21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
23 квітня 2009 р. Справа 11/82-09
за позовом приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000», м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок-Агросвіт»,
с. Шляхова Бершадського району Вінницької області
про стягнення 33 979 грн. 90 коп..
Суддя В. Матвійчук
при секретарі судового засідання Т.Кармаліта, за участю представників:
від позивача - Н. Гоц за довіреністю;
від відповідача - не з'явився.
Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок-Агросвіт»заборгованості за договором поставки № Х2-02-0012 від 11.02.2008р. в загальному розмірі 33 979,90 грн., з яких: 25 222,80 грн. -основний борг, 3 427,26 грн. -пеня, 378,42 грн. -штраф, 2 096,15 грн. -15% річних, 2 855,27 грн. - інфляційні нарахування.
Позов мотивовано тим, що відповідно до договору поставки укладеного між приватним підприємством «Хімагромаркетинг 2000»та товариством з обмеженою відповідальністю «Світанок-Агросвіт», ПП «Хімагромаркетинг 2000» поставило ТОВ «Світанок-Агросвіт» товар на суму 94 222,80 грн.. Відповідно до умов договору та додаткової угоди до нього, відповідач зобов'язався провести розрахунки за отриманий товар не пізніше 01 жовтня 2008 року. Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач розрахувався за товар частково, в сумі 69 000 грн., в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 25 222,80 грн..
Відповідач вимоги суду викладені в ухвалі від 24.03.2009р. щодо надання пояснень відносно обставин викладених у позовній заяві та витребуваних документів не виконав, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Про час, дату та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 122208.
Таким чином суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для реалізації відповідачем права судового захисту своїх прав та інтересів. За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі документами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
11 лютого 2008 року між приватним підприємством «Хімагромаркетинг 2000»(позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Світанок-Агросвіт»(відповідач) укладено договір поставки за № Х2-02-0012 за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу засоби захисту рослин, а відповідач прийняти та оплатити їх на умовах визначених цим договором та додатковою угодою до нього № Х2-02-0012ДС1 від 17.04.2008р..
На виконання умов договору позивач згідно накладних № Х2-02-0076 від 25.03.2008р., № Х2-02-0247 від 18.04.2008р. поставив відповідачу товар на загальну суму 94 222,80 грн., який останній отримав згідно довіреностей серії НБГ № 594298 від 25.03.2008р., серії НБГ № 594333 від 18.04.2008р..
Відповідно до п. 2.1 договору Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю вартість товару не пізніше 01 жовтня 2008 року.
Як свідчать матеріали справи, зокрема виписки банку від 08.08.2008р., від 26.09.2008р., від 11.11.2008р., від 19.11.2008р., від 10.12.2008р., від 09.01.2009р, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача 69 000 грн.. Таким чином, неоплаченим залишився товар на суму 25 222,80 грн..
В силу ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, позовні вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 25 222,80 грн. підлягають задоволенню.
Згідно з п. 5.2 договору поставки, за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період нарахування за кожен день прострочення. Тому позивачем нараховано 3 427,26 грн. пені за період з 02.10.2008р. по 20.02.2009р..
Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Перевіривши правильність нарахування пені, судом встановлено, що за період з 02.10.2008р. по 20.02.2009р. розмір пені становить 3225,66 грн.. Таким чином, в позові в частині стягнення 201,60 грн. пені слід відмовити, як невірно обрахованих.
Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Отже, позивачем правомірно нараховано 2 855,27 грн. інфляційних втрат за період з 01.10.2008р. по 31.01.2009р..
Вказаною нормою встановлена також відповідальність за порушення зобов'язань у вигляді стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки, п. 5.5. договору сторони встановили 15% річних за прострочення грошового зобов'язання, розмір яких за період з 02.10.2008р. по 20.02.2009р. становить 2016,04 грн.. Тоді як позивачем заявлено до стягнення 2 096,15 грн.. Враховуючи наведене, в позовних вимогах в частині стягнення 80,11 грн. -15 % річних слід відмовити.
Пунктом 5.4 договору поставки, сторони визначили, що за прострочення виконання зобов'язання щодо своєчасного розрахунку Покупець додатково сплачує Продавцю штраф в розмірі 15% від ціни договору, розмір якого становить 378,42 грн..
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів.
Враховуючи, що відповідач доказів у спростування обставин викладених в позові не надав, а вище вказані позовні вимоги є обгрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а отже позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
При розгляді справи судом з'ясовано, що при зверенні до суду позивачем платіжним дорученням № 230 від 25.02.2008р. надмірно сплачено 3 грн. 00 коп. державного мита, а тому мито у вказаному розмірі підлягає поверненню відповідно до ст. 8 Декрету України «Про державне мито».
Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок-Агросвіт»(24432, Вінницька область, Бершадський район, с. Шляхова, вул. Леніна, 1, код 34471548) на користь приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000»(02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, 15, код 30369454) 25 222 (двадцять п'ять тисяч двісті двадцять дві) грн. 80 коп. -основного боргу; 3 225 (три тисячі двісті двадцять п'ять) грн. 66 коп. -пені; 2 016 (дві тисячі шістнадцять) грн. 04 коп. -15% річних; 2 855 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 27 коп. - індексу інфляції; 378 (триста сімдесят вісім) грн. 42 коп. - штрафу; 336 (триста тридцять шість) грн. 98 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита, 117 (сто сімнадцять) грн. 02 коп. -відшкодування витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. В позові в частині стягнення 201,60 грн. пені та 80,11 грн. -15% річних відмовити.
5. Повернути приватному підприємству «Хімагромаркетинг 2000»(02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, 15, код 30369454) з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого державного мита в розмірі 3 грн. 00 коп..
6. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.
Рішення оформлено та підписано 27.04.2009р.
Суддя В. Матвійчук
Дане рішення скріплена печаткою суду є підставою для повернення державного мита з бюджету.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 -позивачу -(02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, 15)
3 -відповідачу -(24432, Вінницька область, Бершадський район, с. Шляхова, вул. Леніна,)