09 грудня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Горелкіної Н.А.
суддів: Євграфової Є.П., Іваненко Ю.Г.,
Журавель В.І., Ізмайлової Т.Л.
розглянувши заяву публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2013 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
У березні 2012 року ПАТ «ОТП Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_6 й ОСОБА_7 було укладено договори іпотеки квартир в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, але квартири, що були предметом договорів іпотеки, перейшли у власність до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 жовтня 2012 року позовні вимоги було задоволено.
Звернуто примусове стягнення за кредитним договором №CrL-SME-702/137/2008 від 17 квітня 2008 року на предмет іпотеки за іпотечним договором № PM-SME 702/137/2008/1 від 17 квітня 20008 року - квартиру НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; на предмет іпотеки за іпотечним договором № PM-SME 702/137/2008/2 від 17 квітня 20008 року - квартиру НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; на предмет іпотеки за іпотечним договором № PM-SME 702/137/2008/3 від 17 квітня 20008 року - квартиру НОМЕР_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 шляхом визнання за ПАТ «ОТП Банк» права продажу будь-якій особі-покупцеві предмету іпотеки з наданням всіх повноважень продавця (в тому числі: отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах БТІ, ВРЖЕУ, нотаріату, тощо) для задоволення вимог ПАТ «ОТП Банк» у розмірі заборгованості за кредитним договором №CrL-SME-702/137/2008 від 17 квітня 2008 року в сумі 300 061,18 доларів США, що відповідно до курсу купівлі-продажу долара США, встановленого НБУ становить 2 300 431,98 грн.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 16 квітня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2013 року рішення апеляційного суду залишено без змін.
У листопаді 2013 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від ПАТ «ОТП Банк» надійшла заява про перегляд ухвали суду касаційної інстанції від 05 вересня 2013 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема, ст. 23 Закону України «Про іпотеку» та ст.24 Закону України «Про заставу», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
В обґрунтування заяви посилається на:
- ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2013 року в справі за позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки;
- ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 липня 2012 року в справі за позовом про звернення стягнення на заставлене майно;
- ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2012 року в справі за позовом про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження;
- ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2013 року в справі за позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки;
- постанову Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі за позовом про звернення стягнення на предмет застави.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №11 від 30 вересня 2011 року «Про судову практику застосування статей 353-360 ЦПК України» судовими рішеннями, на які заявник посилається на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК, можуть бути рішення: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ; Вищого адміністративного суду України; Вищого господарського суду України; Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, ухвалені як судом касаційної інстанції; апеляційних судів загальної юрисдикції, як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ» від 22 лютого 2007 року № 697-У.
Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним. Обов'язковою є умова, щоб цими рішеннями, які набрали законної сили, вирішено спір по суті та в них судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права.
Постанова Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року, копію якої долучено до заяви про перегляд та на яку здійснюється посилання, до зазначеного вище переліку судових рішень не відноситься, а отже, на неї і не може здійснюватися посилання, як на підтвердження неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права.
Відповідно до ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Згідно з п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року «Про судову практику застосування статей 353-360 ЦПК України» під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в силу ст.23 Закону України «Про іпотеку» застава на спірні приміщення свою дію не припиняла, зобов'язання, забезпечене іпотекою, не виконано, тому зберігає чинність при переході права власності на предмет іпотеки до відповідачів.
Скасовуючи рішення суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що оскільки продаж спірних квартир здійснено в рамках ліквідаційної процедури, визначеної Господарським судом Харківської області на підставі Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є добросовісними набувачами спірного майна та не можуть нести цивільно-правової відповідальності за невиконання ОСОБА_6 основного зобов'язання перед ПАТ «ОТП Банк».
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, залишаючи без змін рішення апеляційного суду, виходив із додержання судом норм матеріального і процесуального права та відсутності підстав для його скасування.
Разом з тим, подані заявником судові рішення від 27 лютого 2013 року, від 04 липня 2012 року, від 11 квітня 2012 року та від 25 вересня 2013 року свідчать про інше застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. 23 Закону України «Про іпотеку» та ст.27 Закону України «Про заставу» у подібних правовідносинах та за подібних фактичних обставин.
Так, в усіх справах боржників було визнано банкрутами, заставлене майно реалізовувалось в ліквідаційній процедурі, проте в одних із застосуванням ст.23 Закону України «Про іпотеку» та ст. 27 Закону України «Про заставу» суди зазначили, що застава зберігає чинність і задовольнили позовні вимоги, а в інших, відмовляючи в задоволенні позову, послались на те, що на реалізацію іпотечного майна в межах ліквідаційної процедури не поширюються норми цих статей.
Оскільки наведені заявником доводи містять ознаки, що є підставою для перегляду судових рішень, колегія суддів вважає, що заява публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2013 року підлягає допуску до провадження.
Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Допустити справу за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалу про допуск справи до провадження разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї документами надіслати до Верховного Суду України протягом п'яти днів.
Копію ухвали про допуск справи до провадження разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.А. Горелкіна
Судді: Є.П. Євграфова
В.І. Журавель
Ю.Г. Іваненко
Т.Л. Ізмайлова