Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"29" квітня 2009 р. Справа № 05/14-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Бухан А.І., суддя Шевель О.В.
при секретарі Марченко В.О.
за участю представників сторін:
позивача: Коренев О.О., довіреність № 09 від 09.01.2009 р., Філатов П,А., довіреність № б/н від 04.03.2009 р.,
1-го відповідача: не з'явився,
2-го відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 736 Х/3-9 від 25.03.2009 р.) Закритого акціонерного товариства Компанія «Райз», м. Київ на рішення господарського суду Харківської області від 23.02.2009 р. по справі № 05/14-09,
за позовом Фермерського господарства «Надія», с. Шевченкове Глухівського р-ну Сумської області,
до: 1. Закритого акціонерного товариства Компанія «Райз», м. Київ,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Харківське спеціалізоване монтажне управління», м. Харків,
про стягнення заборгованості і штрафних санкцій,
встановила:
В січні 2009 р. Фермерське господарство «Надія»(далі -позивач, ФГ «Надія») звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Закритого акціонерного товариства Компанія «Райз»(далі 1-й відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Харківське спеціалізоване монтажне управління», м. Харків, (далі 2-й відповідач) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, а саме з 1-го відповідача 42 875,5 грн. основного боргу, 2 366,31 грн. інфляційних, 396,68 грн. 3 % річних, 3 173,46 грн. пені; з 2-го відповідача -суму поруки 1000,00 грн. Позивач посилався на недотримання 1-шим відповідачем умов Договору поставки сільськогосподарської продукції № 10041-059 від 18.09.2008 р.
Заявою від 23.02.2009 року позивач у зв'язку з оплатою 1-шим відповідачем суми основного боргу в розмірі 43 875,5 грн. зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути на свою користь з 1-го відповідача 2 707,32 грн. інфляційних, 522,9 грн. 3 % річних, 4 183,2 грн. пені, а з 2-го відповідача суму поруки в 1000,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.02.2009 р. (суддя Ольшанченко В.І.) прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення з 1-го відповідача заборгованості в розмірі 42 875,5 грн. і провадження по справі в цій частині припинено. Припинено провадження у справі у частині стягнення з 2-го відповідача суми поруки 1000,00 грн. Решту позовних вимог задоволено повністю. Стягнуто з ЗАТ Компанія «Райз»на користь ФГ «Надія»пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 27.09.2008 р. по 14.01.2009 р. в сумі 3 173,46 грн., інфляційні за жовтень-грудень 2008 р. в сумі 2 366,31 грн., 3 % річних за період з 27.09.2008 р. по 14.01.2009 р. в сумі 396,68 грн., державне мито в сумі 69,36 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 16,77 грн.
1-й відповідач із зазначеним рішенням господарського суду Харківської області від 23.02.2009 р. не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення повністю та припинити провадження у справі. 1-й відповідач посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.03.2009 р. апеляційну скаргу ЗАТ Компанія «Райз», м. Київ було прийнято до провадження, призначено до розгляду на 27.04.2009 р. о 10:00 год.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 23.02.2009 р. по справі № 05/14-09 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування своїх заперечень позивач вказує, що в рішенні суду повно відображені всі обставини, які мають значення для справи. Висновки господарського суду Харківської області про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
В судове засідання 27.04.2009 р. з'явилися уповноважені представники позивача, 1-го відповідача і надали пояснення по справі. Представник 2-го відповідача в судове засідання не з'явився, хоча 2-й відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить корінець повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 30.03.2009 р.
В судовому засіданні 27.04.2009 р. оголошено перерву до 14 год. 30 хв. 29.04.2009 р. та запропоновано позивачу та 1-му відповідачу надати уточнення вимог апеляційної скарги та додаткові письмові пояснення відповідно.
