01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.04.2009 № 16/67-3/104-11/208
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Лосєва А.М.
при секретарі: Царенко А.М.
За участю представників:
від позивача - Виниченко С.М. - дов. №76-2413 від 03.12.2008р.;
від відповідача - Стоян М.М. - дов. б/н від 09.12.2008р.;
від третьої особи: 1) Костенко В.М. - дов. б/н від 01.09.2007р.;
від третьої особи: 2) не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім"
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.02.2009
у справі № 16/67-3/104-11/208 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду " Дніпровської районної у м. Києві ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім"
третя особа відповідача Комунального підприємства Дніпровського району м. Києва "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський"
Дніпровська районна у м. Києві рада
про розірвання договору оренди від 24.11.2003 та виселення
Позивач звернувся до суду з позовом про дострокове розірвання договору оренди нежитлового приміщення №228 від 24.11.2003р. та повернення позивачу орендованого приміщення шляхом виселення з нього відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що орендоване відповідачем нежиле приміщення використовується не за призначенням та передано в суборенду стороннім особам без згоди орендодавця.
Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що позивачем не доведено факт порушення відповідачем умов договору та наявність достатніх підстав для його дострокового розірвання. Окрім того, на думку відповідача, позивач втратив повноваження виступати від імені власника спірного приміщення та не має процесуального права звертатися до суду з позовом в інтересах суб'єкта - Комунального підприємства „Фінансово-розрахунковий центр „Дніпровський”, який володіє на момент розгляду справи більш ширшим правом - правом виступати від імені власника приміщення - територіальної громади у Дніпровському районі міста Києва в особі Дніпровської районної ради у відносинах оренди із Товариством з обмеженою відповідальністю „Сім”, яке виникло на підставі Рішення Дніпровської районної ради №129 від 25.06.2007р. „Про реформування житлово-комунального господарства”, яким визначено комунальне підприємство „Фінансово - розрахунковий центр „Дніпровський” єдиним орендодавцем нерухомого майна комунальної власності Дніпровського району міста Києва.
Під час розгляду справи відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним п.7.8 додаткової угоди від 27.07.2005р. до Договору оренди нежитлового приміщення №228 від 24.11.2003р. та виключення даного пункту з тексту додаткової угоди, а також визнання дійсною додаткової угоди від 27.07.2005р. до договору оренди нежитлового приміщення від №228 від 24.11.2003р.
В ході судового розгляду позивач (за зустрічним позовом) уточнив свої вимоги та просив суд визнати недійсним пункт 7.8 додаткової угоди від 27.07.2005р. до договору оренди нежилого приміщення №228 від 24.11.2003 в частині тексту „обов'язок по нотаріальному посвідченню цього договору покладається на орендаря”, виключивши із тексту даної додаткової угоди частину пункту 7.8, а саме „... нотаріальному посвідченню та...”.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2008 задоволено клопотання Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва про заміну сторони у справі її правонаступником; замінено позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва його правонаступником - Комунальним підприємством „Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду „ Дніпровської районної у місті Києві ради.
Вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що орендодавець, всупереч вимогам ст. ст. 793, 794 Цивільного кодексу України, неправомірно ухиляється від нотаріального посвідчення договору оренди у формі додаткової угоди від 27.07.2005р., істотні умови якого сторонами узгоджені та виконуються, у зв'язку з чим, на думку позивача (за зустрічним позовом), договір оренди у формі додаткової угоди, укладений 27.07.2005р. між КП УЖГ Дніпровського району м. Києва та ТОВ „Сім”, підлягає визнанню дійсним на підставі ч.2 ст. 220 Цивільного кодексу України.
