іменем україни
11 грудня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Макарчука М.А.,
суддів: Мазур Л.М., Маляренка А.В.,
Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» про визнання недійсним договору оренди землі,
за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» в особі представника за довіреністю Парпальос Вікторії Василівни на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 11 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 12 вересня 2013 року,
У травні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» (далі - ТОВ «ПК «Зоря Поділля»), в якому просив визнати недійсним договір оренди землі, укладений 01 листопада 2010 року між ним та відповідачем і зареєстрований 24 грудня 2010 року Теплицьким районним відділом Вінницької регіональної філії Центру ДЗК за реєстровим № 041005900333.
На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що є власником земельної ділянки площею 2,2516 га, яка розташована на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області. Вказав, що 01 листопада 2010 року між ним та відповідачем укладено договір оренди землі, який зареєстровано 24 грудня 2010 року за № 0410059004333 Теплицьким районним відділом Вінницької регіональної філії Центру ДЗК. Зазначив, що договір оренди землі не містить істотних умов договору оренди землі, визначених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а саме: об'єкта оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), існуючих обмежень (обтяжень) щодо використання земельної ділянки і умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Крім того, зазначив, що в акті приймання-передачі від 18 вересня 2012 року не вказаний договір оренди, за яким передавався об'єкт оренди, та відсутня дата підписання цього акта, а тому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 11 червня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 01 листопада 2010 року між ОСОБА_3 та ТОВ «ПК «Зоря Поділля», який зареєстрований 24 грудня 2010 року Теплицьким районним відділом Вінницької регіональної філії Центру ДЗК за № 041005900333.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 12 вересня 2013 року апеляційну скаргу представника ТОВ «ПК «Зоря Поділля» - Парпальос В.В. відхилено, рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 11 червня 2013 року залишено без змін.
У касаційній скарзі представник ТОВ «ПК «Зоря Поділля» - Парпальос В.В., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову в їх задоволенні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив із того, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки на порушення вимог ст. 15 Закону України «Про оренду землі» не містить існуючих обмежень (обтяжень) щодо використання земельної ділянки і умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки; також суди попередніх інстанцій зазначили, що в акті прийому-передачі об'єкта оренди, який є невід'ємною частиною спірного договору, не вказано договору оренди, за яким передається земельна ділянка, та не зазначено дати підписання цього акта.
Колегія суддів касаційного суду вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені із дотриманням норм матеріального і процесуального права з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 366887, отриманого на підставі розпорядження Теплицької райдержадміністрації від 23 жовтня 2006 року за № 603, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 2,2516 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області (а.с. 8).
01 листопада 2010 року між ОСОБА_3 та ТОВ «ПК «Зоря Поділля» укладено договір оренди землі, який зареєстровано 24 грудня 2010 року за № 0410059004333 Теплицьким районним відділом Вінницької регіональної філії Центру ДЗК (а.с. 9, 10).
Як вбачається із заявлених позовних вимог, ОСОБА_3 просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з підстав відсутності у ньому істотних умов договору оренди землі, визначених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а саме: об'єкта оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), існуючих обмежень (обтяжень) щодо використання земельної ділянки і умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Частиною 2 ст. 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Згідно із ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
За правилами ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на час укладення та реєстрації спірного договору) істотними умовами договору оренди землі є:
- об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);
- строк дії договору оренди;
- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;
- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;
- умови збереження стану об'єкта оренди;
- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;
- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;
- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;
- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;
- відповідальність сторін;
- умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).
Невід'ємною частиною договору оренди землі є:
- план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;
- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;
- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
- акт приймання-передачі об'єкта оренди;
- проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційного суду вважає, що суди попередніх інстанцій ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували до цих правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, вирішили спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм процесуального права, дійшовши обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним договору оренди землі.
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14 березня 2012 року у справі за заявою ТОВ «Яромир-Агро» про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2011 року у справі за позовом Особа-1, Особа-2, Особа-3, Особа-4, Особа-5, Особа-6, Особа-7, Особа-8, Особа-9, Особа-10, Особа-11, Особа-12, Особа-13, Особа-14, Особа-15 до ТОВ «Яромир-Агро», третя особа - реєстратор Оржицького районного відділу Полтавської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними.
Проаналізувавши матеріали справи та виходячи з предмета заявленого позову, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про відповідність вимогам закону рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 11 червня 2013 року та ухвали апеляційного суду Вінницької області від 12 вересня 2013 року.
Докази та обставини на які посилається заявник в касаційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваних рішень.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» в особі представника за довіреністю Парпальос Вікторії Василівни відхилити.
Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 11 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 12 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.А. Макарчук
Судді: Л.М. Мазур
А.В. Маляренко
В.А. Нагорняк
Т.О. Писана