22 квітня 2009 р.
№ 29/212пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Уліцького А.М.,
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Чернова Є.В.
розглянувши касаційну скаргу
Акціонерного товариства закритого типу "Завод "Сантехдеталь"
на постанову
від 15.01.09 Донецького апеляційного господарського суду
та на рішення
від 01.12.08
у справі
№29/212пн
господарського суду
Донецької області
за позовом
Приватного підприємця Максименко В.В.
до
Акціонерного товариства закритого типу "Завод "Сантехдеталь"
про
заборону вчиняти дії
за участю представників сторін
від позивача:
Максименко В.В.
від відповідача:
Пастухова А.О., дов.
Приватний підприємець Максименко В.В. звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства закритого типу "Завод "Сантехдеталь" про заборону відповідачу встановлювати будь-які обмеження у використанні під'їзних шляхів до майна позивача, розташованого за адресою: м. Донецьк, просп. Красногвардійський, 46, у тому числі встановлювати дозвільний режим переміщення осіб та вантажів на шляхах, якими здійснюється доступ до вказаного майна.
Рішенням від 01.12.08 господарського суду Донецької області (суддя Джарти В.В.), яке залишено без змін постановою від 15.01.09 Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Алєєвої І.В. -головуючого, Величко Н.Л., Москальової В.В.), позовні вимоги задоволено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач є належним землекористувачем в розумінні ст. 95 ЗК України, та посиланням на положення ст.ст. 2, 116, 125, 126, 141 ЗК України, п. 4.7, пп. 14.1 п. 14.1 Інструкції про організацію службової діяльності цивільної охорони Державної служби охорони при МВС України, затвердженої наказом МВС України від 25.11.03 №1430, Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджену наказом Держбуду України від 24.05.01 №127, ст.ст. 50, 52, 182, 191, 320, 325, 386, 391 ЦК України.
Суди відхилили доводи відповідача щодо псування машинами позивача асфальтового замощення на підставі експертної оцінки, проведеної випробувальною лабораторією Служби автомобільних доріг в Донецькій області Державної служби автомобільних доріг України "Укравтодор".
Також суди виходили з того, що відповідач є власником окремих будівель, розташованих за адресою: м. Донецьк, пр. Красногвардійський, 46, але ним не доведено обставини наявності права власності або користування на земельну ділянку, на якій відповідач установлює обмеження у використанні під'їзних шляхів.
Ухвалою від 02.04.09 Вищий господарський суд України призначив до розгляду клопотання про прийняття до провадження касаційної скарги відповідача. Зважаючи на уточнення ним до початку судового засідання в справі вимог касаційної скарги щодо скасування рішення суду першої інстанції і постанови суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову, судова колегія дійшла висновку про прийняття її до провадження та розгляд по суті.
Касатор вважає, що попередні судові інстанції неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права та не встановили наявність у позивача і відповідача прав на користування спірною земельною ділянкою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 15.03.94 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (продавець) та Організацією орендаторів підприємства "Сантехдеталь" (покупець) укладено договір купівлі-продажу державного майна орендного підприємства "Сантехдеталь" -цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, просп. Красногвардійський, 46.
Згідно з розпорядженням виконавчого комітету Калінінської районної ради народних депутатів від 26.09.94 №677 орендне підприємство "Сантехдеталь" перереєстроване в акціонерне товариство закритого типу "Завод "Сантехдеталь".
У подальшому 25.12.06 між відповідачем (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу частині будівлі кисневої літ. Б-1 площею 87,1 м2, що складає 0,4/100 ідеальної частки будівель, що знаходяться за адресою: м. Донецьк, просп. Червоногвардійський, 46.
Відповідно до договору на охорону майна та локального наказу по підприємству відповідач встановив обмеження у використанні під'їзних шляхів до вищевказаного придбаного позивачем майна, встановивши дозвільний режим переміщення осіб та вантажів на шляхах, якими здійснюється доступ до майна позивача. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про заборону відповідачеві встановлювати будь-які заборони.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з встановлення обставин порушення права власності позивача на придбані ним об'єкти шляхом суттєвого звуження цих прав внаслідок введення відповідачем як власником іншого майна, що знаходиться на суміжній з позивачем земельній ділянці, певних обмежень -пропускного охоронного режиму через території, стосовно яких в силу норм чинного законодавства повинні діяти норми земельного сервітуту або зберігатися та додержуватись баланс інтересів власників, у тому числі щодо можливості мирного володіння, користування своїм майном в підприємницькій діяльності.
При цьому суди врахували, що при укладенні договору купівлі-продажу сторони не узгодили наявність жодних обтяжень або обов'язку покупця з дотримання охоронного режиму на території заводу. Тобто позивач як власник придбаної ним споруди не є підконтрольним продавцеві в будь-якій формі, а відтак недопущення його без проходження контролю шляхом огляду чи іншим шляхом є порушенням вимог ст.ст. 316, 319, 321 ЦК України.
Оскільки відповідач за власною волею здійснив відчуження належного йому майна, при здійсненні ним своїх прав мають бути враховані правові наслідки укладеного сторонами договору з дотриманням вимог ст.ст. 13,14 ЦК України, які не допускають вчинення дій з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Згідно з цими нормами при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї; виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог цієї норми, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
При розгляді справи судами відповідач не спростував викладені в позові обставини щодо порушення ним прав позивача. Разом з тим, посилання як позивача, так і відповідача на право користування відповідною земельною ділянкою є безпідставними, оскільки наявність такого права відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України не доведено, а відтак до врегулювання земельних правовідносин кожна з сторін у справі не може вимагати припинення користування ділянкою з посиланням на порушення її прав саме на земельну ділянку.
Зважаючи на викладене, судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.01.09 у справі №29/212пн залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий А.Уліцький
Судді Г.Жаботина
Є.Чернов