Ухвала
іменем україни
11 грудня 2013 р.м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Євграфової Є.П.,
суддів: Горелкіної Н.А., Журавель В.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» про визнання нікчемними договорів іпотеки,
ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.
ОСОБА_1 заявив зустрічний позов до ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання нікчемними договорів іпотеки.
Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 31 травня 2013 року позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 5 485 грн 80 коп. заборгованості за кредитним договором; 744 грн 02 коп. заборгованості за відсотками; 3 772 грн 50 коп. штрафу за договором іпотеки. У задоволенні позову про стягнення строкової заборгованості в розмірі 39 649 грн 08 коп. та звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,3944 га відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання нікчемниим правочину - договору іпотеки № 651 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 01 жовтня 2013 року зазначене судове рішення в частині часткового задоволення позову ПАТ АБ «Укргазбанк» скасовано та позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» суму заборгованості за кредитним договором від 06 травня 2008 року № 2203/993 в редакції від 20 вересня 2011 року в розмірі 49 651 грн 40 коп., яка складається із: строкової заборгованості в сумі 39 649 грн 08 коп.; простроченої заборгованості в розмірі 5 485 грн 80 коп.; заборгованості за нарахованими процентами - 744 грн 02 коп.; штрафу за те, що не застраховано предмет іпотеки - 3 772 грн 50 коп.
У решті позову ПАТ АБ «Укргазбанк» відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк», виходив із наступного: кінцевий строк погашення боргу у відповідача згідно з договором настане тільки 05 травня 2016 року, тобто на сьогодні ще не настав, тому у відповідача є можливість належним чином здійснити розрахунок із банком та повністю погасити заборгованість за кредитним договором.
До того ж відповідач звертався до банку із заявою щодо зміни графіку сплати платежів за кредитом, але позивач ніяких рішень за заявою не прийняв.
Також суд виходив із того, що з 2008 року суттєво змінився курс долара США, що вплинуло на реальну можливість своєчасно та належним чином позичальнику виконувати умови договору. Позичальник є пенсіонером і отримує незначну пенсію, не ухиляється від сплати кредиту, прострочена заборгованість у розмірі 5 485 грн 80 коп. та заборгованість за нарахованими процентами - 744 грн 02 коп. є неспівмірними з вартістю предмета іпотеки.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд вважав, що висновки суду щодо стягнення тільки простроченої заборгованості є помилковими і такими, що протирічать положенням умов укладеного договору ( п. 4.2.4. додаткової угоди ) та положенням ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Судом установлено, що сторонами - позикодавцем та позичальником на забезпечення виконання кредитного договору були укладені договори іпотеки нерухомого майна № 651 та № 652.
Згідно з договорами іпотеки ОСОБА_1 передано в іпотеку житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка, на якій знаходиться вищевказаний будинок, площею 0,3944 га.
Вищеназване майно, що було передано ОСОБА_1 в іпотеку, належить йому на підставі договорів купівлі-продажу та державного акта про право приватної власності на землю серії ІІІ-ДН № 183054, виданого 02 червня 2000 року виконкомом Кіровської селищної Ради народних депутатів, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 1553. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.
Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Пунктом 6.1 договорів іпотеки передбачено, що банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов кредитного договору.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позову щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, виходив із того, що відповідач, який має в складі сім'ї неповнолітню дитину-інваліда, позбудеться житла.
Підстави відмови судом першої інстанції у задоволені позову щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не ґрунтуються на законі.
Згідно зі ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
Заявляючи позов, ПАТ АБ «Укргазбанк» не було зазначено способу реалізації іпотечного майна, який не може бути визначений судом на його розсуд.
Виходячи з положень ст. 11 ЦПК України щодо того, що позови розглядаються в межах заявлених вимог, апеляційний суд вважав, що вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки задоволенню не підлягають; апеляційна скарга ПАТ АБ «Укргазбанк» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - частковому скасуванню.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права; наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення апеляційного суду Донецької області від 01 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Є.П. Євграфова
судді: Н.А. Горелкіна
В.І. Журавель