Треті особи вимоги первісного позову підтримали, просили суд первісний позов задовольнити повністю. Письмових пояснень щодо зустрічного позову відповідач за зустрічним позовом та треті особи не надали.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2009р. у справі №16/67-3/104-11/208 первісний позов було задоволено, розірвано договір оренди нежитлового приміщення №228 від 24.11.2003р., укладений між Комунальним підприємством „Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду” Дніпровської районної у м. Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сім”; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю „Сім” повернути Комунальному підприємству „Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду” Дніпровської районної у м. Києві ради приміщення площею 315,54 кв. м., розташоване по вул. Стальського, 24 у м. Києві шляхом виселення; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сім” на користь Комунального підприємства „Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду” Дніпровської районної у м. Києві ради 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зустрічний позов задоволено частково, визнано недійсним п.7.8 додаткової угоди від 27.07.2005р. до договору оренди нежитлового приміщення №228 від 24.11.2003р.; присуджено до стягнення з Комунального підприємства „Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду” Дніпровської районної у м. Києві ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сім” 42,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині вимог зустрічного позову про визнання дійсною додаткової угоди від 27.07.2005р. до договору оренди нежитлового приміщення провадження у справі припинено.
Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач (за первісним позовом) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2009р. у справі №16/67-3/104-11/208 скасувати в частині задоволення первісного позову, прийнявши в цій частині нове, яким в первісному позові відмовити.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, щодо нецільового використання орендованого приміщення, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, а саме ст. ст. 62, 154, 155 Цивільного кодексу УРСР, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до не правильного вирішення справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2009р. апеляційну скаргу відповідача (за первісним позовом) було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.04.2009р.
Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2009р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Борисенко І.В., Лосєва А.М.
В судовому засіданні 22.04.2009р. представник відповідача (за первісним позовом) підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2009р. у справі №16/67-3/104-11/208 в частині задоволення первісного позову скасувати, прийнявши в цій частині нове рішення, яким в первісному позові відмовити повністю.
Представники позивача (за первісним позовом) та третьої особи-1 заперечували проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване Рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Третя особа-2 (за первісним позовом) у судове засідання 22.04.2009р. не з'явилась, своїх представників не направила, про місце, дату та час судового розгляду повідомлена належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення Ухвали Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2009р.
Третя особа-2 своїми процесуальними правами не скористалась, у судове засідання не з'явилась, поважності причин нез'явлення суду не повідомила, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Таким чином, оскільки явка представників сторін та третіх осіб у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також беручи до уваги наявність доказів належного повідомлення третьої особи-2 про місце, дату та час судового засідання, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представника третьої особи-2 за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки апелянтом (відповідачем за первісним позовом) рішення місцевого господарського суду в даній справі оскаржується лише в частині, яка стосується первісного позову, апеляційний суд розглядає справу в межах вимог за первісним позовом.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
24 листопада 2003 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сім” (далі - відповідач за первісним позовом, Орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення №228 (далі - Договір).
У відповідності до умов Договору (п.1.1) Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва на підставі розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації №1404 від 24.11.2003р. надало, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежиле приміщення (будинок) по вул. Стальського, 24 у м. Києві загальною площею 315,54 кв. м. для розміщення продовольчого магазину - 87,5 кв. м. та складу - 228,04 кв. м.
Згідно з п.2.2 Договору, Орендар зобов'язався протягом дії договору до передачі орендованого приміщення (будинку) по акту здачі-приймання Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва утримувати орендоване приміщення в справному стані, своєчасно, своїми силами та за свій рахунок проводити необхідний ремонт орендованого приміщення (будинку), інженерного та сантехнічного обладнання.
В п.5.12 Договору передбачено строк дії останнього з 04.10.2003р. по 04.10.2006р.
На виконання умов Договору Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва передало, а відповідач за зустрічним позовом прийняв нежиле приміщення загальною площею 315 кв. м., розташоване по вул. Стальського, 24 у м. Києві, про що сторонами було складено та підписано відповідний Актом приймання-передачі (додаток №1 до Договору оренди №228 від 24.11.2003р.).
27 липня 2005 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва та відповідачем за первісним позовом було укладено Додаткову угоду до Договору оренди нежилого приміщення №228 від 24.11.2003р. (далі - Додаткова угода), згідно з якою останній викладено в новій редакції шляхом внесення відповідних змін та доповнень. При цьому, дана Додаткова угода не містить будь-яких вказівок на припинення дії Договору оренди №228 від 24.11.2003р. або його переукладення на новий строк.
