79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"09" грудня 2013 р. Справа № 5010/1324/2012-Пз18/49
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Мельник Г.І.
суддів Михалюк О.В.
Новосад Д.Ф.
розглянувши апеляційну скаргу Захаріясевича Олександра Любомировича,
смт. Богородчани, Івано-Франківська область б/н від 06.02.2013 року
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2012 року
у справі № 5010/1324/2012-Пз18/49
за позовом прокурора м. Яремче в інтересах держави в особі Міністерства екології
та природних ресурсів України в особі позивача Карпатського
національного природного парку
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбудсервіс",
м. Івано-Франківськ
до відповідача-2 Татарівської сільської ради. с. Татарів, Івано-Франківська область
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Захаріясевича Олександра Любомировича, смт. Богородчани,
Івано-Франківська область
про визнання недійсними рішення 19-ї сесії Татарівської сільської ради четвертого скликання від 13.01.05, яким затверджено матеріали попереднього місця розташування земельної ділянки площею 0,3264 га під будівництво та обслуговування туристичного - відпочинкового комплексу ТзОВ "Шляхбудсервіс" та рішення № 90-28/2008р. від 27.10.08, яким вирішено продати у власність ТзОВ "Шляхбудсервіс" земельну ділянку площею 0,3264 га., яка розташована в с. Татарів по вул. Незалежності; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 988395 від 01.06.09, яка розташована в с. Татарів по вул. Незалежності, виданого ТзОВ "Шляхбудсервіс"; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.03.2009р. укладеного ТзОВ " Шляхбудсервіс" з Татарівською сільською радою Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, в особі сільського голови Микитюка І.В.; повернення земельної ділянки площею 0,3264 га, кадастровий №2611091201:13:015:0050 загальною вартістю 168 600 грн. 03 коп. Карпатському національному природному парку
за участю представників сторін:
від прокуратури: не з'явилися
від позивача: не з'явилися
від відповідача-1: не з'явилися
від відповідача-2: не з'явилися
від третьої особи: Павликівська Г.М. (довіреність б/н від 18.01.2013 року)
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2013р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Новосад Д.Ф., Михалюк О.В. апеляційну скаргу Захаріясевича Олександра Любомировича прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні. У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Новосад Д.Ф., розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2013 року у склад колегії для розгляду справи № 5010/1324/2012-Пз18/49 Господарського суду Івано-Франківської області замість судді Новосад Д.Ф. введено - суддю Краєвську М.В. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2013р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Краєвська М.В., Михалюк О.В. розгляд апеляційної скарги відкладено. У зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Краєвської М.В. та Михалюк О.В., розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 року у склад колегії для розгляду справи № 5010/1324/2012-Пз18/49 Господарського суду Івано-Франківської області замість суддів Краєвської М.В. та Михалюк О.В. введено - суддів Новосад Д.Ф. та Данко Л.С. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2013р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Данко Л.С., Новосад Д.Ф. розгляд апеляційної скарги відкладено. У зв'язку із зайнятістю судді Данко Л.С. у складі іншої колегії, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2013 року у склад колегії для розгляду справи № 5010/1324/2012-Пз18/49 Господарського суду Івано-Франківської області замість судді Данко Л.С. введено - суддю Михалюк О.В.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2012 року у справі № 5010/1324/2012-Пз18/49 (суддя Гриняк Б.П.) задоволено позов прокурора м. Яремче в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів в особі позивача Карпатського національного природного парку до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбудсервіс" та Татарівської сільської ради; визнано недійсним рішення 19-ї сесії Татарівської сільської ради четвертого скликання від 13.01.2005р., яким затверджено матеріали попереднього місця розташування земельної ділянки площею 0,3264 га під будівництво та обслуговування туристичного - відпочинкового комплексу ТзОВ"Шляхбудсервіс"; визнано недійсним рішення №90-28/2008р. від 27.10.2008р., яким вирішено продати у власність ТзОВ "Шляхбудсервіс" земельну ділянку площею 0,3264 га., яка розташована в с. Татарів по вул. Незалежності; визнано недійсним державний акт серії ЯЖ № 988395 від 01.06.2009р. на право власності на земельну ділянку, яка розташована в с. Татарів по вул. Незалежності виданий ТзОВ"Шляхбудсервіс"; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 04.03.2009р., який укладений ТзОВ "Шляхбудсервіс" з Татарівською сільською радою Яремчанської міської ради Івано-Франківської області; вирішено повернути земельну ділянку площею 0,3264 га, кадастровий №2611091201:13:015:0050 загальною вартістю 168 600 грн. 03 коп. Карпатському національному природному парку; стягнуто з відповідача Татарівської сільської ради 4292 грн. 00 коп. судового збору; стягнуто з відповідача ТзОВ "Шляхбудсервіс" - 1609 грн. 50 коп. судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що при вирішенні питання про передачу земельної ділянки площею 0,3264 га у приватну власність ТзОВ "Шляхбудсервіс" були порушені норми ст.ст. 84, 116, 141, 149, 150 ЗК України, положення Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду та не може бути передана у приватну власність.
