Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" квітня 2009 р. Справа № 61/60-09
вх. № 2505/4-61
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Зубрич Д.О. за довіреністю №06/3861 від 31.12.2008р.
відповідача - не з"явився
третьої особи - не з"явився
розглянувши справу за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" м. Харків 3-я особа на стороні відповідача , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентарізації", м. Харків
до Харківська міська рада, м. Харків
про визнання права власності
Позивач - Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" , звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради , в якій просить суд визнати за ним право власності на нежитлову будівлю - приміщення для обслуговуючого персоналу проміжного газорегулювального пункту №9 площею 43,2 кв.м., що знаходиться за адресою : м. Харків, вул. Командарма Корка.
Присутній в судовому засіданні 28.04.2009 року представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить визнати за ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" право власності на самовільно збудовану нежитлову будівлю - приміщення для обслуговуючого персоналу проміжного газорегулювального пункту №9 площею 43,2 кв.м., що знаходиться за адресою : м. Харків, вул. Командарма Корка. При цьому позивач повністю вимог ухвали суду не виконав та витребуваних судом документів, зокрема: доказів наявності згоди власника земельної ділянки на розміщення на ній майна позивача; висновку - погодження Державної пожежної інспекції щодо відповідності самочинно збудованого об'єкта нормам пожежної безпеки та можливості збереження об'єкта та подальшої його експлуатації, докази письмового звернення до відповідача з приводу визнання права власності, суду не надав.
Представник відповідача в судове засідання 28.04.09 року не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав, про причини нез'явлення суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить долучене до матеріалів справи поштове повідомлення (арк. спр. 37).
Представник третьої особи в судове засідання 28.04.09р. не з'явився. 16.04.2009 року через канцелярію суду від третьої особи надійшов лист, в якому вона повідомляла суд, що приєднується до правової позиції відповідача у даній справі.
Ухвалою суду від 13.04.2009 року сторонни було попереджено, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
На підставі вказаного суд дійшов висновку про розгляд справи в даному судовому засіданні без участі представника відповідача та третьої особи відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.
Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.09.2000р. № 1386 позивачу - ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз", було надано державний акт на право постійного користування землею загальною площею 0,2086 га за адресою : м.Харків, вул.. Командарма Корка для експлуатації і обслуговування проміжного газорегулювального пункту. Вказаний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 841.
Позивач , обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на те, що ним для забезпечення своїх господарських потреб на вказаній земельній ділянці самовільно побудовано побутове приміщення на ПРП (приміщення для обслуговуючого персоналу проміжного газорегулювального пункту № 9) площею 43,2 за адресою: м.Харків, вул. Командарма Корка.
Матеріалами справи підтверджується , що будівництво вказаного об'єкту було здійснено за кошти позивача.
В 2003 році Комунальним підприємством «Науково-технічний центр земельної інформаційної системи» на замовлення позивача було виконано акт узгодження розташування об'єкту на існуючій території по вул. Командарма Корка у м.Харкові.
В 2005 році на замовлення позивача КПНПФ «Сантек» було виготовлено висновок про технічний стан будівельних конструкцій будівлі ПРП за адресою В.Данилівка, вул. Командарма Корка у м.Харкові, відповідно до якого технічний стан виконаних в натурі будівельних конструкцій будівлі характеризується, як нормальний. Виконані роботи можуть бути збережені та будівля може використовуватися у відповідності до функціонального призначення (арк. спр.24-29).
16.02.2007 року КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" було виготовлено технічний паспорт на побутові приміщення для обслуговуючого персоналу, згідно якого нежитлова будівля б/н загальною площею 43,4 кв.м за адресою вул. Командарма Корка у м.Харкові є самовільно побудованою.
02.03.2007 року Харківською міською санітарно-епідеміологічною станцією було виготовлено висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 114-31, відповідно до якого самовільно побудовані побутові приміщення відповідають вимогам санітарного законодавства України і можуть бути погоджені (арк. спр. 23).
04.04.2007 року позивачем було погоджено можливість збереження самовільно побудованого об'єкту з державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області (арк. спр.22).
20.08.2007 року Харківською міською санітарно-епідеміологічною станцією було виготовлено акт 9.0/228-2007 за результатами вимірювання потужності поглинутої дози (ППД) зовнішнього гамма-випромінювання в приміщеннях на об'єкті та зроблено висновок, що на об'єкті не рекомендується проведення протирадіаційних заходів (арк. спр.30).
Позивач, звернувся до Виконавчого комітету Київської районної у м. Харкові ради з листом про присвоєння поштової адреси нежитловій будівлі побутових приміщень для обслуговування персоналу, розташованої по вул. Командарма Корка у м.Харкові.
10.02.09р. Виконавчий комітет Київської районної у м. Харкові ради листом № 0188 відмовив позивачу в присвоєнні поштової адреси вказаній будівлі з підстав її самочинного будівництва та повідомив про необхідність визнання права власності на зазначений об'єкт в судовому порядку.
