73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
22.04.2009 Справа № 14/79-ПН-09
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Бєлій Є.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Підприємства споживчої кооперації "Каховський ремонтно-монтажний комбінат Херсонської обласної спілки споживчих товариств", м. Каховка Херсонської області,
до: Комунального підприємства "Каховське бюро технічної інвентаризації", м. Каховка Херсонської області,
про визнання права власності на будівлю та спонукання зареєструвати право власності,
за участю представників
позивача: Ворожейкін Л.В., представник, дор. від 08.04.09 р.,
відповідача: на засідання суду не прибув.
Позивач у позовній заяві просить визнати право власності на будівлю трансформаторної підстанції загальною площею 42,2 кв. м., що розташована за адресою Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Мелітопольська, 33-А, та зобов'язати відповідача зареєструвати право власності на зазначене нерухоме майно за позивачем. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. 392 ЦК України та ст. ст. 139, 144 ГК України.
Представник позивача в ході судового засідання підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача, повідомленого про час і місце проведення засідання господарського суду належним чином, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, не скористався своїм правом на участь у вирішенні спору, надіславши клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю на підприємстві посади юристконсульта. Зазначене клопотання залишене судом без задоволення у зв'язку з необґрунтованістю та можливістю відповідача уповноважити на участь у вирішенні спору іншого працівника підприємства. Відзив на позовну заяву до дня засідання суду відповідач не представив.
Відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
За згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали справи, господарський суд
Позивачем у 1980 році було збудовано будівлю трансформаторної підстанції, загальною площею 42,2 м2, що розташована за адресою: Херсонська область, м. Каховка, вул. Мелітопольська, 33-а. Позивачем не представлено суду, відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, дозволу на будівництво спірного майна, акта про прийняття спірного нерухомого майна до експлуатації, договору оренди земельної ділянки на якій розташоване спірне нерухоме майно.
Рішенням виконавчого комітету Каховської міської ради Херсонської області № 533 від 11.11.2008 року трансформаторній підстанції (ЗТП - 26) присвоєно адресний номер : вул. Мелітопольська, 33 "а". Тим же рішенням позивача зобов'язано в місячний термін зареєструвати його в БТІ.
Позивачем подано заяву до відповідача з проханням зареєструвати спірне майно, але відповідачем 11.12.2008 року відмовлено на підставі того, що позивач не надав правовстановлюючих документів.
Також відповідачеві Каховським РЕЗ і ЕМ 08.12.2008 року надано повідомлення про балансову належність ЗТП-26, згідно договору про постачання електроенергії.
Позивач вважає себе власником підстанції також з тих причин, що він регулярно і у встановлені строки сплачує обов'язкові комунальні платежі: за електроенергію, водопостачання тощо. Крім того, підстанція знаходилася на балансі позивача з моменту її будівництва.
Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Стаття 376 Цивільного кодексу України встановлює, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа яка здійснила або здійснює самочинне будівництво не набуває права власності на нього (частина 2 ст. 376 ЦК України). Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Як вбачається за матеріалів справи земельна ділянка на якій розташовано спірне майно позивачу не передавалась ні у користування ні у власність.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина 5 ст. 376 ЦК України).
Виходячи із змісту зазначеної статті та основних функцій суду, суд, визнаючи право власності на самовільне будівництво, повинен перевірити, чи відповідає будівля будівельним нормам і правилам, чи не зведена вона в супереч суспільним інтересам.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. N 923 затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Порядком передбачено, що Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється комісією і полягає у підтвердженні нею готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, комунікацій та споруд інженерної і транспортної інфраструктури, їх інженерно-технічного оснащення та забезпечення, пускових комплексів, черг будівництва (далі - закінчені будівництвом об'єкти) відповідно до погодженої та затвердженої в установленому порядку проектної документації.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивач не надав суду документи, які підтверджують, що він будував спірне майно, не надав проектно - кошторисної документації, договору підряду, доказів понесених витрат на будівництво, тощо. Крім того, не надано документів в підтвердження того факту, що у встановленому законом порядку позивачу надано дозвіл на будівництво спірного майна, на виготовлення проектної документації та затверджено державний акт по прийманню в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
При зверненні із позовними вимогами, в якості відповідача позивачем безпідставно зазначено КП "Каховське БТІ".
Згідно з визначеннями термінів, наведеними у статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень -це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Відповідно до частини четвертої статті 3 названого Закону державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом.
У пункті 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 № 6/5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно - територіальних одиниць.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 1 ГПК України передбачено, що підприємства мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Звертаючись із позовними вимогами про визнання права власності, саме позивач повинен довести в суді факт оспорення (невизнання) його права власності, тобто навести обставини за яких відповідач, вчиняє дії, які свідчать про намагання оспорити право власності позивача.
З урахуванням вищевикладеного:
- позивачем не подано доказів на підтвердження того факту, що відповідач порушив його права та охоронювані законом інтереси або ж створив загрозу їх порушення;
- всупереч вимогам статті 33 ГПК України позивачем не подано доказів про наявність у нього правовстановлюючих документів на спірне майно або про втрату ним таких документів;
- КП "Каховське БТІ" згідно з визначеними законодавством його функціями здійснює лише реєстрацію прав власності на нерухоме майно та не може ні визнавати, ані заперечувати право власності відповідача на спірне майно.
Відсутні також підстави для застосування положень статті 392 ЦК України, на які посилається позивач при зверненні із позовними вимогами. Не приймається судом до уваги і посилання позивача, у якості доказу виникнення права власності на спірне майно, на перебування останнього на балансі позивача та сплата комунальних послуг, оскільки зазначені факти не породжують прав власності (не є правовстановлюючими) згідно з діючим законодавством України.
Крім того, БТІ на основі законодавства делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Таким чином, БТІ щодо реєстрації права власності, в розумінні п. 7 ст. 3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень, тому спір у зазначеній частині не підвідомчий господарським судам України.
За вказаних обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню в частині щодо визнання права власності. Підлягає припиненню провадження у справі в частині позову щодо спонукання відповідача зареєструвати право власності позивача на спірне майно, у зв'язку з непідвідомчистю спору у зазначеній частині господарським судам.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 80 (п. 1 ч. 1), 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
1. В задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності на будівлю трансформаторної підстанції відмовити.
2. Припинити провадження в частині позовних вимог щодо спонукання відповідача зареєструвати право власності на будівлю трансформаторної підстанції.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).
Суддя Ю.В. Гридасов
Дата оформлення та підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України "05" травня 2009 р.