за курсом НБУ на 22 жовтня 2013 року; заборгованість за відсотками 15456,13 доларів США, що еквівалентно 123540,85 грн., 31750,51 грн. - пені. Всього заборгованості 468984,00 грн.
Додатково позивачем нараховано 10000,00 доларів штрафу, що еквівалентно 79930,00 грн.
Відповідно до ухвали ВССУ, суд скасовуючи попередні рішення зазначив, що "згідно п. 3.3 кредитного договору в разі недотримання позичальником будь-якої з умов кредитного договору або здійснення будь-яких дій відносно заставленого майна, не погоджених з банком, позичальник виплачує банку штраф у розмірі 25 % від суми кредиту.
Визначаючи розмір штрафу, суд в порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України не зазначив, яке саме з порушень, вказаних в п. 3.3 кредитного договору від 11 вересня 2008 року № 2480908-КФ, допущено позивачем; яким чином розраховано штраф, що становить 10 тис. доларів США, що еквівалентно 79 577 грн, при заборгованості за кредитом в сумі 39 245,92 доларів США, що еквівалентно 312 307 грн 26 коп., тобто 25,48 %.
Частина 1 ст. 549 ЦК України дає поняття неустойки (штрафу, пені) - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У порушення вказаної норми суд не врахував, що за відсутності інших порушень щодо термінів сплати кредиту, забезпеченого пенею, покладання на особу подвійної відповідальності (штрафу і пені) за порушення одного і того ж зобов'язання не допускається."
Позивач, уточнивши позовні вимоги, зазначив, що штраф ним нарахований за порушення зобов'язання за п.2.3.2, 2.3.3, 2.3.9, 2.3.13, 2.3.15 Кредитного договору. Але зазначені пункти договору стосуються строку виконання зобов'язання по сплати заборгованості та забезпечені пенею, а п.2.3.9 стосується страхування предмета іпотеки. Оскільки позивач не зазначив, яким чином відсутність договору страхування порушує права позивача, суд вважає недоцільним враховувати під час винесення рішення суму нарахованого штрафу.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтями 526, 615 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися у встановлений термін відповідно до вказівки закону і договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу).
Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача сумнівів у суду не викликає.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст.1 ЗУ "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст.3 ЗУ "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
11 вересня 2008 року між відкритим акціонерним товариством Банк "Морський", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство Банк "Морський" та ОСОБА_1 (позичальник) укладено іпотечний договір відповідно до якого за рахунок квартири № 28 в будинку № 228 ЖБК по проспекту Генерала Острякова забезпечено виконання зобов'язання за кредитним договором № 2480908-КФ від 11 вересня 2008 року.
Відповідно до умов іпотечного договору іпотеко держатель має право на свій розсуд звернути стягнення на предмет іпотеки за договором про задоволення вимог іпотекодержателя, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.
Відповідно до ст.16 ЦК України Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 36 ЗУ "Про іпотеку" встановлені засади позасудового врегулювання спорів, згідно норм якої, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Відповідно до ст. 37 ЗУ "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Відповідно до п.3.4 іпотечного договору, спосіб звернення стягнення на передане у іпотеку нерухоме майно зазначається іпотекодержателем у офіційному листі (вимозі), що надсилається іпотекодавцю відповідно до п.2.4.1 договору.
Відповідно до листа № 985/16 від 19.04.2011 року (а.с.16) позивач направив відповідачу вимогу про погашення зобов'язання у вигляді вимоги про негайне внесення суми заборгованості та внесення змін до договору іпотеки у зв'язку зі змінами кредитного договору та направив акт звірки взаємних розрахунків. Жодна вимога про визнання права власності на іпотечне майно у листі не зазначена.
Аналогічна правова позиція викладена у запереченнях позивача на заяву відповідача про скасування заочного рішення (а.с.69-70).
У будь який інший формі позивачем не заявлялося вимоги про укладання договору про набуття права власності позивачем на квартиру, тому право позивача в цій частини не є порушеним, а вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом набуття ПАТ Банк "Морський" права власності на предмет іпотеки є передчасною, не відповідає передбаченому договором та законом способу захисту порушеного права, яке як зазначено вище не є порушеним в цій частини.
Таким чином, приймаючи до уваги, що позивачем не дотримано вимог Закону та договору, підстав для звернення стягнення на іпатечне майно шляхом визнання права власності у суду не має, позов не обґрунтований і задоволенню не підлягає.
Враховуючи, що вимога про зняття з реєстраційного обліку та виселення є похідною від вимоги про набуття права власності, вона також не підлягає задоволенню.
В силу ст. 88, 89 ЦПК України у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати також відшкодуванню не підлягають.
На підставі ст.ст. 1, 3, 36-38 Закону України "Про іпотеку", ст. 526, 530, 546, 549, 610, 611, 615, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд
У задоволенні позову публічного акціонерного товариства Банк "Морський" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом набуття ПАТ Банк "Морський" права власності на предмет іпотеки - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя -