"28" квітня 2009 р.
Справа № 22/8-09-121
м. Одеса
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді М.В. Сидоренко
суддів Н.Б. Таценко, М.А. Мишкіної
при секретарі судового засідання Кубік О.В.
за участю представників сторін
від позивача -Дарієнко О.А.
від відповідача -Реутов Б.О. (після перерви відсутній)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
закритого акціонерного товариства „ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНЗАВОД”
на рішення господарського суду Одеської області від 04.03.2009 р.
у справі № 22/8-09-121
за позовом приватного підприємства „ТМСІ”
до закритого акціонерного товариства „ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНЗАВОД”
про стягнення 26591,94 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 04.03.2009 р. (суддя Торчинська Л.О.) позов приватного підприємства „ТМСІ” (Далі -ПП „ТМСІ”) задоволено повністю, стягнуто з закритого акціонерного товариства „ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНЗАВОД” (далі - ЗАТ „ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНЗАВОД”) на користь ПП „ТМСІ” грошові кошти у сумі всього 26591,94 грн., у тому числі: основний борг - 22540 грн., 3% річних - 357,55 грн., інфляція - 833,98 грн., пені - 2860,41 грн. При цьому господарський суд дійшов висновку про часткове невиконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті вартості отриманої продукції та про обґрунтованість позовних вимог.
Не погоджуючись з наведеним вище рішенням суду ЗАТ „ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНЗАВОД” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його (рішення) скасувати, а позов залишити без розгляду. При цьому, скаржник вважає рішення суду незаконним та необгрунтованим, оскільки ухвалу суду про час та дату слухання справи він не отримував, отже, на його думку, рішення було прийняте у відсутність сторони по справі, яка належним чином не була повідомлена про час, дату та місце слухання справи, що в свою чергу є порушенням його права на захист. Одночасно, скаржник вважає, що відсутність до цього часу рішення суду за результатами розгляду його апеляційної скарги на ухвалу господарського суду від 15.01.2009 р. по цій справі про порушення провадження взагалі виключає можливість прийняття рішення по суті спору.
Усне клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, заявлене у судовому засіданні 28.04.2009 р., у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи колегією суддів відхилене, оскільки апеляційною інстанцією надана можливість представнику скаржника ознайомитись з матеріалами справи, в зв'язку з чим оголошена перерва у справі тривалістю 1 година 15 хвилин; також представнику скаржника вручені під розписку, яка знаходиться в матеріалах справи, ксерокопії всіх наявних у справі документів. Крім того, колегія суддів, відхиляючи зазначене вище клопотання представника скаржника про відкладення розгляду справи, прийняла до уваги ту обставину, що скаржник, згідно повідомлення про вручення копії ухвали апеляційного суду про прийняття саме його апеляційної скарги до провадження, отримав цю ухвалу ще 07.04.2009 р. (тобто за 21 день до розгляду апеляційної скарги по суті). Відтак, колегія суддів прийшла до висновку, що у скаржника було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами даної справи, а дії представника ЗАТ „ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНЗАВОД” розцінюються апеляційною інстанцією як безпідставне бажання затягування розгляду спору по суті.
Під час об'явленої колегією суддів перерви у справі представником скаржника до апеляційного суду подана заява про відвід всій колегії суддів (при цьому, під час роз'яснення представнику скаржника права відводу по ст. 20 ГПК України, останній заявив, що відводів не має). Ухвалою 1-го заступника голови Одеського апеляційного господарського суду, яка винесена в період об'явленої перерви, в задоволенні вказаної вище заяви скаржника про відвід колегії суддів Сидоренко М.В., Таценко Н.Б. та Мишкіної М.А. відмовлено.
Апеляційною інстанцією явка сторін не визнавалась обов'язковою.
Відтак у судової колегії відсутні підстави для відкладення розгляду справи, а також підстави, які позбавляють апеляційну інстанцію розглянути даний спір саме в цьому судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.
Оскаржуваним рішенням господарського суду позовні вимоги задоволені повністю з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови. Судова колегія вважає, що висновки суду в частині стягнення основного боргу відповідають чинному законодавству та матеріалам справи, а тому підстави для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення в цій частині відсутні.
