27 листопада 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Макарчука М.А.,
суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В.,Писаної Т.О.,Фаловської І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до виконавчого комітету Чернігівської міської ради, управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, за касаційною скаргою ОСОБА_7, яка подана в інтересах ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 30 липня 2013 року,
У грудні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом про визнання частково недійсним розпорядження органу приватизації виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 108 від 30 травня 2011 року щодо передачі квартири АДРЕСА_1 у приватну власність ОСОБА_8 та визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Чернігівської міської ради від 07 червня 2011 року на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_8
У січні 2013 року позивач позов уточнила та остаточно просила визнати незаконним та скасувати повністю вищевказане розпорядження органу приватизації та відповідно визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
Позов обгрунтовувала тим, що між нею та ОСОБА_8 21 березня 2001 року зареєстровано шлюб. 31 січня 2002 року позивачка як член сім'ї наймача ОСОБА_8 була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1.
Проте, ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер.
З моменту реєстрації позивача у вищезазначеній квартирі і до дня смерті її чоловіка спірна квартира була постійним місцем її проживання, тобто з 31 січня 2002 року по день смерті чоловіка.
У 2011 році донька ОСОБА_8 - ОСОБА_9, змусила свого батька ОСОБА_8 без відома позивачки розлучитися з нею та визнати позивачкою такою, що втратила право на користування житловим приміщенням з метою приватизації спірної квартири одноосібно на свого батька ОСОБА_8 та у подальшому здійснити переоформлення квартири на своє ім'я.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 лютого 2011 року шлюб між ОСОБА_8 та позивачем по справі розірвано.
Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 23 серпня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням позов задоволено, визнано ОСОБА_6 такою, що втратила право на користування спірним житловим приміщенням.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 листопада 2011 року, заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 березня 2011 року скасовано, провадження у справі закрито.
На підставі ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 листопада 2011 року, реєстрація позивача у квартирі АДРЕСА_1 поновлена з 31 січня 2012 року.
Після смерті чоловіка позивача, ОСОБА_9 змінила замки від квартири, чим змусила позивачку проживати у знайомих, до квартири позивача не впускає, двері не відчиняє. З цього часу усі спроби позивача вселитися у спірну квартиру є марними.
Позивач неодноразово зверталася до ЖЕКу та міліції з проханням допомогти у вселенні до квартири, в якій зареєстрована, однак отримувала відповідно про те, що вона повинна звернутися із відповідним позовом до суду.
Після смерті її чоловіка ОСОБА_8 вона дізналася, що спірна квартира в якій вона зареєстрована та постійно проживала була приватизована тільки на чоловіка ОСОБА_8
Як вбачається з Витягу про державну реєстрацію прав комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 12 липня 2011 року за № 30584254, спірна квартира була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_8
ОСОБА_8 10 травня 2011 року через довірену особу ОСОБА_10 звернувся до органу приватизації житлового фонду міської ради з заявою про передачу йому в приватну власність спірної квартири.
Розпорядженням органу приватизації виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 108 від 30 травня 2011 року вказану квартиру передану у приватну власність ОСОБА_8
На підставі вищезазначеного розпорядження виконавчим комітетом Чернігівської міської ради було видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру від 07 червня 2011 року.
Позивач вважає, що при приватизації спірної квартири були порушені та не враховані права позивача на приватизацію житла, тому що вона постійно проживала з чоловіком у спірній квартирі однією сім'єю вела спільне господарство, весь час користувалася житлом та приймала участь в його утриманні, іншого житла немає.
З цих підстав просила позов задовольнити.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 квітня 2013 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним розпорядження органу приватизації виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 108 від 30 травня 2011 року про передачу у приватну власність спірної квартири на ім'я ОСОБА_8 та визнано недійсним свідоцтво про право власності, яке видано на ім'я ОСОБА_8
В решті вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 30 липня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі представник позивача просить оскаржуване судове рішення скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.
Судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 одружилися 21 березня 2001 року.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 лютого 2011 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 розірвано, ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 23 серпня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 листопада 2011 року задоволено позов ОСОБА_8 та визнано ОСОБА_6 такою, що втратила право користування житловим приміщенням АДРЕСА_1. Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 листопада 2011 року вказане заочне рішення скасовано та провадження у справі закрито.
24 квітня 2011 року ОСОБА_8 видав довіреність на ім'я ОСОБА_10 по оформленню, подачі та отриманні документів щодо приватизації зазначеної вище квартири. 10 травня 2011 року була подана заява від імені ОСОБА_8 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 в цілому.
30 травня 2011 року органом приватизації виконавчого комітету Чернігівської міської ради було прийнято розпорядження № 108 щодо задоволення заяви про приватизацію квартири та передачу його у власність.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер.
Після смерті ОСОБА_8 07 червня 2011 року на його ім'я було оформлено свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 на підставі розпорядження виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 30 травня 2011 року. Право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_8 12 липня 2011 року.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ч.2 та 5 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків) житлових приміщень у гуртожитках здійснюється у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення (гуртожитку).
Відповідно до довідки КП «ЖЕК-6» ЧМР від 20 квітня 2012 року, ОСОБА_6 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18).
В її паспорті анульований запис від 05 травня 2011 року про зняття з реєстрації за вказаною адресою та відновлено її житлові права - реєстрацію у спірній квартирі з 31 січня 2002 року.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що право на приватизацію позивача порушені, а тому розпорядження органу приватизації та відповідно свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_8 є незаконними та підлягають скасуванню.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що третя особа по справі ОСОБА_9 у визначений законом строк 22 серпня 2011 року звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_8
Позивачкою ОСОБА_6 02 грудня 2011 року приватному нотаріусу була подана заява про прийняття спадщини після смерті чоловіка - ОСОБА_8
Також судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 13 березня 2012 року, ОСОБА_6 було усунуто від права на спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_8 (а.с. 45-48).
За висновком суду апеляційної інстанції безспірно встановлено, що права ОСОБА_9 рішенням суду про визнання недійсної приватизації порушені, а суд першої інстанції при ухваленні рішення вирішив питання про права ОСОБА_9 як спадкоємиці ОСОБА_8, не залучивши її до участі у справі в якості відповідача. Таким чином за висновком суду апеляційної інстанції вимоги ОСОБА_6 є передчасними, а тому є всі підстави для скасування рішення та відмови у задоволенні позову.
Проте, висновки судів не у повній мірі узгоджуються із вимогами закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених Цим кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що у заяві про забезпечення позову ОСОБА_6 суду першої інстанції повідомляла обставини з приводу того, що приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_13 за заявою ОСОБА_9 про прийняття спадщини після смерті померлого батька ОСОБА_8 22 серпня 2011 року було заведено спадкову справу. Позивач зазначала, що на даний час свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_9 не отримала.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 грудня 2012 року заяву задоволено, в рахунок забезпечення позову накладено арешт на спірну квартиру. Пізніше 01 жовтня 2013 року цим же судом вжиті заходи забезпечення позову скасовано.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції позовні вимоги не уточнив, не залучив у справу співвідповідача ОСОБА_9, оскільки як правильно було встановлено судом апеляційної інстанції остання є спадкоємицею ОСОБА_8
Оскільки суд першої інстанції вирішив спір по суті не залучивши у справу співвідповідачем ОСОБА_9 та з приводу нею позовні вимоги не уточнив, а суд апеляційної інстанції не у повній мірі встановив обставини у справі, судові рішення не можна вважати законними та обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_7, яка подана в інтересах ОСОБА_6, задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 квітня 2013 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 30 липня 2013 року скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.А. Макарчук
Судді:А.О. Леванчук
А.В. Маляренко
Т.О. Писана
І.М. Фаловська