Разом з тим, суд першої інстанції покликається на те, що з урахуванням положень ст.ст. 203, 211, 215, 228 ЦК України, визнано недійсним рішення Татарівської сільської ради від 13.01.2005р., яким затверджено матеріали попереднього місця розташування земельної ділянки площею 0,3264 га під будівництво та обслуговування туристичного - відпочинкового комплексу ТзОВ "Шляхбудсервіс", рішення № 90-28/2008р. від 27.10.2008р., яким вирішено продати у власність ТзОВ "Шляхбудсервіс" земельну ділянку площею 0,3264 га, яка розташована в с. Татарів по вул. Незалежності, державний акт серії ЯЖ № 988395 від 01.06.2009р. на право власності на земельну ділянку, яка розташована в с. Татарів по вул. Незалежності виданий ТзОВ "Шляхбудсервіс", договір купівлі-продажу земельної ділянки від 04.03.2009р., який укладений ТзОВ "Шляхбудсервіс" з Татарівською сільською радою Яремчанської міської ради Івано-Франківської області та повернено земельну ділянку площею 0,3264 га, кадастровий № 2611091201:13:015:0050 загальною вартістю 168 600 грн. 03 коп. Карпатському національному природному парку.
Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Захаріясевич Олександр Любомирович оскаржив його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 06.02.2013 року, в якій просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2012 року у справі № 5010/1324/2012-Пз18/49 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що судом не залучено Захаріясевича О.Л. до участі у справі, та відповідно з рішенням суду у даній справі апелянт ознайомлений лише 31.01.2013р.
При цьому, скаржник зазначає, що він оскаржує судове рішення в частині повернення земельної ділянки площею 0,3264 га, кадастровий №2611091201:13:015:0050, яка розташована в с. Татарів по вул. Незалежності.
Поряд з цим скаржник покликається на те, що відповідно до генерального плану с. Татарів, затвердженого рішенням Татарівської сільської ради від 03.07.2003р. № 15, земельна ділянка площею 0,3264 га, розташована в с. Татарів по вул. Незалежності, належала до земель сільської ради та, на думку апелянта, розташована в межах цього населеного пункту. Як зазначає скаржник, вказаний генеральний план забудови с. Татарів був розроблений державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Дніпромісто» у 2002 році та погоджений містобудівною радою при Управлінні архітектури та містобудування обласної держадміністрації, відтак на думку апелянта, вказана земельна ділянка була власністю територіальної громади с. Татарів.
Водночас скаржник звертає увагу суду на те, що пунктом 5.1. Договору купівлі - продажу земельної ділянки від 07.03.2012р. підтверджено, що на земельну ділянку, яка є предметом даного договору не встановлено обмежень (обтяжень), щодо її використання за цільовим призначенням, цей договір є нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 920.
