11 грудня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Макарчука М.А.,
суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,Маляренка А.В., Нагорняка В.А., -
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» в особі Кіровських електричних мереж до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» на заочне рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 6 червня
2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 3 вересня 2013 року,
У березні 2013 року публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» (далі - ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго») в особі Кіровських електричних мереж звернулося до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач мешкає у квартирі АДРЕСА_1. За період з 13 квітня 2005 року до 23 грудня 2007 року за ОСОБА_6 рахується заборгованість у сумі 495 грн. 24 коп., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.
Заочним рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 6 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 3 вересня 2013 року, в задоволенні позову ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» відмовлено.
У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування ухвалених у справі судових рішень, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм матеріального та процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскаржувані у справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки борг відповідача виник за період з квітня 2005 року по грудень 2007 року, а до суду з позовом позивач звернувся тільки у березні 2013 року. До того ж позивач при зверненні до суду із даним позовом не ставив питання про поновлення строку звернення до суду із вказаними позовними вимогами.
Однак з такими висновками суду погодитися не можна.
Згідно із чч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Також у абз. 3 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленого до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалюючи рішення, місцевий суд застосував позовну давність за відсутності заяви про це сторони (відповідача) у спорі, що свідчить про порушення судом вимог ч. 3 ст. 267 ЦК України.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд залишив поза увагою допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права та не усунув неповноти з'ясування обставин у справі; не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» (а.с. 48-49).
Оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору і ці порушення були допущені як місцевим судом, так і апеляційним судом, то рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» задовольнити частково.
Заочне рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 6 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 3 вересня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.А. Макарчук Судді: А.О. Леванчук Л.М. Мазур А.В. Маляренко В.А. Нагорняк