АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Справа № 11/796/1952/2013 Головуючий у суді першої інстанції - Курило А.В.
Категорія КК: ч. 1 ст. 135, Доповідач в апеляційній інстанції - Жук О.В.
ч. 2 ст. 286 КК України
25 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі головуючого судді Жук О.В.,
суддів Лашевича В.М., Паленика І.Г.,
за участю прокурора Мінакової Г.О.
потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника потерпілих ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_3 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 28 серпня 2013 року.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
· за ч. 2 ст. 286 КК України до 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки,
· за ч. 1 ст. 135 КК України до 1 року позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_6 призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Цивільний позов потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь кожного з потерпілих 30 570 гривень 50 копійок в якості відшкодування матеріальної шкоди, 200 000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди та 2 500 гривень - витрат, пов'язаних з правовою допомогою.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задоволено, постановлено стягнути з ОСОБА_6 на її користь 15 000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди.
Вироком ОСОБА_6 визнано винним у тому, що 10 серпня 2010 року, приблизно о 21 годині 10 хвилин, він, керуючи технічно справним автомобілем «Мітсубісі-Паджеро» д.н.з.НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, рухаючись по пішохідній зоні вул. Труханівській зі сторони Московського мосту в напрямку пішохідного мосту в м. Києві, порушив п. 1.5, п. 2.3 «б», п. 2.9 «а», п. 2.10 «а», п. 12.1, п. 12.5, п. 26.1 та дорожній знак 3.21 Правил дорожнього руху України, що призвело до наїзду на пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_7
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, потерпілий ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, в результаті яких ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, а потерпіла ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Після вказаної дорожньо-транспортної пригоди засуджений ОСОБА_6 вийшов з автомобіля, потім знову сів за кермо та зник з місця пригоди, залишивши потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в небезпечному для їх життя стані.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи; кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_6 направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
На думку прокурора, судом при призначенні покарання не в повній мірі враховано, що ОСОБА_6 вчинив декілька злочинів, один з яких відноситься до категорії тяжких. Крім того, наслідком вчиненого є смерть людини, що заподіяло страждань потерпілим, які є батьками померлого, а також заподіяння тілесних ушкоджень іншій особі. Не враховано належним чином і дані про особу засудженого, зокрема те, що він раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України, однак належних висновків для себе не зробив та перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння сів за кермо вчинив наїзд на двох пішоходів та покинув місця пригоди, залишивши їх в небезпеці.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на думку прокурора, полягає у тому, що суд врахував в якості обставини, яка пом'якшує покарання, щире каяття ОСОБА_6, що не відповідає встановленим обставинам. Так, засуджений свою вину у вчиненні злочинів визнав лише наприкінці розгляду справи, не визнавав він також і цивільний позов в частині розміру відшкодування заподіяної потерпілим моральної шкоди. Таким чином його визнання вини мало на меті лише уникнення більш жорсткого покарання, а не дійсного розкаяння у скоєному.