Крім цього, скаржник вважає, що ТзОВ «Шляхбудсервіс» набуло право власності на спірну земельну ділянку на підставах і у спосіб, визначені діючим на той час земельним законодавством, а тому на думку апелянта ТзОВ «Шляхбудсервіс» стало належним набувачем, а надалі і Захаріясевич О.Л. добросовісним набувачем.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 року (а.с. 143-148) у складі колегії суддів: головуючий суддя Кузь В.Л., судді Желік М.Б., Матущак О.І. провадження по перегляду в апеляційному порядку рішення Господарського суду Івано - Франківської області від 12.12.12 у справі № 5010/1324/2012-Пз-18/49 за апеляційною скаргою Захаріясевича Олександра Любомировича - припинено. Постановою Вищого господарського суду України від 03.09.2013 року (а.с. 188-192) ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 р. у справі № 5010/1324/2012-ПЗ18/49 господарського суду Івано-Франківської області скасовано, справу направлено до Львівського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження, касаційну скаргу задоволено.
Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 03.09.2013 року у справі № 5010/1324/2012-ПЗ18/49, та керуючись ст.ст. 86, 93, 98 ГПК України, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2013р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Мельник Г.І., судді Новосад Д.Ф., Михалюк О.В. апеляційну скаргу Захаріясевича Олександра Любомировича прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2012 року у справі № 5010/1324/2012-ПЗ18/49 оскаржується особою, яка не брала участі у справі. При цьому, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 року у даній справі, зокрема, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Захаріясевича Олександра Любомировича.
В дане судове засідання прибула представник третьої особи, скаржника у справі, однак, прокурор, позивач та відповідачі явки уповноважених представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлениі про час та місце розгляду апеляційної скарги ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 року.
Враховуючи ту обставину, що прокурор, позивач та відповідачі належним чином були повідомлені про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора, представників позивача та відповідачів.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника третьої особи у даному судовому засіданні та враховуючи пояснення прокурора у попередньому судовому засіданні, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2012р. у справі № 5010/1324/2012-Пз18/49 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Захаріясевича Олександра Любомировича без задоволення, виходячи з наступного.
Аналізом матеріалів справи встановлено, що рішенням сесії Яремчанської міської ради №189-3/2001р. від 27.12.2001р. "Про затвердження матеріалів інвентаризації Карпатського національного природного парку" затверджено межі території Карпатського національного природного парку 29.12.2001р., та на підставі вищевказаного рішення Карпатському національному природному парку видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002766, згідно якого на території Яремчанської міської ради Карпатському національному природному парку надано у постійне користування 3 592,69 га землі для природно - заповідного використання.
Поряд з цим встановлено, що у вересні 2004р. ТзОВ "Шляхбудсервіс" з метою встановлення меж в натурі та виготовлення план - схеми розташування земельної ділянки звернулось до ДП Карпатського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру. ДП "Карпатигеодезкартографія" проведено комплекс обмірювальних камерально - польових робіт по встановленню кутів повороту меж землекористування та складено земельно - кадастровий план (план - схему) встановлення меж земельної ділянки площею 0,3264 га по вул. Незалежності в с. Татарів, згідно якого, суміжними землекористувачами зазначеної земельної ділянки було вказано Карпатський національний природний парк та Службу автомобільних доріг.
Рішенням 19-ї сесії Татарівської сільської ради четвертого демократичного скликання від 13.01.2005р., затверджено матеріали попереднього погодження вибору місця розташування земельної ділянки площею 0,3264 га в с. Татарів, вул. Незалежності для будівництва та обслуговування туристичного - відпочинкового комплексу ТзОВ "Шляхбудсервіс".
При цьому, рішенням Татарівської сільської ради 28-ої сесії п'ятого скликання № 90-28/2008р. від 27.10.2008р., вирішено продати у власність ТзОВ "Шляхбудсервіс" земельну ділянку площею 0,3264 га для обслуговування туристично-оздоровчого комплексу, що розташована по вул. Незалежності в с. Татарів.
Відповідно до ст. 43, 44 Земельного кодексу України землі, що були надані Карпатському національному природному парку, надано у постійне користування, відносяться до земель природно - заповідного фонду.
Статтею 84 ЗК України встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Крім того, частиною 4 цієї статті передбачено, що землі природно - заповідного фонду, які належать до земель державної власності, не можуть передаватися у приватну власність.
З огляду на викладене, та перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині покликання апелянта на те, що відповідно до генерального плану с. Татарів, затвердженого рішенням Татарівської сільської ради від 03.07.2003р. № 15, земельна ділянка площею 0,3264 га, розташована в с. Татарів по вул. Незалежності, належала до земель сільської ради, розташована в межах населеного пункту та була власністю територіальної громади с. Татарів, колегія суддів вважає такі необґрунтованими та спростовані матеріалами справи. Більше того, судова колегія зазначає, що враховуючи положення ст. 150 ЗК України землі Карпатського національного природного парку є землями природно - заповідного фонду, належать до особливо - цінних земель державної власності та не можуть передаватися у приватну власність.
В подальшому, на підставі ст. 151 Земельного кодексу України для узгодження меж земельної ділянки, земельно-кадастровий план передано провідному інженеру Карпатського національного природного парку Бойко В.М., яким підготовлено довідки про погодження щодо відведення земельної ділянки площею 0,3264 га ТзОВ "Шляхбудсервіс". В даних довідках зазначалось про те, що вказані земельні ділянки не відносяться до земель Карпатського національного природного парку та на їх підставі контролюючими органами було надано погоджувальні висновки про можливість відведення земельних ділянок ТзОВ "Шляхбудсервіс".
Разом з тим, встановлено, що Прокуратурою м. Яремче порушено кримінальну справу за фактом неналежного виконання своїх службових обов'язків, що призвело до протиправного вилучення з державної власності земельних ділянок природно - заповідного фонду загальною площею 0,3264 га та спричинило тяжкі наслідки у вигляді матеріальної шкоди на загальну суму 168 600 грн. 03 коп. за ч. 2 ст. 367 КК України. При цьому, підсудний Бойко В.М. вину у вчиненні злочину передбаченого ст. 367 ч.2 КК України визнав повністю (постанова Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16.10.2012р. а.с. 31).
Таким чином, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків та вчинення провідним інженером Карпатського національного природного парку протиправних дій, слідувало протиправне вилучення з державної власності земельної ділянки природно-заповідного фонду загальною площею 0,3264 га та передачу її у приватну власність ТзОВ «Шляхбудсервіс».
Документальними доказами у справі встановлено, що 04.03.2009 року на підставі рішення двадцять восьмої сесії Татарівської сільської ради Яремчанської міськради п'ятого скликання «Про продаж земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності» № 90-28/2008р. від 27.10.2008р., між Татарівською сільською радою (Продавець) та ТзОВ «Шляхбудсервіс» (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого Продавець передав, а Покупець прийняв у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,3264 га для будівництва та обслуговування туристично-оздоровчого комплексу, згідно плану земельної ділянки розташованої на території Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області (п. 1. Договору).
Водночас, на підставі рішення Татарівської сільської ради № 90-28/2008 від 27.10.2008р. та Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.03.2009 року, ТзОВ «Шляхбудсервіс» видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №988395 від 04.03.2009р.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.
Згідно ч. 1 п. "є" ст. 39 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до природних ресурсів загальнодержавного значення належать: природні ресурси в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.
У відповідності до ч. 2 ст. 61 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.
Як вже зазначалося вище, землі Карпатського національного природного парку, зокрема, земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 0,3264 га, яка відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №988395 від 04.03.2009р. належить ТзОВ «Шляхбудсервіс», є землею природно - заповідного фонду та належить до особливо - цінних земель.
Поряд з цим колегія суддів зазначає, що законодавством передбачено певний порядок переходу права користування, передачі, вилучення (викупу) такої категорії земель.
Відповідно до ч.2 ст. 150 Земельного кодексу України земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатись (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередач та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.