27.04.2009 р. 1-шим відповідачем надано уточнення вимог апеляційної скарги, в яких 1-й відповідач просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.02.2009 р. в частині стягнення з ЗАТ Компанія «Райз»2 366,31 грн. інфляційних, 396,68 грн. 3 % річних, 3 173,46 грн. пені, держмита в сумі 69,36 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 16,77 грн. та в частині припинення провадження у справі про стягнення з 2-го відповідача 1000,00 грн. поруки, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ФГ «Надія»задовольнити частково, а саме прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення з ЗАТ Компанія «Райз»заборгованості в сумі 42 875,5 грн. та припинити провадження у справі в цій частині, стягнути з 2-го відповідача суму поруки у розмірі 1000,00 грн., в решеті позовних вимог -відмовити.
В судове засідання 29.04.2009 р. позивач надав додаткові пояснення.
В судове засідання 29.04.2009 р. з'явилися уповноважені представники позивача, 1-й відповідач 28.04.2009 р. направив клопотання, в якому не заперечує проти розгляду справи за відсутності в судовому засіданні представника ЗАТ Компанія «Райз».
Судова колегія вважає за можливе розгляд справи здійснити у відсутність представників 1-го та 2-го відповідачів за наявними у справі матеріалами.
Для розгляду даної справи ухвалою заступника голови суду від 24.04.2009 р. було сформовано колегію суддів у складі головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Бухан А.І., суддя Шевель О.В.
Перевіривши повноту встановлених господарським судом першої інстанції судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга 1-го відповідача підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 23.02.2009 р. підлягає зміні шляхом зменшення сум пені, 3 % річних та інфляційних, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2008 р. між ФГ «Надія» (Постачальник) та ЗАТ Компанія «Райз»(Покупець) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 10041-059 (далі Договір), відповідно до якого позивач зобов'язався поставити, а 1-й відповідач прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті у строки і на умовах, передбачених цим Договором і Додатковою угодою. (п.1.1. Договору).
Сторони передбачили, що ціна Товару, кількість, номенклатура, асортимент і загальна вартість кожної конкретної партії товару, що придбається на умовах Договору, передбачена в Додатковій угоді (п.2.1. Договору).
Додатковою угодою № 1 від 18.09.2008 р. до Договору № 10041-059 від 18.09.2008 р. сторони вказали, що Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити ріпак 1 класу у кількості 19,076 тон за ціною 2 300,00 грн. за тону на суму 43 875, 5 грн. Строк поставки сторони узгодили до 22 вересня.
1-й відповідач зобов'язався сплатити 100 % шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок позивача (Продавця) в строк 3-х банківських днів із моменту поставки товару та виставлення рахунку-фактури (п.4.1. Договору).
Моментом поставки Товару Постачальником вважається фактична його передача Покупцеві на елеваторі згідно складської квитанції із зазначенням власника - ЗАТ Компанія «Райз»з оформленням трьохстороннього акту приймання-передачі та наданням оригіналу складської квитанції покупцю.
В обґрунтування виконання своїх зобов'язань по поставці обумовленого Договором товару позивач надав копію накладної № 53 від 23.09.2008 р., відповідно до якої позивачем було відпущено 1-му відповідачу ріпак 1 класу на загальну суму з ПДВ 43 875,5 грн.
В судовому засіданні 27.04.2009 р. та 29.04.2009 р. представники позивача пояснили, що поставка товару відбулася з порушенням умов договору щодо документів, що підтверджують факт поставки та без надання 1-шим відповідачем довіреності на отримання ТМЦ.
Судова колегія приймає до уваги, що з цього приводу господарським судом Харківської області в порядку ст.90 ГПК України винесено окрему ухвалу, яку надіслано ФГ «Надія».
Разом з тим, представник 1-го відповідача не заперечував проти того, що ним отримано товар відповідно до умов договору поставки сільськогосподарської продукції № 10041-059 від 18.09.2008 р.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що позивачем свої зобов'язання за вищевказаним договором виконані.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, а саме безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Ч.1 ст.626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вже було зазначено, Договором від 18.09.2008 р. було передбачено, що покупець здійснює 100 % оплати Товару шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Продавця в строк 3-х банківських днів із моменту поставки Товару та виставлення рахунку-фактури.
