ІМЕНЕМ України
11 грудня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Горелкіної Н.А.,
суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І.,
Журавель В.І., Іваненко Ю.Г.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Балаклавського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_3, треті особи: обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Горний-2», державне підприємство «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство», про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння, за касаційною скаргою обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Горний-2» на заочне рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 12 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 03 жовтня 2013 року,
Прокурор Балаклавського району м. Севастополя звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_3, треті особи: обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Горний-2», державне підприємство «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство», про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння, посилаючись на те, що на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 29 березня 2010 року № 825-р видано державний акт серії ЯИ № 067113 від 06 травня 2010 року на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий № 8536300000:58:002;0573, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, для індивідуального дачного будівництва.
Однак, вказаним розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації передано обслуговуючому кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Горний-2» земельну ділянку, розташовану за адресою: Севастопольська зона ПБК44/1-143, для індивідуального дачного будівництва.
Рішень щодо передачі відповідачу земельної ділянки, на яку видано державний акт, зазначеним розпорядженням не приймалося, заяв з цих питань відповідачем до адміністрації не подавалося.
Також прокурор зазначав, що розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації зазначене в державному акті в якості підстави набуття ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку, 20 серпня 2010 року опротестовано прокуратурою м. Севастополя, на підставі чого скасовано адміністрацією з підстав відсутності компетенції щодо розпорядження землями в межах м. Севастополя.
Заочним рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 12 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 03 жовтня 2013 року, позов задоволено.
Визнано недійсним виданий ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану в АДРЕСА_1 серії ЯИ № 067113, виданий головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі 06 травня 2010 року та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 011088301246.
Витребувано на користь Севастопольської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану в АДРЕСА_1.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У поданій касаційній скарзі обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Горний-2» просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову прокурора.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Наведеній нормі ухвалені в справі судові рішення не відповідають.
Установлено, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 067113 ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0,1 га, розташована в АДРЕСА_1, на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 29 березня 2010 року № 825-р.
13 вересня 2010 року Севастопольська міська державна адміністрація прийняла розпорядження на підставі протесту прокурора м. Севастополя від 20 серпня 2010 року № 07-1232-10, яким скасувала розпорядження голови Севастопольської міської державної адміністрації від 29 березня 2010 року № 825-р «Про передачу у власність громадянам - членам Обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Горний-2» земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва, розташованих за адресою: Севастопольська зона ПБК № 44/1-143».
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_3 до Севастопольської міської ради із заявами про передачу земельної ділянки у власність, у тому числі, про надання згоди на розробку проекту відведення на земельну ділянку не зверталася, проектно-технічної документації не розробляла та на розгляд Ради не надавала, та, відповідно, рішень, пов'язаних з передачею їй земельних ділянок Севастопольською міською Радою не приймалося.
Указані обставини, на думку суду першої інстанції, свідчать про те, що земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 та державний акт на право власності на вказану земельну ділянку видані без рішення уповноваженого органу, з порушенням вимог земельного законодавства.
З огляду на наведене та на підставі ч. 2 ст. 152, ст. 155, абз. 1 п. 12 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, ст. 387 ЦК України суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Проте з такими висновками судів погодитися не можна з огляду на наступне.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови від 16 квітня 2007 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (в редакції постанови від 19 березня 2010 року № 2), при вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до п. 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Отже, одним зі способів захисту права на земельну ділянку може бути визнання державного акта недійсним з підстав визнання недійсним акта органа влади або місцевого самоврядування, який порушує права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою.
Само по собі визнання державного акта недійсним без визнання недійсним рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки, відповідно до ст. ст. 152, 155 ЗК України не може бути способом захисту порушеного права.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 24 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року (справа № 2а-3155/10/2770), визнано протиправним та скасовано розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 13 вересня 2010 року № 1798-р «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 29 березня 2010 року № 825-р».
Ухвалою Вищого Адміністративного суду України від 15 листопада 2011 року касаційну скаргу прокурора м. Севастополя залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 24 грудня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року залишено без змін, тобто розпорядження від 29 березня 2010 року № 825-р, на підставі якого відповідач набула право власності на вищевказану земельну ділянку і отримала державний акт на право власності на неї, залишено в силі, не скасовано.
Звернувшись до суду з вищевказаним позовом, прокурор не оспорював підстави видачі державного акта на право власності на земельну ділянку, а обмежився лише доводами про те, що рішення про надання земельної ділянки у власність безпосередньо відповідачу прийнято СМДА без належних повноважень та з порушенням вимог земельного законодавства; рішення як підстава набуття відповідачем права власності на земельну ділянку адміністрацією за протестом прокуратури м. Севастополя скасовано, що, на його думку, є підставою для визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним та витребування у ОСОБА_3 спірної земельної ділянки відповідно до ст. 387 ЦК України.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року (справа № 2а-2245/10/2770) відмовлено в задоволенні адміністративного позову заступника прокурора м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до Севастопольської міської державної адміністрації, Головного управління Держкомзему м. Севастополя, Севастопольської міської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах», треті особи: Обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Горний-2», державне підприємство «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство», громадяни-члени ОК «ДБК «Горний-2», до складу яких входить і ОСОБА_3, про визнання протиправними та скасування розпоряджень від 17 грудня 2009 року № 1051-р та від 29 березня 2010 року № 825-р, визнання протиправними дій та повороту виконання розпорядження. Указаною постановою встановлені обставини щодо законності прийняття оскаржуваних розпоряджень, наданих повноважень та у спосіб, передбачений законом.
Таким чином, державний акт про право власності на землю є правовстановлюючим документом, який виданий ОСОБА_3 на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 825-р, тобто вимога про скасування останнього є похідною і залежить від доведеності незаконності розпорядження органу, на підставі якого він виданий.
Задовольняючи позов, суди наведеного до уваги не взяли; не врахували, що розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 29 березня 2010 року № 825-р до сьогодні не скасовано, спірна земельна ділянка на день видання розпорядження відповідно до даних земельного кадастру відносилася до земель державної власності та, враховуючи відсутність розмежування земель держаної та комунальної власності не визначились відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до повноважень якого органу належало розпорядження спірною земельною ділянкою в межах (поза межами) м. Севастополя.
Прийнявши до уваги доводи прокурора про те, що право розпорядження спірною земельною ділянкою згідно з п. 12 цих положень має Севастопольська міська Рада, а не Севастопольська міська державна адміністрація, оскільки згідно з рішенням Севастопольської міської Ради «Про затвердження Генерального плану міста Севастополя до 2025 року» названа земельна ділянка знаходиться в межах м. Севастополя, суди не врахували, що межі районів та міст визначаються не місцевою радою за генеральним планом розвитку міста, а відповідно до ч. 1 ст. 174 ЗК України Верховною Радою України за поданням міських рад та висновків про належність Севастопольській міській раді повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою дійшли передчасно.
Витребовуючи земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану в АДРЕСА_1 на користь Севастопольської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_3, суд не врахував, що докази її належності до земель комунальної власності в матеріалах справи відсутні; доводів прокурора щодо землекористування державного підприємства «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство» не перевірив, із процесуальним статусом останнього належним чином не визначився та дійшов передчасних висновків про повернення земельної ділянки на користь Севастопольської міської ради.
Суд на порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, пояснень відповідача в достатньому обсязі не перевірив, не визначився із характером спірних правовідносин, не дав їм оцінки та не вирішив, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
З'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.
Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Горний-2» задовольнити частково.
Заочне рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 12 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 03 жовтня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.А. Горелкіна
Судді: Є.П. Євграфова
О.І. Євтушенко
В.І. Журавель
Ю.Г. Іваненко