АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]
10 грудня 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Немировської О.В.
суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.
при секретарі - Лужецькій І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24.10.2013 року,
позивач у липні 2013 р. звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 2 000 грн.
ОСОБА_2 у вересні 2013 р. звернулась до суду з зустрічним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання сина в розмірі 1/3 частини від його заробітку та в розмірі 1/6 частини на своє утримання.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24.10.2013 р. в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено, а зустрічний позов було задоволено частково - стягнуто з ОСОБА_1, на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини в розмірі ј частини та на її утримання в розмірі 1/6 та судовий збір на користь держави.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів на утримання ОСОБА_2 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні вимог про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Рішення суду в іншій частині сторонами по справі не оскаржується.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за такими підставами.
Позивач ОСОБА_1, звертаючись до суду з даним позовом, зазначав, що з листопада 2012 р. шлюбні відносини між ним та ОСОБА_2 припинені, а тому просив стягнути з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання їх сина ОСОБА_4 в сумі 2 000 грн. щомісячно.
ОСОБА_2 в своєму зустрічному позові просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини в розмірі 1/3 частини та на своє утримання в сумі 1/6 частини від його заробітку, посилаючись на те, що вона не працює, оскільки доглядає за сином ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, чоловік відмовляється надавати їй матеріальну допомогу, інших засобів для існування, крім соціальної допомоги вона не має.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24.10.2013 р. в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено, а зустрічний позов було задоволено частково - стягнуто з ОСОБА_1, на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини в розмірі ј частини та на її утримання в розмірі 1/6 та судовий збір на користь держави.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення аліментів на її утримання в розмірі 1/6 частини від заробітку ОСОБА_1 на період до досягнення дитиною 3-річного віку, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не працює, оскільки доглядає за дитиною, ОСОБА_1 має можливість надавати їй таку допомогу з урахуванням сплати ним аліментів на утримання дитини в розмірі ј частини від його заробітку.
Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 84 СК України.
Доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, щодо наявності у ОСОБА_2 інших доходів у вигляді процентів від банківських вкладів в ПАТ «Дельта Банк», є необґрунтованими, оскільки, як пояснив представник ОСОБА_1 в судовому засіданні, кошти, які знаходяться на банківських вкладах на ім'я ОСОБА_2, є спільним сумісним майном подружжя і будуть предметом поділу за позовом ОСОБА_1 в судовому порядку.
Посилання апелянта на те, що дитина перебуває на утриманні батька, є безпідставними, оскільки він визнає свій обов'язок щодо сплати аліментів на утримання дитини і в цій частині рішення суду не оскаржує.
Та обставина, що ОСОБА_2 не працює, оскільки доглядає за дитиною, апелянтом не оспорюється.
Проживання сторін по справі в одній квартирі та сплата ОСОБА_1 комунальних послуг також не звільняє його від обов'язку надавати матеріальну допомогу на утримання ОСОБА_2 на період до досягнення дитиною трирічного віку.
Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24.10.2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів в касаційному порядку.
Головуючий
Судді
№ апеляційного провадження: 22-ц/16114/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Піхур О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.