З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2008 р. позивачем було направлено 1-му відповідачу лист, яким було запропоновано останньому відповідачу оплатити товар на загальну суму 43 875,5 грн. Одночасно на адресу 1-го відповідача було направлено рахунок-фактуру на вказану суму та запропоновано в триденний строк з дня його отримання здійснити оплату поставки товару. Копія рахунку-фактури № 29 від 22.12.2008 р. залучена до матеріалів справи в судовому засіданні 29.04.2009 р.
1-й відповідач у відповідь листом № 228 від 29.12.2008 р. підтвердив поставку продовольчого ріпка на загальну суму 43 875 грн. та запропонував розглянути пропозиції по асортименту та цінам по здісненню зустрічної поставки засобів захисту рослин, мікродобрив, насіння сільськогосподарських культур або повернення ріпаку продовольчого з якісними показниками, ідентичними поставленому.
Судова колегія наголошує на тому, що пропозиція 1-го відповідача про встановлення іншого порядку виконання ним зобов'язання по оплаті поставленого Товару є нічим іншим, як намаганням змінити зобов'язання в односторонньому порядку, що відповідно до ст.525 ЦК України не допускається.
18.02.2009 р. 1-й відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача заборгованість за поставлений товар у сумі 43 875,5 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку ФГ «Надія»за 18.02.2009 р.
Позивач в позовній заяві вказував на те, що строк оплати товару настав 26.09.2008 р., і саме з цієї дати слід нараховувати пеню, інфляційні та 3 % річних. З цим погодився і господарський суд Харківської області.
Проте, судова колегія не може погодитися з таким твердженням позивача, виходячи з наступного.
Як вже зазначалося, зобов'язання 1-го відповідача (покупець) по оплаті товару виникає в строк 3-х банківських днів з моменту поставки Товару та виставлення рахунку-фактури.
Умовами Договору встановлено, що моментом поставки товару є його фактична передача Покупцеві.
Як видно з матеріалів справи, Товар Покупцеві був переданий 23.09.2008 р. що не заперечується сторонами та підтверджується накладною № 534 від 23.09.2008 р.
Але позивачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано доказів того , що ним до 22.12.2008 р. було виставлено 1-му відповідачу рахунок на оплату поставленого товару, як то передбачено п. 4.1. Договору.
Рахунок-фактуру № 29 від 22.12.2008 р. було направлено позивачем 1-му відповідачу тільки 22.12.2008 р. та отримано останнім 25.12.2008 р., що підтверджується, копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.16, зворотній бік).
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами Договору строк виконання зобов'язання 1-шим відповідачем -3 банківських дні із моменту поставки Товару та виставлення рахунку-фактури, ці умови для настання строку оплати повинні розумітися сукупно.
Виходячи з цього, судова колегія приходить до висновку, що строк виконання зобов'язання 1-го відповідача по оплаті поставленого йому товару почався 25.12.2008 р. (день отримання рахунку-фактури № 29) + 3 банківські дні = скінчився 29.12.2008 р., відповідно з 30.12.2008 р. почався відлік прострочення строку виконання свого зобов'язання по оплаті поставленого товару 1-шим відповідачем.
З урахуванням того, що 1-й відповідач здійснив оплату основної суми заборгованості 18.02.2009 р. і позивач від позову в цій частині відмовився, господарським судом Харківської області обґрунтовано, з посиланням на п.4 ч.1 ст.80 ГПК України припинено провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2008 р. між ФГ «Надія» (Кредитор) та ТОВ «Харківське спеціалізоване монтажне управління»(Поручитель) укладено договір поруки № 19-п-08, відповідно до якого Поручитель поручився перед Кредитором за виконання ЗАТ Компанія «Райз»(Боржник) свого обов'язку згідно договору поставки сільськогосподарської продукції № 10041-059 від 18.09.2008 р. та відповідає перед Кредитором за порушення Боржником даного обов'язку.
