04 грудня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Макарчука М.А.,
суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В.,Нагорняка В.А., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,
за касаційною скаргою ОСОБА_5 в інтересах та за довіреністю ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Донецької області від 21 серпня 2013 року,
У березні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що з відповідачем вони перебували у шлюбі з 12 серпня 2000 року по квітень 2009 року. За цей час вони спільно придбали майно, у тому числі побутову техніку, меблі та автобус на загальну суму 201 300 грн. Просила поділити спільне майно та наводила варіант поділу, який протягом судового розгляду неодноразово уточнювався.
У травні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що за час шлюбу з 12 серпня 2000 року по квітень 2009 року вони сумісно придбали майно, яке просив поділити порівну, та вказував варіант поділу.
Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 07 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено частково.
Виділено в натурі ОСОБА_3 та визнано за нею право особистої власності на наступне майно: душова кабіна вартістю 2800 грн; водонагрівач «Атлантік» - 1200 грн; газова плита «Горіння» - 2 тис. грн; гардини у спальню - 350 грн; люстра у спальню - 480 грн; витяжка у кухню - «SАN RЕМО» - 400грн; водяний насос для парового опалення - 700 грн; дві міжкімнатних дверей - 3600 грн; металево-пластикові вікна 9 штук - 4100 грн; двоє дверей - 4200 грн; люстру у дитячу кімнату - 120 грн; мийка на кухні та тумба під неї - 400 грн; телевізор «LG» - 900 грн; цегла - 1тис. грн; меблева стінка у залі - 1500 грн, ламінат у залі та у дитячій кімнаті - 2300 грн; жалюзі на вікна - 300 грн, а всього на загальну 26 350 грн;
Виділено в натурі ОСОБА_2 та визнано за ним право особистої власності на наступне майно: холодильник «Норд» - 1100 грн; пральна машина «Арістон» - 2100 грн; ліжко двоспальне - 2200 грн; телевізор «Самсунг» - 2000 грн; ББК плеєр - 500 грн; тумба під телевізор - 350 грн; диван та 2 крісла - 2200 грн; накидки на диван та 2 крісла - 380 грн; музичний центр «АIVА» - 2200 грн; електрочайник «Vitek» - 250 грн; праска «Tefal» - 250 грн; пиловсмоктувач «Філіпс» - 300 грн; палас настінний - 500 грн, а всього на загальну суму 14 330 грн.
Автобус ЗАЗ НОМЕР_1, 2008 року випуску, вартістю 189 300, 29 грн, виділено в натурі ОСОБА_2 та стягнуто з нього на користь ОСОБА_3 вартість Ѕ частки вказаного автобуса з урахуванням різниці суми майна, яке виділено сторонам в натурі 37 397, 60 грн.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання спільним та поділ решти майна відмовлено.
Додатковим рішенням від 03 липня 2013 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 21 серпня 2013 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Петровського районного суду м. Донецька від 07 червня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.
Визнано спільною сумісною власністю та виділено в порядку розподілу спільного майна подружжя ОСОБА_3 наступне майно:
Душову кабіну вартістю 2800 грн; водонагрівач «Атлантік» вартістю 1200 грн; газову плиту «Горіння» - 2000 грн; гардини - 350 грн; люстру - 480 грн; витяжку - «SАN RЕМО» - 400 грн; водяний насос для парового опалення - 700 грн; люстру - 120 грн; мийку на кухні та тумбу під неї - 400 грн; електрочайник «Vitek» - 250 грн; праску «Tefal» - 250 грн; телевізор «LG» - 900 грн; меблеву стінку - 1500 грн; жалюзі на вікна - 300 грн; пиловсмоктувач «Філіпс» - 300 грн; палац настінний - 500 грн, всього на загальну суму 12450 грн.
Визнано спільною сумісною власністю та виділено в порядку розподілу спільного майна подружжя ОСОБА_2 наступне майно:
Холодильник «Норд» вартістю 1100 грн; пральну машину «Арістон» - 2100 грн; ліжко двоспальне - 2200 грн; ББК плеєр - 500 грн; тумбу під телевізор - 350 грн; диван та 2 крісла - 2200 грн; накидки на диван та 2 крісла - 380 грн; музичний центр «АIVА» - 2200 грн; телевізор «Самсунг» - 2000 грн, а всього на загальну суму 13030 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 різницю вартості часток - 290 грн.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 в інтересах та за довіреністю ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду Донецької області від 21 серпня 2013 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно зі ст. 60, ч. 1, 2 ст. 71 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-79цс13, майно фізичної особи - підприємця, яке придбане та використовується в його підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку, слід розглядати як його особисту приватну власність, відповідно до ст. 57 Сімейного кодексу України, а не як об'єкт спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання ст. ст. 60, 61 Сімейного кодексу України.
Таким чином, купуючи під час шлюбу нерухоме майно як фізична особа-підприємець для здійснення підприємницької діяльності не за спільні кошти подружжя та вирішуючи питання про його передачу до статутного фонду іншого суб'єкта господарювання - приватного підприємства, засновником якого він є, ОСОБА_2 діяв виключно як власник цього майна й суб'єкт господарювання в процесі здійснення ним господарської діяльності.
Посилання на рішення Конституційного суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України при вирішенні питання відносно правового режиму майна фізичної особи - підприємця не спростовує зазначених висновків, оскільки в цьому рішенні мова йде виключно про статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя.
Апеляційним судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 12 серпня 2000 року по квітень 2009 року. У шлюбі набули майно, яке апеляційний суд визнав спільною сумісною власністю сторін, як таке, що набуто у шлюбі і поділ якого у скарзі не заперечується.
Апеляційним судом також встановлено, що 01 квітня 2008 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ «Елемент лізинг» укладено договір лізингу, за яким приватний підприємець ОСОБА_2 отримав у володіння та користування, а після оплати у лютому 2011 року належних за договором платежів і у власність автобус ЗАЗ НОМЕР_1.
Встановивши такі обставини, апеляційний суд прийшов до правильного висновку про те, що придбаний приватним підприємцем ОСОБА_2 автобус є його особистою власністю і з цих підстав обґрунтовано відмовив у його поділі, як спільного майна подружжя.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду і зводяться до переоцінки обставин набуття зазначеного автобусу.
Рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах та за довіреністю ОСОБА_3 відхилити, а рішення апеляційного суду Донецької області від 21 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Макарчук М.А.
Судді: Леванчук А.О.
Маляренко А.В.
Нагорняк В.А.
Юровська Г.В.