Справа № 761/26106/13-ц
Провадження №2/761/8502/2013
іменем України
05 грудня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.,
при секретарі Звонцовій О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання відсутності права на обов'язкову частку у спадщині,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги про визнання відсутності права на обов'язкову частку у спадщині наступним. 02.12.1994 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 був укладений шлюб, про що зроблено актовий запис № 1754. На випадок своєї смерті ОСОБА_6 склала заповіт, згідно з якого все своє майно заповідала позивачу (доньці) та сину ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла та після неї відкрилась спадщина. До державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернулась позивач, було відкрито спадкову справу. Також з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину (обов'язкову частку)звернувся і відповідач. ОСОБА_1 зазначає, що відповідач народився в ІНФОРМАЦІЯ_2 і на час відкриття спадщини його вік становив 57 років і він не був визнаний інвалідом. За таких обставин позивач просить суд визнати відсутність права на обов'язкову частку у спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_6, у ОСОБА_2.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила задовольнити з підстав зазначених в позові.
Відповідач заперечував щодо задоволення позову з тих підстав, що будучі інвалідом ІІ групи довічно має всі підстави отримати після смерті дружини обов'язкову частку у спадщині.
Представник третьої особи також просила відмовити у задоволенні позову у зв'язку з його безпідставністю.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Встановлено, і не заперечується сторонами, що 02.12.1994 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 укладено шлюб в відділі реєстрації актів громадянського стану Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва, актовий запис № 17654. Після укладення шлюбу ОСОБА_6 отримала прізвище «ОСОБА_6».
Як вбачається з матеріалів справи, на випадок своєї смерті ОСОБА_6 22.02.2010 року склала заповіт, відповідно до якого заповіла все своє майно в рівних долях дітям - ОСОБА_1 та ОСОБА_3.
Дана обставина також не заперечувалась учасниками процесу у судовому засіданні.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, про що відділом реєстрації смерті в м. Києві складено актовий запис № 13352.
Як свідчить Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі Першою київською державною нотаріальною конторою 17.09.2012 р. відкрито спадкову справу за померлою ОСОБА_6.
Як зазначає представник позивача відповідач звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за дружиною ОСОБА_6 обов'язкову частку, на яку він не має право, а тому ОСОБА_1 і звернулась до суду за захистом своїх спадкових прав.
Приписами ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (удівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.
В свою чергу відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними громадянами є особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
В матеріалах справи наявні докази, які свідчать про те, що ОСОБА_2 в розумінні положень чинного законодавства України, є непрацездатною особою, а саме копія посвідчення інваліда ІІ групи, оригінал якого було досліджено в судовому засіданні.
За положеннями ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересу можуть бути 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) припинення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання зобов'язання в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення, 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Приписами ж ст. 20 ЦК України встановлено, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Позивач просить суд захистити її права та законні інтереси, та такі вимоги підтримано представником, шляхом визнання відсутності у ОСОБА_2 права на обов'язкову частину у спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_6.
За встановлених обставин, беручі до уваги наявність встановленої у відповідача інвалідності, беручі до уваги, що спосіб захисту, обраний ОСОБА_1, не передбачено чинним законодавством підстави для задоволення позову відсутні.
Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України.
Входячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3,11,57,60,88,212-215 ЦПК України, ст.ст. 16,1241 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків, або якщо його не скасовано після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Суддя: