04 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Журавель В.І., Горелкіної Н.А., Євграфової Є.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Харчовик» про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року,-
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду із вищевказаним позовом.
Свої вимоги обгрунтовували тим, що ОСОБА_4 придбала в ЖБК «Харчовик» квартиру АДРЕСА_1, а її померлий чоловік ОСОБА_8 - квартиру АДРЕСА_2 в цьому ж будинку.
ОСОБА_5, прийнявши спадщину, подарувала ОСОБА_6 свою частку в успадкованій квартирі, після чого він став одноосібним власником та зареєструвався у ній.
Посилаючись на те, що відповідач вибув на постійне місце проживання в інше житлове приміщення, позов просили задовольнити на підставі ст. 107 ЖК України.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, яка діє через представника ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з висновками якого погодився й апеляційний суд, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивачів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком.
Доводи скарги про необґрунтованість судових рішень зводяться до оцінки доказів, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що судами при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.
Сам по собі факт належності відповідачу на праві власності квартири АДРЕСА_2 не свідчить про втрату ним права користування спірною квартирою.
Таким чином, оцінивши всі зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно із частиною першою статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_4 відхилити, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.І. Журавель
Судді Н.А. Горелкіна
Є.П. Євграфова