Обов'язок Боржника забезпечується Поручителем в частині, що покривається сумою поруки (п.2.2).
Поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку у сумі, що дорівнює 1000,00 грн.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі.
Згідно ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Згідно з ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.
Оскільки 1-шим відповідачем після подачі позову до суду (15.01.2009 р.) заборгованість перед позивачем повністю погашена, судова колегія приходить до висновку про те, що господарським судом першої інстанції вірно припинено провадження у справі в частині стягнення з 2-го відповідача суми поруки 1000,00 відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, і у 1-го відповідача відсутні правові підстави для висновку про покладення на 2-го відповідача обов'язку по сплаті суми поруки.
Що стосується нарахування сум пені, 3 % річних та інфляційних, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Ч.1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п.8.5 договору від 18.09.2008 р. сторони встановили, що у випадку, якщо оплата товару буде здійснюватися пізніше, ніж передбачено у п.4.1., Покупець зобов'язаний оплатити Постачальнику пеню в розмірі 0,3 % (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.
Позивачем була нараховані сума пені в розмірі 3 173,46 грн. за період з 26.09.2008 р. по 14.01.2009 р.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлені до стягнення 3% річних, нарахованих станом на 14.01.2008 р., що складає 396,68 грн., а також інфляційні, нараховані 1-му відповідачу за період з жовтня по грудень 2008 р., що складає 2 366,31.
Заявою про зменшення розміру позовних вимог (а.с.75) позивач просив стягнути на його користь з 1-го відповідача сум інфляційних нарахувань в розмірі 2 707,32 грн. за жовтень 2008 р. -січень 2009 р., суму 3 % річних за період з 26.09.2008 р. по 18.092.2009 р. та пеню в розмірі 4 183,2 грн. за період з 26.09.2008 р. по 18.02.2009 р., тобто у випадку пені та 3 % річних за 145 днів прострочення.
Господарським судом Харківської області рішенням від 23.02.2009 р. відхилено заяву позивача про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних, оскільки вимога не оплачена державним митом, тобто судом першої інстанції розглянуто позовні вимоги про стягнення 2 366,31 грн. інфляційних, 396,68 грн. 3 % річних, 3 173,46 грн. пені за період з 26.09.2008 р. по 14.01.2009 р., і кількість днів прострочення склала 110 днів.
Проте, як вже зазначалося вище, судова колегія прийшла до висновку, що пеня та 3 % річних можуть бути нараховані тільки починаючи з 30.12.2008 р. по 14.01.2009 р., тобто за 16 днів прострочення.
В цьому разі розмір пені складе 43 875,5 грн. х (2 х 12%) х 16 дн. : 365 дн. = 461,59 грн., 3 % річних будуть становити 43 875,5 грн. х 3% х 16 дн. : 356 дн. = 57,69 грн.
Інфляційні нарахування на суму заборгованості повинні бути визначені у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України та листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97Р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ». Індекс інфляції за грудень 2008 р. становив 102,1%, індекс інфляції за січень склав 102,9 %. Враховуючи те, що індекс інфляції розраховується в середньому один раз на місяць та публікується в офіційних періодичних виданнях не пізніше 10-го числа місця, наступного за звітним, судова колегія, виходячи з засад розумності та справедливості, вважає за необхідне стягнути з 1-го відповідача на користь позивача суму інфляційних втрат, розраховану за 2 дні грудня 2008 р. та за 14 днів січня 2009 р., а саме індекс інфляції за 2 дні грудня 2008 р. складе 100,13%, за 14 днів січня 2009 р. складе 101,3 %. Таким чином сума інфляційних за грудень 2008 р.- січень 2009 р. складе: 43 875,5грн. х 100,13 % х 101,3 % - 43 875,5 грн. = 628,16 грн.