На підставі вищевказаного та приписів ст.ст. 392, 328, 331, 376 Цивільного кодексу України позивач просить визнати за ним право власності на самовільно збудовану нежитлову будівлю - приміщення для обслуговуючого персоналу проміжного газорегулювального пункту №9 площею 43,2 кв.м., що знаходиться за адресою : м. Харків, вул. Командарма Корка.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.
Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У ст. 376 ЦК України зазначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Тобто за загальним правилом відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Факт самочинного будівництва не заперечується позивачем, а навпаки про це він сам зазначає в своєму позові, до того ж відповідно до технічного паспорту КП «Харківське МБТІ» вказаний об'єкт збудовано самочинно, про що свідчить відповідний відтиск штампу.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже збудоване нерухоме майно.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.
З аналізу вказаних норм вбачається, що необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об'єктів є:
- відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки;
- відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки;
- відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.
Суд не приймає посилання позивача на акт постійного користування земельною ділянкою, як на один з необхідних елементів для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт, оскільки з вказаного акту вбачається, що земельна ділянка надана позивачу в користування для експлуатації і обслуговування проміжного газорегулювального пункту, а не для розміщення побутових приміщень для обслуговуючого персоналу.
Доказів відведення вказаної земельної ділянки за адресою вул. Командарма Корка у м.Харкові під самочинно збудований об'єкт, як того вимагає ч.3 ст. 376 ЦК України, позивач суду не надав, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України, землі які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за її межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень, зокрема міських рад на території міст, належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, а також надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.
Тобто, земельна ділянка по вул. Ком. Корка в м. Харкові, яка надана позивачу в постійне користування та на якій позивач самовільно побудував приміщення для обслуговуючого персоналу, знаходиться у комунальній власності.
Вирішення питань, пов'язаних з самочинним будівництвом на території міста Харкова, з метою визначення можливості збереження самочинного будівництва, надання земельних ділянок під самочинно збудовані об'єкти та будівництво яких розпочато самостійно здійснюється відповідно до "Порядку вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом", затвердженого рішенням ХL сесії Харківської міської ради IV скликання від 28.09.2005р. № 188/05.
Порядок поширюється на всі підприємства, установи та організації, всіх суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, а також громадян, які здійснили або здійснюють самочинне будівництво на території міста.
Згідно цього Порядку, якщо забудовник здійснив самочинне будівництво, він повинен надати в управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради передбачені п. 2.3 Порядку документи та документи, які підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, для підготовки управлінням містобудування та архітектури висновку передбаченого п. 2.5 Порядку, та внесення цього питання на розгляд постійно діючої комісії з питань самочинного будівництва. Після прийняття комісією рішення, передбаченого підпунктом “а” п. 2.7 Порядку, забудовник повинен в установленому порядку отримати рішення сесії міської ради про надання дозволу на збереження самовільно збудованого об'єкту та в установленому порядку оформити право власності на об'єкт.
Після чого відповідно до п. 3.4 вказаного Порядку питання визнання права власності на завершені будівництвом об'єкти, що знаходяться на земельних ділянках, які належать забудовнику на праві власності чи користування, вирішуються в судовому порядку.
Однак, позивач в порушення приписів Порядку вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом в м.Харкові та ст.376 ЦК України, а також ст.33 ГПК України, доказів на підтвердження звернення до відповідача стосовно збереження самочинного будівництва та отримання такої згоди суду не надав, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на час судового розгляду справи не виконані вимоги, передбачені "Порядком вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом" від 28.09.2005 р. № 188/05.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації право власності виникає з моменту його прийняття до його експлуатації.
У ч. 3 ст. 18 ЗУ “Про основи містобудування” зазначено, що закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація неприйнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.
“Порядком прийняття в експлуатацію закінченим будівництвом об'єктів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004р. № 1243 передбачено затвердження акту державної приймальної комісії органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєстрацію в інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано до суду доказів затвердження акту державної приймальної комісії органу місцевого самоврядування, яким є Харківська міська рада, та його реєстрації в інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю м.Харкова.
Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на ст.392 ЦК України, відповідно до якої власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст.1 ГПК України право на звернення до суду мають особи для здійснення захисту своїх порушених або оспорюваних прав.
У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивач до відповідача - Харківської міської ради, не звертався з питанням щодо визнання права власності або щодо збереження самочинно збудованого об'єкту, позивачем лише надано докази його звернення до Виконавчого комітету Київської районної у м. Харкові ради з листом про присвоєння поштової адреси нежитловій будівлі побутових приміщень для обслуговування персоналу, розташованої по вул. Командарма Корка у м.Харкові. А тому, позивачем не надано відповідних та належних доказів щодо того, що його право власності оспорюється або не визнається відповідачем.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, те, що позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження підстав для визнання за ним права власності на спірні об'єкти, ним не було додержано вимог, передбачених чинним законодавством, а також , з матеріалів справи не вбачається порушень прав і охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача, господарський суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 44-49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 41, 124, 129, 144 Конституції України, ст.ст. 328, 331, 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 83 Земельного кодексу України, ст. 18 Закону України «Про основи містобудування», "Порядком вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом" від 28.09.2005 р. № 188/05, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суддя
Повний текст рішення підписано "28" квітня 2009 року.
Справа № 61/60-09.