Так, у відповідності до п.1.1 Додаткової угоди, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва на підставі розпоряджень Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації №1404 від 24.11.2003р. та №943 від 25.07.2005р. передало, а відповідач (за первісним позовом) прийняв в строкове платне користування нежиле приміщення (будівлю), (далі - об'єкт), по вул. Стальського, 24-а у м. Києві для розміщення продовольчого магазину та складу.
В п.6.1 - п.6.3 Додаткової угоди передбачено, що Орендар не має права передавати свої права та обов'язки по цьому договору іншим особам, також передавати іншим особам об'єкт оренди повністю або частково в суборенду або будь-яке користування без згоди Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації. У разі порушення цієї умови договору орендодавець має право ініціювати дострокове розірвання договору у встановленому порядку. Об'єкт оренди повинен використовуватись орендарем тільки за цільовим призначенням, обумовленим п. 1.1. цього договору. Зміна цільового призначення здійснюється тільки з попереднього дозволу орендодавця. Безпідставне невикористання орендованого приміщення орендарем протягом 6 місяців дає право орендодавцю порушити справу в Господарському суді про дострокове розірвання договору оренди, попередивши про це орендаря за 20 днів
Згідно з п.7.1 Додаткової угоди, остання вступає в силу з моменту підписання її сторонами і діє з 04.10.2003р. до 04.10.2009р.
Позивач (за первісним позовом) звернувся до суду з вимогами про дострокове розірвання Договору оренди нежитлового приміщення №228 від 24.11.2003р. та повернення орендованого приміщення шляхом виселення з нього відповідача, мотивуючи це тим, що орендоване нежиле приміщення використовується відповідачем не за призначенням та передано в суборенду стороннім особам без згоди Орендодавця.
Місцевий господарський суд задовольнив первісний позов, виходячи, зокрема, з того, що орендоване приміщення частково використовувалось відповідачем (а первісним позовом) е за цільовим призначенням, визначеним в п.1.1 Договору оренди та Додаткової угоди до нього. При цьому, відповідачем (за первісним позовом) не надано суду доказів на підтвердження згоди Орендодавця на зміну цільового використання орендованого приміщення та передачу цього приміщення у суборенду зі зміною його цільового використання.
Відповідач (за первісним позовом) як у відзиві на позов, так і в апеляційній скарзі зазначав про те, що позивачем (за первісним позовом) не доведено факт порушення відповідачем умов договору та наявність достатніх підстав для його дострокового розірвання.
Апеляційний суд не погоджується з таким твердженням відповідача (за первісним позовом), вважає його помилковим, виходячи з наступного.
Посилання відповідача (за первісним позовом) про те, що належною стороною в даній справі як за первісним, так і за зустрічним позовом є лише Комунальне підприємство „Фінансово-розрахунковий центр „Дніпровський”, апеляційним судом не приймається з огляду на те, що Рішенням Дніпровської районної у місті Києві ради №129 від 25.06.2007р. „Про нормування житлово-комунального господарства” створено Комунальне підприємство „Дирекція управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду” Дніпровської районної у м. Києві та визначено останнє балансоутримувачем в частині майна, яке передане в повне господарське відання Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва та в оперативне управління ТОВ „Україна житло-сервіс”; Комунальне підприємство „Фінансово-розрахунковий центр „Дніпровський” визнано єдиним орендодавцем нерухомого майна комунальної власності Дніпровського району міста Києва.
В Статуті Комунального підприємства „Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду” Дніпровської районної у м. Києві ради (п.1.5 Статуту) визначено, що останнє є правонаступником Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва в частині укладених договорів, крім договорів з постачальником комунальних послуг.
Отже, за Комунальним підприємством „Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду” залишені повноваження орендодавця щодо договорів оренди, які були укладені раніше, до прийняття рішення, а Комунальне підприємство „Фінансово-розрахунковий центр „Дніпровський” наділено повноваженнями Орендодавця комунальної власності Дніпровського району міста Києва при укладанні нових договорів оренди.
Зважаючи на те, що спірний Договір оренди укладений між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва та відповідачем (за первісним позовом) до прийняття Дніпровською районною у місті Києві радою рішення №129 від 25.06.2007р., в даному випадку належним позивачем (за первісним позовом) та відповідачем (за зустрічним позовом) є Комунальне підприємство „Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду” Дніпровської районної у м. Києві ради, яке також є балансоутримувачем спірного майна.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. (ч.1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”).
