79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" грудня 2013 р. Справа № 909/984/13
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді Кузя В.Л.
суддів Желіка М.Б.
Малех І.Б.
за участю представників:
від позивача - Карвацький Р.М. - представник;
від відповідача - Данилюк В.Д. - представник;
розглядається апеляційна скарга від 28.10.13 р. за вих.№ 1090/02.2-38 Бурштинської міської ради, м. Бурштин
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.13
у справі № 909/984/13
за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго", м. Львів
до відповідача Бурштинської міської ради, м. Бурштин
про стягнення заборгованості на суму 15 483,46 грн.
Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» справу № 909/984/13 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кузю В.Л.
Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.13 у склад колегії для розгляду справи №909/984/13 Господарського суду Івано-Франківської області введено суддів - Желіка М.Б. та Малех І.Б.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.13 апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 28.11.13.
Ухвалою суду від 28.11.13 відкладено розгляд справи на 12.12.13 у зв'язку із неявкою представника відповідача.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.13 р. суддя (Матуляк П.Я.) позов публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" до Бурштинської міської ради про стягнення 15483,46грн. задоволено повністю, стягнуто з Бурштинської міської ради 15483,46 грн. основного боргу та 1720,50 грн. судового збору на користь ПАТ "ДТЕК Західенерго".
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Бурштинська міська рада подала апеляційну скаргу в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.13р. скасувати та прийняти нове рішення.
При цьому скаржник посилається на те, що відповідач звертався до позивача з листом про надання матеріальних цінностей безкоштовно для потреб міста, що, на його думку, є підтвердженням наявності у позивача обов'язку передати міській раді матеріальні цінності безоплатно.
29 листопада 2013 року позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав обґрунтованості та законності рішення суду.
Представники сторін у судовому засіданні навели свої доводи та міркування, викладені в апеляційні й скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.13 у справі № 909/984/13 відсутні, з огляду на наступне:
Позивачем передано відповідачу товаро - матеріальні цінності, а саме: гравій керамзитовий, фракція 10-20 мм в кількості 14 куб. метрів на суму 5040,00 грн., включаючи ПДВ, та колону - знак «Бурштин» в кількості 1 шт. вартістю 10 443,46 грн., включаючи ПДВ.
В матеріалах справи містяться видаткові накладні № БТС 00002277 від 20.09.11 на суму 5 040,00 грн. (а.с.8) та № БТС 00002736 від 26.10.11 на суму 10 443,46 грн. (а.с.10). Вказані накладні підписані уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до пунктів 1, 5 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (затверджено наказом Міністерства фінансів України N 99 від 16.05.96 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.06.96 року за N 293/1318) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів; довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи, повноваження представників сторін на підписання та отримання матеріальних цінностей за вищевказаними накладними підтверджується довіреностями № 138 від 14.09.11 (а.с.9) та № 142 від 21.10.11 (а.с.11).
6 червня 2013 року позивачем було надіслано відповідачу претензію (вимогу) за вих. № 119/1886 (а.с.12), в якій він просив сплатити заборгованість за отриманий товар по видаткових накладних на суму 15 483,46 грн. Дана претензія залишена відповідачем без реагування, доказів, які б підтверджували сплату відповідачем заборгованості за отриманий товар в матеріалах справи не міститься.
Неможливість вирішення спору в позасудовому порядку стала підставою для звернення ПАТ «ДТЕК Західенерго» з позовом до Бурштинської міської ради про стягнення заборгованості.
Колегія суддів апеляційної інстанції з цього приводу зазначає таке:
Статтею 181 ГК України передбачено можливість укладення правочинів у спрощений спосіб. Зокрема, відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Положеннями ч.1, ч.2 ст.205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).
Тобто, як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується видатковими накладними, позивачем здійснено поставку товару на загальну суму 15 483,46 грн., проте відповідачем не проведено оплату отриманого товару.
Видаткові накладні № БТС 00002277 від 20.09.11 та № БТС 00002736 від 26.10.11 складені належним чином є належними засобами доказування, що підтверджують факт здійснення поставки товарів позивачем відповідачу.
Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Доводи скаржника стосовно того, що позивач зобов'язаний передати товаро - матеріальні цінності, які зазначені у вищезгаданих накладних, безоплатно, наявними у справі доказами не підтверджуються. Долучений до відзиву на позов лист - звернення міського голови від 05.09.11 №1075/02-09, адресований позивачу, про «виділення безкоштовно для потреб міста 40 (сорок) тон шлаку та 20 (двадцять) кубів керамзіту», не підтверджує, що така пропозиція була погоджена позивачем, оскільки передана відповідачу колона - знак не зазначена у даному листі, і у видаткових накладних відсутнє посилання на даний лист відповідача, що є ознакою відсутності погодження щодо безкоштовної передачі.
Разом з цим, прийняття без жодних зауважень відповідачем товарно - матеріальних цінностей по видаткових накладних, у яких зазначена їх ціна та вартість, є ознакою підтвердження погодження на такі умови отримання товару.
Згідно з нормами ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Положеннями ст.32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду зазначає про те, що скаржником не доведено належними та допустимими доказами відсутність у нього зобов'язання по оплаті товару, отриманого за видатковими накладними що ним підписані, а тому дійшла висновку щодо необґрунтованості доводів апеляційної скарги та залишення оскаржуваного рішення без змін.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до вимог частини першої ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Бурштинської міської ради залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.13 у справі № 909/984/13 залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги віднести на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 13.12.13
Головуючий суддя Кузь В.Л.
Суддя Желік М.Б.
Суддя Малех І.Б.