21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
23 квітня 2009 р. Справа 11/80-09
за позовом приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000», м. Київ
до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
«Матейківінвестагро», с. Матейків Барського району Вінницької області
про стягнення 51 782 грн. 43 коп..
Суддя В. Матвійчук
при секретарі судового засідання Т.Кармаліта, за участю представників:
від позивача - Н. Гоц за довіреністю;
від відповідача - В. Кучерук керівник.
Заявлено позов про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Матейківінвестагро»заборгованості за договором поставки № Х2-02-0063 від 13.03.2008р. в загальному розмірі 51 782,43 грн., з яких: 35 500 грн. -основний борг, 2 455,50 грн. -пеня, 10 313,36 грн. -штраф, 1 534,70 грн. -15% річних, 1 978,87 грн. - інфляційні нарахування.
В процесі розгляду справи представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог. У вказаній заяві представник зазначає, що відповідачем було перераховано на рахунок позивача 13 000 грн., а тому просить стягнути з відповідача 22 500 грн. -основного боргу, 2 455,50 грн. -пені, 10 313,36 грн. -штрафу, 1 534,70 грн. -15% річних, 1 978,87 грн. - інфляційних нарахувань.
Позов мотивовано тим, що відповідно до договору поставки укладеного між приватним підприємством «Хімагромаркетинг 2000»та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Матейківінвестагро», ПП «Хімагромаркетинг 2000» поставило СТОВ «Матейківінвестагро» товар на суму 68 755,70 грн.. Відповідно до умов договору та додаткових угод до нього, відповідач зобов'язався провести розрахунки за отриманий товар не пізніше 15 листопада 2008 року. Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач розрахувався за товар частково, в сумі 46 255,70 грн., в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 22 500 грн..
Відповідач в поясненнях за № 10 від 22.04.2009р. зауважує, що через низькі закупівельні ціни, високу собівартість на вирощену сільськогосподарську продукцію, через велику дебіторську заборгованість перед іншими постачальниками та по банківських кредитах підприємство не мало фінансової можливості своєчасно та в повному обсязі розрахуватись з позивачем. Відповідач визнає борг та зобов'язується протягом трьох місяців погасити основний борг, який на сьогоднішній день складає 22 500 грн..
Оцінивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
13 березня 2008 року між приватним підприємством «Хімагромаркетинг 2000»(позивач) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Матейківінвестагро»(відповідач) укладено договір поставки за № Х2-02-0063 за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу засоби захисту рослин, а відповідач прийняти та оплатити їх на умовах визначених цим договором та додатковими угодами до нього № Х2-02-0063ДС1 від 23.06.2008р. та № Х2-02-0063ДС2 від 09.09.2008р..
На виконання умов договору позивач згідно накладних № Х2-02-0173 від 11.04.2008р., № Х2-02-0527 від 30.05.2008р., № Х2-02-0643 від 23.06.2008р., № Х2-02-0833 від 11.09.2008р. поставив відповідачу товар на загальну суму 68 755,70 грн., який останній отримав згідно довіреностей серії ЯОЮ № 189809 від 11.04.2008р., серії ЯОЮ № 189824 від 30.05.2008р., серії ЯПГ № 846154 від 23.06.2008р., серії ЯПГ № 846176 від 11.09.2008р..
Відповідно до п. 2.1 договору Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю вартість товару не пізніше 15 листопада 2008 року.
Як свідчать матеріали справи, зокрема виписки банку від 22.04.2008р., від 02.07.2008р., від 21.08.2008р., від 10.11.2008р., від 14.11.2008р., від 11.12.2008р., від 16.12.2008р., від 18.12.2008р., від 30.01.2008р., платіжні доручення № 16 від 22.04.2009р., № 1 від 11.03.2009р., відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача 46 255,70 грн.. Таким чином, неоплаченим залишився товар на суму 22 500 грн..
В силу ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, позовні вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 22 500 грн. підлягають задоволенню.
Згідно з п. 5.2 договору поставки, за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період нарахування за кожен день прострочення. Тому позивачем нараховано 2 455,50 грн. пені за період з 18.11.2008р. по 20.02.2009р..
Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Перевіривши правильність нарахування пені, судом встановлено, що за період з 18.11.2008р. по 20.02.2009р. розмір пені становить 2345,23 грн.. Таким чином, в позові в частині стягнення 110,27 грн. пені слід відмовити, як невірно обрахованих.
Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Отже, позивачем правомірно нараховано 1 987,87 грн. інфляційних втрат за період з 01.12.2008р. по 31.01.2009р..
Вказаною нормою встановлена також відповідальність за порушення зобов'язань у вигляді стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки, п. 5.5. договору сторони встановили 15% річних за прострочення грошового зобов'язання, розмір яких за період з 18.11.2008р. по 20.02.2009р. становить 1465,77 грн.. Тоді як позивачем заявлено до стягнення 1534,70 грн.. Враховуючи наведене, в позовних вимогах в частині стягнення 68,93 грн. -15 % річних слід відмовити.
Пунктом 5.4 договору поставки, сторони визначили, що за прострочення виконання зобов'язання щодо своєчасного розрахунку Покупець додатково сплачує Продавцю штраф в розмірі 15% від ціни договору, розмір якого становить 10 313,36 грн..
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів.
Враховуючи, що відповідач визнає наявність заборгованості за договором поставки, а вище вказані позовні вимоги є обгрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а отже позов подлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Матейківінвестагро»(23050, Вінницька область, Барський район, с. Матейків, вул. Леніна, 2, код 34918614) на користь приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000»(02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, 15, код 30369454) 22 500 (двадцять дві тисячі п'ятсот) грн. -основного боргу; 2 345 (дві тисячі триста сорок п'ять) грн. 23 коп. -пені; 1 465 (одну тисячу чотириста шістдесят п'ять) грн. 77 коп. -15% річних; 1 978 (одну тисячу дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 87 коп. - індексу інфляції; 10 313 (десять тисяч триста тринадцять) грн. 36 коп. -штрафу; 516 (п'ятсот шістнадцять) грн. 23 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита, 117 (сто сімнадцять) грн. 59 грн. -відшкодування витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. В позові в частині стягнення 110,27 грн. пені та 68,93 -15% річних відмовити.
5. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.
Рішення оформлено та підписано 27.04.2009р.
Суддя В. Матвійчук
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 -позивачу -(02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, 15)
3 -відповідачу -(23050, Вінницька область, Барський район, с. Матейків, вул. Леніна, 2 )