іменем україни
4 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Касьяна О.П., Дем'яносова М.В., Коротуна В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Ірокс», треті особи: військові частини А0780 та А3641, про визнання права власності, та за позовом Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі військової частини А 3641 (А1206) та військової частини А 0780 (А0150) до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Приватного акціонерного товариства «Ірокс», треті особи: обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, про визнання недійсним договору, реєстрації права власності, виселення та визнання права власності на квартиру, за касаційними скаргами Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі військової частини А 3641 (А1206) та військової частини А 0780 (А0150), Міністерства оборони України в особі військової частини А3641(1206), військової частини А0780 (А0150) на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 січня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 4 липня 2013 року,
У січні 2005 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до закритого акціонерного товариства «ІРОКС», у якому просив визнати за ним право власності на однокімнатну квартиру, загальною площею 35,26 кв.м, що знаходиться у житловому будинку по АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх вимог посилався на ті обставини, що між ним та ЗАТ «ІРОКС» 21 січня 1998 року укладено договір, за умовами якого товариство зобов'язалось передати йому у власність зазначену квартиру, а позивач повинен був здійснити трудову участь з розрахунку 1 місяць роботи - 1 кв.м загальної житлової площі та перерахувати товариству грошові коти в сумі 1460,47 грн. та після здійснення цих дій отримує квартиру у власність.
Свої зобов'язання він виконав у повному об'ємі, що підтверджено фактичним відпрацюванням своєю трудовою участю та прибутковим касовим ордером № 152 від 15 листопада 2004 року по перерахуванню товариству коштів, однак ЗАТ «ІРОКС» свої зобов'язання не виконує, чим порушує його права, просив задовольнити позов.
У листопаді 2006 року військовий прокурор Західного регіону України звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військової частини А 3641 (А 1206) та військової частини А 0780 (А 0150), в якому просив визнати укладений між ОСОБА_4 та ЗАТ «ІРОКС» договір недійсним, а також виселити ОСОБА_6 та членів його сім»ї із самовільно зайнятого ними житлового приміщення та визнати право власності на спірну квартиру за Міністерством оборони України в особові вказаних військових частин, посилаючись на те, що Міністерство оборони України як замовник будівництва є власником квартир та право на продаж цих квартир підряднику не надавалось.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28 січня 2013 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 4 липня 2013 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
У задоволенні позову Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі військової частини А 0215 та військової частини А 0780 - відмовлено.
У касаційних скаргах Міністерство оборони України в особі військової частини А3641(1206), військової частини А0780 (А0150), Військовий прокурор Західного регіону України в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі військової частини А 3641 (А1206) та військової частини А 0780 (А0150) просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі військової частини А 0215 та військової частини А 0780, а у задоволенні первісного позову ОСОБА_4 відмовити, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи касаційних скарг не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.
За таких обставин, касаційні скарги потрібно відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 січня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 4 липня 2013 року залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційні скарги Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі військової частини А 3641 (А1206) та військової частини А 0780 (А0150), Міністерства оборони України в особі військової частини А3641(1206), військової частини А0780 (А0150) відхилити, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 січня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 4 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: О.П. Касьян
М.В. Дем'яносов
В.М. Коротун