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України).
Пунктом 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до п.1, п.3 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.5 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Статтею 611 Цивільного кодексу України розірвання договору віднесено до одної з форм відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно з п.2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконував належним чином взяті на себе договірні зобов'язання, зокрема, щодо цільового використання орендованого приміщення.
В справи наявні Акти комісійних обстежень, складених співробітниками ЖРЕО-409 (від 29.06.2006р., від 19.09.2006р., від 11.04.2007р.), згідно з якими відповідач (за первісним позовом) використовує орендоване нежиле приміщення не за цільовим призначенням. При цьому, у вищезгаданих актах зазначено про розташування в орендованому приміщенні 11 ігрових автоматів, які підключені до мережі та функціонують, більярдного клубу та кафе.
Також, з наявного у справі Висновку Відділу боротьби з економічною злочинністю Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 20.03.2007р., складеного за результатами перевірки господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю „Сім”, вбачається, що частина першого поверху приміщення використовується даним товариством для здійснення реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Інша частина території першого поверху використовується Товариством з обмеженою відповідальністю „Максі-Геймз” для проведення азартних ігор на гральних автоматах на підставі угоди №У-305 від 09.10.2002р. та додатків до неї, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю „Сім” (відповідачем за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Максі-Геймз”, згідно з п.2.3, п.2.7 якої відповідач (за первісним позовом) надає місце Товариству з обмеженою відповідальністю „Максі-Геймз” для встановлення гральної техніки по вул. Стальського, 24, за що отримує щомісячно 50,00 грн.
На підставі вищезгаданої угоди Товариство з обмеженою відповідальністю „Максі- Геймз” з 2002 року щорічно отримує в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі м. Києва торгові патенти на проведення грального бізнесу по вул. Стальського, 24 та здійснює діяльність в сфері організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах в приміщенні продовольчого магазину.
Місцевим господарським судом було встановлено, що 5 гральних автоматів розташовано в приміщенні підвалу на підставі договору оренди частини нежилого приміщення №118 від 14.09.2006р., укладеного між відповідачем (за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гейм Центр”, відповідно до умов якого (п.1.1., п.1.2) відповідач (за первісним позовом) передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Гейм Центр” прийняло в строкове платне користування (375,00 грн. на місць) частину приміщення по вул. Стальського, 24 площею 5 кв. м. для встановлення гральних автоматів та здійснення грального бізнесу.
В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю „Гейм Центр” отримало в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі м. Києва п'ять торгових патентів на право здійснення грального бізнесу на п'яти гральних автоматах по вул. Стальського, 24 та здійснює діяльність в сфері грального бізнесу за вказаною адресою.
Окрім того, на підставі угоди №7 від 01.12.2005р., укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю „Сім” та підприємцем Седракян Б.Н., останній займає 191,62 кв. м. підвального приміщення, в якому влаштував кафе з п'ятьма більярдними столами, за що сплачує відповідачу (за первісним позовом) щомісячно 250,00 грн.
Підприємець Сербінова М.О. на підставі угоди №8, укладеної від 03.04.2006р. з Товариством з обмеженою відповідальністю „Сім”, займає 35,8 кв. м. підвального приміщення та використовує його під офіс, за що сплачує відповідачу (за первісним позовом) щомісячно 75,00 грн.
Копії вище перелічених документів залучені судом до матеріалів справи.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаних позивачем робіт, внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 17 203,29 грн.
В п.5.3 Договору передбачено, що за прострочення оплати вартості робіт, виконаних за цим Договором, Замовник сплачує Виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення за кожен день прострочення.
Окрім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи, що судом було встановлено факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання за Договором, нарахування пені та інфляційних втрат є обґрунтованим.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд констатує, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими, а отже такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2009р. у справі №16/67-3/104-11/208 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сім” залишити без задоволення, а Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2009р. у справі №16/67-3/104-11/208 - без змін.
2. Матеріали справи №16/67-3/104-11/208 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя Мартюк А.І.
Судді Зубець Л.П.
Лосєв А.М.
30.04.09 (відправлено)