іменем україни
13 листопада 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Касьяна О.П., Дем'яносова М.В., Коротуна В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 3 червня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області від 10 липня 2013 року,
У лютому 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_5 на її користь 25000 грн боргу за договором позики та 806,85 грн процентів за цим договором.
В обґрунтування своїх вимог посилалась на ті обставини, що 10 вересня 2011 року між нею та відповідачкою був укладений договір позики, за умовами якого вона передала їй грошові кошти у розмірі 25000 грн, про що ОСОБА_5 склала розписку. 29 вересня 2011 року позивач направила відповідачці вимогу про повернення коштів, але вона свої зобов'язання не виконала і на час звернення до суду борг не повернула, просила задовольнити позов.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 3 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області від 10 липня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги тим, що судами порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.
За таких обставин, касаційну скаргу потрібно відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 3 червня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області від 10 липня 2013 року залишити без змін.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 3 червня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області від 10 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: О.П. Касьян
М.В. Дем'яносов
В.М. Коротун