11 грудня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Горелкіної Н.А.,
суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І.,
Журавель В.І., Іваненко Ю.Г.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Пасажирські перевезення», третя особа - ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет застави, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Пасажирські перевезення» на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 22 серпня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 02 жовтня 2013 року,
ПАТ «Імексбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ТОВ «Пасажирські перевезення», третя особа - ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет застави, посилаючись на те, що 16 червня 2007 року між АКБ «Імексбанк» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № б5ф про надання кредиту в розмірі 169 600 грн строком до 15 червня 2012 року зі сплатою 17 % річних за користування кредитом.
На забезпечення виконання умов кредитного договору № 65ф між АКБ «Імексбанк» та ОСОБА_3 укладено договір застави, посвідчений 16 червня 2007 року приватним нотаріусом за реєстровим № 2736.
Предметом договору застави є автомобіль «Богдан», модель А-09202, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2, об'єм двигуна 4570, тип ТЗ - пасажирський автобус 21 місце, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3, видане РЕВ 1-го МРВ при УДАІ ГУ МВС України в АР Крим.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 04 лютого 2010 року позов ПАТ «Імексбанк» до ОСОБА_3 задоволено, стягнуто 126 193 грн 73 коп., у тому числі, за рахунок реалізації автомобіля «Богдан». Однак вказане рішення суду не було виконано через протиправне відчуження предмета застави на користь іншої юридичної особи - ТОВ «Пасажирські перевезення».
Посилаючись на викладене, позивач просив у рахунок погашення заборгованості в розмірі 213 895 грн 24 коп. звернути стягнення на предмет застави - автомобіль «Богдан», модель А-09202, належний ТОВ «Пасажирські перевезення».
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 22 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 02 жовтня 2013 року, позов задоволено.
У рахунок погашення заборгованості за договором застави від 16 червня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 № 2736 у загальному розмірі 213 895 грн 24 коп. звернуто стягнення на предмет застави рухомого майна - автомобіль «Богдан», модель А-09202, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2, об'єм двигуна 4570, тип ТЗ - пасажирський автобус 21 місце, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3, який належить ТОВ «Пасажирські перевезення» на праві приватної власності та перебуває у заставі ПАТ «Імексбанк».
Установлено спосіб реалізації предмета застави - проведення публічних торгів з продажу автомобіля за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У поданій касаційній скарзі ТОВ «Пасажирські перевезення» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Наведеній нормі ухвалені в справі судові рішення не відповідають.
Пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 15 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Пунктом 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснено, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статтей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Відносини між сторонами в даному випадку врегульовано нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про заставу» та Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Спір виник з приводу можливості реалізації позивачем, який є господарюючим суб'єктом-заставодержателем, права на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави.
Як встановлено судами, власником заставленого майна, щодо якого заявлено позов, є суб'єкт господарювання - юридична особа ТОВ «Пасажирські перевезення».
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав підвідомчі господарським судам (п. 1 ст. 12 ГПК України).
З огляду на викладене, враховуючи положення чинного законодавства, зміст правовідносин та суб'єктний склад учасників цих правовідносин, спір, що виник між сторонами, не підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства, він мав вирішуватись господарським судом.
За правилами ч. 1 ст. 340 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню в касаційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, передбачених ст. ст. 205, 207 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі відповідно до ч. 1 ст. 340 ЦПК України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 206 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 205 цього Клжексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Керуючись ст.ст. 336, 340 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Пасажирські перевезення» задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 22 серпня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 02 жовтня 2013 року скасувати.
Провадження в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Пасажирські перевезення», третя особа - ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет застави закрити.
Повідомити публічне акціонерне товариство «Імексбанк» про те, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції господарських судів.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.А. Горелкіна
Судді: Є.П. Євграфова
О.І. Євтушенко
В.І. Журавель
Ю.Г. Іваненко