Оцінюючи доводи апелянта та аналізуючи матеріали справи, судовою колегією встановлено, що при вирішенні питання про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,3264 га ТзОВ "Шляхбудсервіс" були порушені вищевказані норми законодавства.
Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Згідно ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Крім цього, відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду судами справ у спорах, що виникають із земельних відносин" державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
Водночас, пунктом 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду судами справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, а також визнання недійсними угод щодо відповідних земельних ділянок (стаття 21 ЗК України).
З огляду на викладене, рішення 19-ї сесії Татарівської сільської ради четвертого скликання від 13.01.2005р., яким затверджено матеріали попереднього місця розташування земельної ділянки площею 0,3264 га під будівництво та обслуговування туристичного - відпочинкового комплексу ТзОВ "Шляхбудсервіс" та рішення №90-28/2008р. від 27.10.2008р., яким вирішено продати у власність ТзОВ " Шляхбудсервіс" земельну ділянку площею 0,3264 га., яка розташована в с. Татарів по вул. Незалежності, господарським судом Івано-Франківської області обґрунтовано визнано недійсними, як і відповідно виданий на підставі вказаних рішень Державний акт серії ЯЖ №988395 від 01.06.2009р.
Поряд з цим, дослідивши висновок місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним Договору купівлі-продажу, колегія суддів встановила, що оскільки ТзОВ "Шляхбудсервіс" набуло право власності на земельну ділянку в порушення вимог ст. ст. 84, 116, 141, 149, 150 ЗК України, то відповідно і договір купівлі - продажу підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених ч.1, 2 ст. 203, ст., 215 ЦК України.
Так, згідно з ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст.211 ЗК України, наслідком укладання угод з порушенням чинного законодавства є визнання такої угоди судом недійсною.
Аналізом матеріалів справи також встановлено, що 07.03.2012 року між ТзОВ "Шляхбудсервіс" (Продавець) та Захаріясевичем Олександром Любомировичем (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого Продавець згідно цього Договору продає - передає у власність Покупцю, а Покупець купує - приймає у власність та зобов'язується оплатити на умовах цього Договору земельну ділянку площею 0,3264 га, кадастровий № 2611091201:13:015:0050, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для будівництва та обслуговування туристично-відпочинкового комплексу, що розташована за адресою: вул. Незалежності, в с. Татарів Яремчанської міської ради Івано-Франківської області (п. 1 Договору).
Даний договір є нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі нотаріуса за № 920.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а відтак відповідно до ч. 3 ст. 132 ЗК України та ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає не лише нотаріальному посвідченню, а й державній реєстрації.
Згідно зі ст. 210 ЦК України правочин, який за вимогами закону підлягає державній реєстрації, є вчиненим лише з моменту його державної реєстрації.
Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо його сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Таким чином, щоб договір вважався укладеним, необхідно: дотримання сторонами необхідної форми договору та досягнення сторонами договору згоди по всіх істотних умовах.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 132 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час укладення договору купівлі - продажу від 07.03.2012 р.) угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Угоди про перехід права власності на земельну ділянку підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Частиною 3 ст. 640 Цивільного кодексу України визначено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Тобто, відповідно до положень статей 210 та 640 ЦК України не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
У апеляційній скарзі скаржник покликається на те, що пунктом 5.1. Договору купівлі - продажу земельної ділянки від 07.03.2012р. підтверджено, що на земельну ділянку, яка є предметом даного договору не встановлено обмежень (обтяжень), щодо її використання за цільовим призначенням; цей договір є нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 920. Проте, як вбачається з Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.03.2012 року право власності на земельну ділянку переходить від Продавця до Покупця з моменту державної реєстрації (п. 5.1. Договору). Таким чином, у Договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 07.03.2012 року, ТзОВ «Шляхбудсервіс» та Захаріясевич О.Л. власне передбачили, що право власності на земельну ділянку набувається з моменту державної реєстрації.
Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що Захаріясевич О.Л. звернувся до відділу Держкомзему про реєстрацію права власності на придбану земельну ділянку, з листа відділу Держкомзему від 23.01.2013 року, йому стало відомо про наявність судового рішення у даній справі, яке на думку заявника, стосується його прав як власника земельної ділянки, яка була предметом спору у даній справі.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що у даній справі, зокрема, оскаржується Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 04.03.2009 року укладений між Татарівською сільською радою (Продавець) та ТзОВ «Шляхбудсервіс» (Покупець), предметом якого є земельна ділянка площею 0,3264 га, яка розташована за адресою вул. Незалежності в с. Татарів. При цьому, 07.03.2012 року між ТзОВ «Шляхбудсервіс» (Продавець) та Захаріясевичем О.Л. (Покупець) укладено Договір купівлі продажу земельної ділянки, яка була предметом Договору від 04.03.2009 року. Тобто, Покупцем за Договором від 04.03.2009р. та відповідно Продавцем за Договором від 07.03.2012р. є ТзОВ «Шляхбудсервіс», яке являється відповідачем 1 у даній справі та, яке на момент розгляду справи у суді першої інстанції не повідомило про існування Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.03.2012р., а отже і про зміну власника цієї земельної ділянки.
Захаріясевич О.Л. звертаючись з апеляційною скаргою до Львівського апеляційного господарського суду обґрунтовує свої вимоги тим, що земельна ділянка площею 0,3264 га, яка розташована за адресою вул. Незалежності в с. Татарів належить йому на праві власності згідно Договору купівлі продажу земельної ділянки від 07.03.2012 року. При цьому, предметом розгляду у даній справі є, зокрема, рішення Татарівської сільської ради від 13.01.2005р. та рішення Татарівської сільської ради від 27.10.2008р.
Враховуючи те, що Захаріясевич О.Л. вважає, що земельна ділянка належить йому на праві власності згідно Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.03.2012 року, то слід зазначити, що права апелянта не можуть бути порушені оскаржуваним рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2012 року у даній справі, в частині визнання недійсними рішень Татарівської сільської ради від 13.01.2005р. та від 27.10.2008р., оскільки скаржник на час вчинення цих правочинів жодного відношення до них не мав.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, навіть якщо майно не може бути витребуване у нього.
Згідно статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Враховуючи те, що підстав для визнання дійсними рішення Татарівської сільської ради від 13.01.2005р., рішення Татарівської сільської ради від 27.10.2008р. та укладеного на їх підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.03.2009 року немає, тому судова колегія вважає законними та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині повернення земельної ділянки.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, та проаналізувавши докази у справі в їх сукупності, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про визнання недійсними рішення 19-ї сесії Татарівської сільської ради четвертого скликання від 13.01.2005р., яким затверджено матеріали попереднього місця розташування земельної ділянки площею 0,3264 га для будівництва та обслуговування туристичного - відпочинкового комплексу ТзОВ "Шляхбудсервіс" та рішення Татарівської сільської ради №90-28/2008р. від 27.10.2008р., яким вирішено продати у власність ТзОВ "Шляхбудсервіс" земельну ділянку площею 0,3264 га., яка розташована в с. Татарів по вул. Незалежності; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 988395 від 01.06.2009р. яка розташована в с. Татарів по вул. Незалежності видана ТзОВ "Шляхбудсервіс"; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.03.2009р. укладеного ТзОВ "Шляхбудсервіс" з Татарівською сільською радою Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, в особі сільського голови Микитюка І.В.; повернення земельної ділянки площею 0,3264 га, кадастровий №2611091201:13:015:0050 загальною вартістю 168 600 грн. 03 коп. Карпатському національному природному парку, а доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують висновків господарського суду Івано-Франківської області.
Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2012р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,
1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2012р. у справі № 5010/1324/2012-Пз18/49 залишити без змін, апеляційну скаргу Захаріясевича Олександра Любомировича, смт. Богородчани, Івано-Франківська область б/н від 06.02.2013 року - без задоволення.
2. Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Івано-Франківської області.
Повний текст постанови складений 12.12.2013р.
Головуючий-суддя Мельник Г.І.
Суддя Михалюк О.В.
Суддя Новосад Д.Ф.