Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлянської В.І.,
суддів: Кравченка С.І., Суржка А.В.,
за участю прокурора Чабанюк Т.В.,
виправданого ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві 12 грудня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 13 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 4 липня 2013 року щодо ОСОБА_1,
Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 13 травня 2013 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше не судимого,
виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України у зв'язку з відсутністю в його діянні складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, згідно Наказу №1 від 01.01.2001 року обіймаючи посаду виконуючого обов'язки директора підприємства МПП «Віраж», будучи уповноваженим на виконання організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за невиконання судового рішення та маючи реальну можливість його виконати не вжив жодних дій, спрямованих на виконання рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2011 року, яким МПП «Віраж» зобов'язано знести самовільно збудований культурно - спортивний комплекс по вул. Набережній б/н у м. Вишгороді, чим вчинив умисне невиконання службовою особою рішення суду, що набрало законної сили.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 у зв'язку невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Просить направити справу на новий судовий розгляд.
Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину і не дав належної оцінки тим доказам, які підтверджують винуватість останнього зокрема, судом не перевірено показання свідка ОСОБА_2, не надано оцінки наказу № 1 від 01.01.2011 року, згідно якого ОСОБА_1 фактично був призначений на виконання адміністративно - господарських функцій.
Зазначає, що судом першої інстанції при постановленні вироку не виконано попередні вказівки апеляційного суду викладені в ухвалі від 24.01.2013 року, якою скасовано попередній виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1 Вказує, що постановляючи виправдувальний вирок суд у мотивувальній частині вироку прийшов до висновку про недоведеність обвинувачення висунутого стосовно ОСОБА_1, а в резолютивній частині вироку виправдовує останнього за відсутності в його діях складу злочину, що є істотним порушенням вимог кримінально - процесуального закону.
Вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
У доповненнях до касаційної скарги прокурор зазначає, що ОСОБА_1 виконував організаційно - розпорядчі та адміністративно - господарські обов'язки директора МПП «Віраж», про що свідчить довіреність яка була видана директором цього підприємства ОСОБА_2 від 19.07.2011 року та була дійсна до 31 грудня 2012 року включно.
У запереченнях на касаційну скаргу захисник ОСОБА_3 в інтересах виправданого ОСОБА_1 вважає касаційну скаргу прокурора необґрунтованою, та просить судові рішення щодо виправданого ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, виправданого ОСОБА_1, який вважав судові рішення законними та обґрунтованими, та просив залишити їх без зміни; пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора у повному обсязі; перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст. 390 КПК України до початку розгляду справи в касаційному суді особа, що подала скаргу має право доповнити, змінити або відкликати її, додержуючись при цьому вимог ст. 355 цього кодексу.
З огляду на положення ч. 2 ст. 355 КК України внесення змін до касаційної скарги, які тягнуть за собою погіршення становища засудженого або виправданого за межами строків касаційного оскарження не допускається.
Таким чином, доповнення до касаційної скарги прокурора колегією суддів до уваги не беруться, оскільки вони подані поза межами строку на касаційне оскарження, та погіршують становище виправданого ОСОБА_1
Згідно з вимогами ст. 323 КПК України в основу вироку можуть бути покладені достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. При постановленні вироку суд колегіально чи суддя одноособово за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх достовірності, допустимості і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України.
За встановлених фактичних обставин справи, виходячи із закріпленого в ст. 63 Конституції України принципу презумпції невинуватості та вимог статей 323, 327 КПК України про те, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим; обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь, суд прийняв законне та обґрунтоване рішення про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину.
Як убачається з матеріалів справи, висновки суду про відсутність у діянні ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, зроблені судом на підставі доказів, які з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, були досліджені і перевірені під час розгляду справи та їм дана належна оцінка.
Зокрема, на досудовому та судовому слідстві ОСОБА_1 не визнавав своєї вини та вказував, що він не являвся керівником МПП «Віраж», а наказом на нього були покладені обов'язки пов'язані лише із будівництвом культурно-спортивного комплексу по вул. Набережній б/н у м. Вишгороді і він ніколи не був службовою особою вказано підприємства.
Дані показання виправданого були підтверджені показаннями свідка ОСОБА_2 яка у судовому засіданні пояснила, що вона є засновником і директором МПП «Віраж», а на ОСОБА_1 були покладені обов'язки лише пов'язані з будівництвом комплексу.
З матеріалів справи вбачається, що директором і засновником МПП «Віраж» є ОСОБА_2, що підтверджується статутом вказаного підприємства, довідкою № 00188 з ЄДРПОУ, свідоцтвом про реєстрацію платника податків на додану вартість, наказом № 1 від 01.01.2001 року згідно якого у зв'язку з виробничою необхідністю на ОСОБА_1 було покладено обов'язки пов'язані лише з будівництвом культурно - спортивного комплексу, тобто останній не є тією особою, яка займає посаду пов'язану з виконанням організаційно - розпорядчих чи адміністративно - господарських функцій або виконує такі функції за спеціальним повноваженням від імені МПП «Віраж» ( а.с. 34, 37, 43-51, 67).
Таким чином, як убачається з матеріалів справи, суд відповідно до вимог кримінально-процесуального закону в судовому засіданні перевірив усі зібрані на досудовому слідстві докази, на підставі яких було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, і, давши їм належну оцінку, обґрунтовано дійшов висновку про відсутність у діяннях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, оскільки суб'єктом даного злочину є лише службова особа, яким він не є.
Вирок суду відповідає вимогам статей 323, 327, 334 КПК України. А тому, доводи в касаційній скарзі прокурора про порушення судом цих вимог, є необґрунтованими.
У касаційній скарзі прокурора не зазначено жодної передбаченої у ст. 370 КПК України обставини, яка би свідчила про істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, що перешкодили б суду постановити законний та обґрунтований вирок. Не наведено у касаційній скарзі і доказів, які спростовували б висновки суду щодо невинуватості ОСОБА_1 та незаконності вироку, і давали підстави для його скасування.
Надуманими є доводи прокурора про те, що судом не перевірено показання свідка ОСОБА_2, та не надано оцінки наказу № 1 від 01.01.2011 року, оскільки вказане спростовується вироком суду.
Також, не є істотним порушенням кримінально - процесуального закону та обставина, що суд постановляючи виправдувальний вирок у мотивувальній його частині прийшов до висновку про недоведеність обвинувачення висунутого стосовно ОСОБА_1, а в резолютивній частині вироку виправдовує останнього за відсутності в його діях складу злочину, оскільки справа розглядалась у межах пред'явленого обвинувачення та сумнівів того, за які дії останнього виправдано не виникає.
Доводи зазначені у доповненнях до касаційної скарги прокурора, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки вони подані за межами строку на касаційне оскарження судових рішень, та є такими, що погіршують становище виправданого ОСОБА_1
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд не допустив порушень закону і правильно прийняв рішення про залишення виправдувального вироку без зміни, а апеляції прокурора - без задоволення, навівши в ухвалі у відповідності до вимог ст. 377 КПК України ґрунтовні мотиви з приводу безпідставності доводів, наведених прокурором.
Підстав вважати, що судові інстанції допустили упередженість чи необ'єктивність при розгляді справи, немає. Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не виявлено.
Керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року, розділом ХІ «Перехідні положення» КПК України від 13.04.2012 року, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення.
Вирок Вишгородського районного суду Київської області від 13 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 4 липня 2013 року щодо виправданого за ч. 2 ст. 382 КК України ОСОБА_1 залишити без зміни.
В.І. Орлянська С.І. Кравченко А.В. Суржок