22 квітня 2009 р.
№ 50/147
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Мачульського Г.М.
суддів:
Шаргала В.І.
Швеця В.О.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційне подання
та касаційну скаргу
Першого заступника прокурора Київської області
Державної екологічної інспекції в Київській області
на постанову
Київського апеляційного господарського суду
від
18.12.2008р.
у справі
№50/147
Господарського суду
міста Києва
за позовом
Міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Київській області
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології будівництва"
третя особа
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест гейт логістик"
про
відшкодовування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу
за участю представників
- позивача:
не з'явився
- відповідача:
Яговенка І.О. (довіреність від 17.12.2008р.)
- третьої особи:
не з'явився
- прокурора:
Рудак О.В. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посвідчення №72 від 14.04.2008р.), -
Міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області звернувся до господарського суду, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Київській області, із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології будівництва", третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест гейт логістик", з урахуванням уточнення позовних вимог, про відшкодовування з відповідача 852 731, 25 грн., шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, обґрунтовуючи позов порушенням відповідачем вимог природоохоронного законодавства.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2008р. (суддя Головатюк Л.Д.) вказаний позов задоволено повністю.
Оскарженою постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2008р. (колегія суддів у складі: головуючого - судді Андрієнка В.В., суддів Буравльова С.І., Вербицької О.В.) зазначене рішення господарського суду скасовано, в задоволенні позову постановлено відмовити повністю.
В касаційному поданні перший заступник прокурора Київської області просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2008р. скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2008р. залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права, а саме: п.5 Положення "Про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі", п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 29.12.1976р. "Про судове рішення".
В касаційній скарзі позивач також просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2008р., а рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2008р. залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, а саме: ст.ст.7, 8, 9 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", ч.16 ст.1, п.п. "з", "л" ст.ст.17, 43 Закону України "Про відходи", ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Відзиву на касаційне подання та касаційну скаргу не надійшло.
Позивач та третя особа не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційне подання та касаційна скарга підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на виконання договору №21/5 від 21.05.2007 р., укладеного між третьою особою та відповідачем, останній надавав послуги генерального підряду та виконував необхідні попередні роботи для будівництва виробничо-складського комплексу в с. Стоянка, Києво-Святошинського р-ну, Київської обл., 21 км Житомирського шосе.
06.08.2007 р. відповідач та Ірпінське виробниче управління комунального господарства уклали договір №1325 про надання послуг з видалення твердих побутових відходів і рідких стоків.
Крім того, між відповідачем та КСФ ТОВ "Рекультивація" було укладено договір №3 від 01.02.2008 р. на прийом та захоронення будівельних відходів, згідно умов якого прийом відходів на територію проводиться по талонам з обов'язковою відміткою у подорожньому листі транспортного засобу замовника та журналі обліку підрядника.
21.03.2008р. і 29.05.2008р. інспектором позивача спільно з працівником міжрайонної природоохоронної прокуратури проведені перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства при проведенні будівельних робіт на земельній ділянці площею 15 га у с. Стоянка Гореницької сільської ради Києва-Святошинського району Київської області (21 км Житомирського шосе).
У ході перевірок були складені акти, згідно яких на цій земельній ділянці, відповідно до розробленого проекту та погодження державних органів, на замовлення третьої особи, відповідач проводить будівництво виробничо-складського комплексу, але всупереч вимогам чинного законодавства щодо охорони довкілля, в межах прибережної захисної смуги р. Ірпінь, без відповідних дозволів, допустив засмічення будівельними відходами території площею 300 м2 та побудував дорогу з насипом із будівельних відходів довжиною 50 м і середньою шириною 6 м. Крім цього, відповідач, без дозволу, провів несанкціоноване складування будівельних відходів біля споруди, що будується на ділянці площею 30 м2 загальним об'ємом 40 м3.
Вказані акти перевірок природоохоронного законодавства були складені в присутності представників відповідача та третьої особи, які за дані порушення притягнуті до адміністративної відповідальності.
Позивачем проведено розрахунок шкоди заподіяних державі збитків внаслідок в наслідок порушення природоохоронного законодавства під час проведення будівельних робіт, які проводив відповідач на земельній ділянці за адресою: с. Стоянка, 21 км Житомирського шосе. Відповідно до вказаного розрахунку шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу, становить 852 731, 25 грн.
Місцевий господарський суд задовольняючи позов виходив з того, що факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства під час проведення будівельних робіт підтверджено належними доказами, а розмір шкоди визначено відповідно до вимог Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.97 №171.
Апеляційний господарський суд не погодився з висновками місцевого господарського суду, скасовуючи його рішення та відмовляючи в позові виходив з того, що інспектором державної екологічної інспекції за наслідками проведення перевірки було порушено вимоги законодавства, оскільки не було складено припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, про що свідчить відсутність будь-яких вказівок у резолютивній частині наявного в матеріалах справи акту перевірки, який став підставою для застосування заходів з відшкодовування шкоди; з актів перевірки позивача вбачається порушення відповідачем природоохоронного законодавства шляхом засмічення території, проте землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.
Про те, з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна погодитись з наступних підстав.
Із встановлених місцевим господарським судом обставин справи вбачається, що відповідачем, в порушення приписів Закону України "Про відходи", здійснено зберігання відходів у несанкціонованому для цього місці, без відповідних дозволів засмічено будівельними відходами територію площею 300 м2 та побудовано дорогу з насипом із будівельних відходів довжиною 50 м і середньою шириною 6 м, без дозволу проведено несанкціоноване складування будівельних відходів біля споруди що будується на ділянці площею 30 м2.
Вказані обставини судом апеляційної інстанції не спростовані.
Згідно приписів ст.17 п."з" цього Закону не допускати зберігання відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.
Цією нормою також передбачено обов'язок суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами відшкодовувати шкоду, заподіяну, зокрема, навколишньому природному середовищу внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України (п."л").
При цьому не складення припису, розпорядження або іншого розпорядчого документу про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, та не направлення його відповідачу не звільняє останнього від передбаченої законом відповідальності.
Згідно п.3.2. Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.97 №171, землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Пунктом 3.3. цієї Методики визначено, що факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.
Відповідно до частини першої статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.
Крім того, відсутні правові підстави вважати, що розмір шкоди визначено не у відповідності з Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.97 №171.
За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати законною і обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.
Натомість, місцевий господарський суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому прийняте ним судове рішення належить залишити в силі.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 6, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційне подання Першого заступника прокурора Київської області та касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Київській області задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2008р. скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2008р., залишити в силі.
Головуючий суддя Г.М. Мачульський
С у д д і В.І. Шаргало
В.О. Швець