В частині стягнення з ЗАТ „ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНЗАВОД” 2860,41 грн. пені суд помилково дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки не звернув уваги на те, що правовідносини сторін у справі виникли на підставі усної домовленості, виконання якої підтверджується видатковими накладними, за якими відповідачем була отримана від позивача вказана у зазначених накладних певна продукція. Відтак, апеляційна інстанція встановила, що матеріали справи не містять доказів наявності між сторонами договору, саме на підставі якого здійснювався продаж зазначеної продукції, а отже, будь-які докази домовленості сторін щодо застосування неустойки, в разі несвоєчасної сплати вартості продукції відповідачем, відсутні. Відповідно до приписів ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штраф, пеня) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто можливість стягнення з боржника пені передбачає перш за все наявність між сторонами відповідної угоди.
Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, на який посилається ПП „ТМСІ” у своїй позовній заяві, теж визначає необхідність домовленості сторін щодо стягнення пені. Так, в ст. 1 цього закону визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється саме за згодою сторін.
Розглядаючи даний спір господарський суд першої інстанції на наведені вище обставини уваги не звернув, належної оцінки їм не надав, що й стало підставою для допущення помилки щодо задоволення позову в частині стягнення пені.
Щодо позовних вимог про стягнення з ЗАТ „ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНЗАВОД” 3% річних в сумі 357,55 грн. та інфляції в сумі 833,98 грн. апеляційна інстанція також дійшла висновку про їх необґрунтованість у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів пред'явлення боржнику вимоги, у відповідності до приписів ст. 530 ЦК України. Суд першої інстанції помилково визнав доказом такої вимоги наявні в матеріалах справи рахунки-фактури, які не містять доказів їх вручення скаржнику та дати такого вручення.
Відтак, висновок господарського суду про задоволення позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляції не відповідає вимогам чинного законодавства і матеріалам справи, а тому в цій частині підлягає скасуванню. За таких обставин, в зазначеній частині позову слід відмовити, задовольнивши частково апеляційну скаргу.
При цьому, судова колегія повністю погоджується з висновком господарського суду про доведеність позивачем часткової сплати відповідачем вартості отриманої продукції (в сумі 5000 грн.) та існування заборгованості скаржника перед ПП „ТМСІ” в сумі 22540 грн. Наведений висновок повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (видатковими накладними, які містять всі необхідні реквізити щодо кількості продукції, її ціни та вартості партій, дати отримання, особи скаржника, що цю продукцію отримала і т. д.; виданими скаржником його представнику довіреностями на отримання продукції; копією банківської виписки рахунку; актом звірки взаєморозрахунків та іншими).
Посилання скаржника щодо порушення його прав та інтересів у зв'язку з неповідомленням його належним чином про час, дату та місце слухання справи до уваги не беруться оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме: поштовими повідомленнями про вручення судових ухвал (а. с. -35, 36, 47) та тим, що ЗАТ „ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНЗАВОД” оскаржувало ухвалу господарського суду про порушення провадження у справі.
Посилання скаржника щодо порушення його прав та інтересів у зв'язку з відсутністю „до наступного часу рішення суду” за результатами розгляду його апеляційної скарги на ухвалу господарського суду від 15.01.2009 р. про порушення господарським судом провадження у цій справі також не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору по суті.
Судові витрати, у відповідності до приписів ст. 44, 49 ГПК України, розподіляються між сторонами відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 04.03.2009 р. у справі № 22/8-09-121 в частині стягнення з закритого акціонерного товариства „ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНЗАВОД” на користь приватного підприємства „ТМСІ” 3% річних - 357,55 грн., інфляції - 833,98 грн., пені - 2860,41 грн., державного мита - 40,52 грн. скасувати, відмовивши в задоволенні позовних вимог в цій частині.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Зобов'язати господарський суд Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.
Головуючий суддя Сидоренко М.В.
Суддя Таценко Н.Б.
Суддя Мишкіна М.А.
Постанова підписана 29.04.2009 р.