В апеляції потерпіла ОСОБА_3 просить скасувати вирок та повернути справу прокурору для організації проведення додаткового розслідування у зв'язку із неповнотою досудового та судового слідства, їх однобічністю, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Вважає, що органами досудового слідства невірно кваліфіковані дії засудженого, оскільки зібрані докази свідчать про наявність у останнього умислу на позбавлення життя потерпілих. Вказана ознака злочину залишилися поза увагою як органів досудового слідства, так і суду першої інстанції, який дійшов висновку про необережне ставлення засудженого до вчинених дій. Про умисел ОСОБА_6 свідчать зокрема напрямок руху автомобіля, за кермом якого він перебував, порушення останнім правил дорожнього руху про заборону рухатися автомобілям в парковій зоні. Наявні в справі докази підтверджують, що між засудженим з одного боку, потерпілими та їх друзями з іншого був конфлікт напередодні наїзду. Цей факт скрили засуджений та пасажири його автомобіля, що були допитані в якості свідків. Слідчий не звернув уваги на ці обставини справи, що потягло невірну кваліфікацію дії засудженого. Підтверджує умисність дій засудженого і висновки судово-медичних експертиз в частині розташування тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_8 та ОСОБА_7
На думку апелянта, під час постановлення вироку судом не надано належної оцінки даним про особу засудженого, безпідставно враховано в якості обставини, що пом'якшує покарання, щире каяття, в результаті чого призначене м'яке покарання. Не погоджується потерпіла і з рішенням суду щодо цивільного позову її та потерпілого ОСОБА_8, оскільки вважає, що судом розмір відшкодування моральної шкоди безпідставно занижений.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який не підтримав апеляцію державного обвинувача та заперечив проти апеляції потерпілої ОСОБА_3, пояснення потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3, їх представника, які підтримали апеляцію потерпілої та заперечили проти апеляції прокурора, пояснення засудженого, який вважав вирок законним та просив залишити його без зміни, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Вина ОСОБА_6 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, доведена доказами, дослідженими в судовому засіданні, яким суд першої інстанції дав належну оцінку, зокрема показаннями самого засудженого, потерпілої ОСОБА_7, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 висновками судово-медичних, автотехнічної експертиз, іншими письмовими доказами.
Зазначені докази підтверджують, що дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_6 п. 1.5, п. 2.3 «б», п. 2.9 «а», п. 2.10 «а», п. 12.1, п. 12.5, п. 26.1 та дорожній знак 3.21 Правил Дорожнього Руху України. Саме це призвело до спричинення ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, від яких він помер.
Дані про те, що ОСОБА_6 навмисно вчинив наїзд на ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з метою спричинення їм смерті в справі відсутні.
При цьому з показань потерпілої ОСОБА_7, свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не вбачається що між ними та ОСОБА_8 з одного боку та засудженим і його друзями з іншого був який-небудь конфлікт до наїзду, до подій, що сталися 10 серпня 2010 року вони знайомі не були, до дорожньо-транспортної пригоди ніякої розмови чи сутички між ними також не було. Підтвердили цей факт сам засуджений та свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10
Тому висновки суду про наявність в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими доказами.
Дії ОСОБА_6 вірно кваліфіковані судом і за ч.1 ст. 135 КК України.
Висновки судово-медичних експертиз щодо локалізації тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 і ОСОБА_7, а також дані, які містяться в протоколі огляду місця події і автомобіля, не суперечать рішенню суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
Покарання призначено засудженому у відповідності до вимог ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром є справделивим, необхідним та достатнім для його виправлення, перевиховання та попереджнення нових злочинів.
При цьому судом першої інстанції прийняті до уваги всі обставини, на які посилається прокурор та потерпіла, обгрунтовуючи вимоги своїх апеляцій щодо призначення засудженому занадто мякого покарання.
Врахування при призначенні покарання в якості обставини, що його пом'якшує, щирого каяття засудженого, відповідає вимогам закону. В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_6 визнав всі обставини вчинення злочинів, які визнані судом першої інстанції доведеними, та не заперечував розмір відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди за вироком.
Досудове та судове слідство в справі проведено повно та об'єктивно, перевірені доводи в тому числі і ті, які зазначає в своїй апеляції потерпіла. Істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які б стали підставою для скасування вироку та повернення справи на новий судовий розгляд або додаткове розслідування, колегія суддів не вбачає.
Дотримані вимоги закону судом першої інстанції і при вирішенні цивільного позову потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Враховуючи викладене, апеляція прокурора і потерпілої, як необґрунтовані, підлягають залишенню без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 28 серпня 2013 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Керуючись ст. 365, ст. 366 КПК України 1960 року, п. 15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів,-
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та потерпілої ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 28 серпня 2013 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України, - без зміни.
_____________ _______________ ________________
Жук О.В. ЛашевичВ.Н. Паленика І.Г.
З оригіналом згідно
Суддя Апеляційного суду м. Києва О.В.Жук