Таким чином з 1-го відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 461,59 грн., 3 % річних в розмірі 57,69 грн. та інфляційні в розмірі 628,16 грн.
Що стосується тверджень 1-го відповідача про порушення господарським судом Харківської області норм процесуального права, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.01.2009 р. розгляд справи було призначено на 11.01.2009 р. Ухвалу направлено сторонам 19.01.2009 р. та отримано 1-шим відповідачем 23.02.2009 р., про що свідчить корінець повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.
В судове засідання 11.02.2009 р. 1-й відповідач не з'явився, і ухвалою від 11.02.2009 р. розгляд справи було відкладено на 23.02.2009 р., ухвалу відправлено 13.02.2009 р. В судове засідання 23.02.2009 р. 1-й відповідач не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Колегія суддів вважає, що 1-й відповідач, достеменно знаючи про те, що господарським судом Харківської області розглядається справа за його участю, не скористався своїм диспозитивним правом на участь представника у судовому засіданні 11.02.2009 р., 23.02.2009 р. і необґрунтовано стверджує про те, що господарським судом Харківської області порушено статтю 4-3 ГПК України, оскільки матеріали справи свідчать, що судом були створені умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав у справі, і на протязі терміну розгляду даної господарської справи у 1-го відповідача було достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, додаткових доказів та пояснень по справі, про всі судові засідання сторони належним чином повідомлялись.
За змістом ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
З правового аналізу наведеної статті вбачається, що дана норма не є імперативною, оскільки диспозицією даної статті встановлено, що умовою відкладення розгляду справи є неможливість розгляду справи в даному судовому засіданні.
Відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів вважає, що в своїй апеляційній скарзі 1-й відповідач не навів таких обставини порушення судом норм матеріального та процесуального права, які були б підставою для прийняття судом апеляційної інстанції рішення про скасування рішення суду першої інстанції.
Разом з тим, відповідно до п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги може змінити рішення господарського суду першої інстанції.
В даному випадку судова колегія вважає за необхідне змінити рішення господарського суду Харківської області від 23.02.2009 р. шляхом зменшення сум, що підлягають стягненню з 1-го відповідача на користь позивача, не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст.49 ГПК України державно мито у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з цього, з 1-го відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті державного мита в розмірі 11,45 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 2,71 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, ч.6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.ст. 49, 99, 100, п.4 ч. 1 ст. 103, п.3 ч.1 ст.104 ст. 105 ГПК України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Компанія «Райз», м. Київ -задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 23.02.2009 р. у справі № 05/14-09 -змінити, виклавши п.2 резолютивної частини вказаного рішення в наступній редакції: «Позов задовольнити частково, стягнути з Закритого акціонерного товариства «Райз»(03680, м. Київ, вул. Ак. Заболотного, 152, код ЄДРПОУ 13980201, п/р № 26002047926100 в АКІБ «УкрСиббанк»м. Харкова, МФО 351005) на користь Фермерського господарства «Надія»(41451, Сумська область, Глухівський район, с. Шевченкове, вул. Пушкіна,4, код ЄДРПОУ 21102259, п/р № 260039208 в СОД ВАТ «Райффайзен банк Аваль»м. Глухів МФО 337483) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 30.12.2008 р. по 14.01.2009 р., в сумі 461,59 грн., інфляційні за грудень 2008 р.- січень 2009 р. в сумі 628,16 грн., 3 % річних за період з 30.12.2008 р. по 14.01.2009 р. в сумі 57,69 грн., витрати по державному миту в розмірі 11,45 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 2,71 грн. В іншій частині в задоволенні вимог про стягнення пені, інфляційних та 3 % річних відмовити».
В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 23.02.2009 р. по справі № 05/14-09 -залишити без змін.
Доручити господарському суду Харківської області відати відповідні накази.
Головуючий суддя В.Я.Погребняк
суддя А.І.Бухан
Суддя О.В.Шевель