11 грудня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Макарчука М.А.,
суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,Маляренка А.В., Нагорняка В.А., -
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросервіс-2000» про стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 6 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 травня 2013 року,
У липні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 34 тис. грн. невиплаченої премії, 33 тис. грн. заборгованості із заробітної плати, 2 635 грн. 14 коп. витрат на паливно-мастильні матеріали за травень 2012 року, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, а також зобов'язати відповідача повернути йому трудову книжку.
Позивач посилався на те, що з 1 квітня 2011 року він працював у відповідача на посаді старшого менеджера. 29 травня 2012 року директор товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросервіс-2000» (далі - ТОВ «Гідросервіс-2000») безпідставно звільнив його з займаної посади не розрахувавшись при цьому та не повернувши йому трудову книжку. Вважаючи своє звільнення незаконним позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.
27 листопада 2012 року позивач уточнив свої вимоги та просив викласти п. 5 прохальної частини позовної заяви в новій редакції, а саме: «Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросервіс-2000» на користь ОСОБА_6 заборгованість по заробітній платі за період червень 2012 - листопад 2012 року в сумі 33 000 грн.», а також позивач просив п. 6 позовних вимог про зобов'язання видати йому трудову книжку - залишити без розгляду.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 6 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 30 травня 2013 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросервіс-2000» про стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.
У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм матеріального та процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову.
Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно із ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим, зокрема, при укладенні трудового договору з фізичною особою.
Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_6, оскільки останнім не надано належних доказів на підтвердження перебування його у трудових відносинах з відповідачем - ТОВ «Гідросервіс-2000» та наявності у відповідача перед позивачем заборгованості із заробітної плати та іншим платежам.
Такого висновку суд дійшов з урахуванням вищезазначених положень Закону та за наявності у матеріалах справи акта Територіальної державної інспекції з питань праці у м. Києві перевірки за дотриманням законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 26-06-12/421 від 16 серпня 2012 року, відповідно до якого встановлено, що трудових відносин з ОСОБА_6 відповідач не мав; в наданих адміністрацією табелів обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжних відомостях та відомостях на виплату грошей за 2011 та 2012 роки позивача немає; при перевірці трудових книжок працівників товариства, трудова книжка ОСОБА_6 не виявлена; в книзі обліку трудових книжок немає запису про прийняття та звільнення позивача (т.1 а.с.48-50). Також ТОВ «Гідросервіс-2000» перевірялось у ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС України з питань дотримання відповідачем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої встановлено, зокрема, що ОСОБА_6 серед працівників підприємства не значиться, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою фактичної перевірки від 12 листопада 2012 року №173/17-5/33744854 (т. 1 а.с 214-217, т. 2 а.с.28,29).
Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків судів не спростовують, тому судові рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 6 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.А. Макарчук Судді: А.О. Леванчук Л.М. Мазур А.В. Маляренко В.А. Нагорняк