Апеляційне провадження №22-ц/796/1818/13 Головуючий в 1 інстанції - Миколаєць І.Ю.
Доповідач - Желепа О.В.
18 листопада 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.
при секретарі Мившук В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 листопада 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -
В січні 2012 року позивач звернувся до суду в якому просив стягнути з відповідачки борг в сумі 25 000 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить суму 200 000 грн. згідно письмової розписки від 16 лютого 2006 року.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідачка 16 лютого 2007 року отримала від нього в борг грошові кошти у розмірі 100 000 грн. зі строком повернення до 16 лютого 2008 року. Також відповідачка погодилась сплатити відсотки у розмірі 25 000 грн. Частково відповідачка виконала свої зобов'язання 24 лютого 2009 року шляхом дарування йому ј частини квартири АДРЕСА_1, проте весь борг не повернула, а тому він звернувся за захистом своїх прав до суду.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22.11.2012 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу - задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 п/б на користь ОСОБА_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 заборгованість у розмірі 95637 грн. 75 коп.
У задоволені інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі. В апеляційній скарзі вказувала на те, що вона ніколи не брала у ОСОБА_2 грошових коштів, розписки про отримання коштів в борг не писала, а тому підстав для стягнення коштів у позивача не існує. Також суд безпідставно не встановив ринкову вартість подарованого позивачу майна з метою збільшення залишку боргу.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позичальникові таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частина перша статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Задовольняючи частково позов про стягнення боргу, суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини:
16 лютого 2007 року між сторонами був укладений договір позики відповідно до умов якого ОСОБА_1 взяла в борг у позивача грошові кошти у розмірі 100 000 грн. та зобов'язалася повернути їх до 16 лютого 2008 року зі сплатою відсотків в сумі 25 000 грн.
Вказана обставина підтверджується письмовою розпискою на а.с. 10.
Доводи відповідачки про те, що вона не підписувала вказану розписку спростовуються висновком судової-почеркознавчої експертизи від 16 квітня 2013 року , проведеної КНДІСЕ відповідно до якого підпис на вказаній розписці виконаний ОСОБА_1.
Також судом було встановлено, що договір позики був частково виконаний відповідачкою в лютому 2009 року, шляхом дарування позивачу ј частини квартири АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування від 24.02.2009 року.
Квартира, що була подарована складається з однієї жилої кімнати, загальною площею 26,80 кв.м з жилою площею 13,10 кв.м. Вартість подарованого майна в договорі дарування оцінена на суму 4362 грн. 25 коп., відповідно до довідки БТІ.
Ці обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними і підтверджуються наданими сторонами доказами.
Висновок суду про наявність правових підстав для стягнення залишку боргу, за мінусом вартості подарованого майна, відповідає цим обставинам та вищенаведеним нормам матеріального права.
Разом з тим суд ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості та зменшуючи її на вартість ј частини квартири АДРЕСА_1 відповідно до договору дарування від 24.02.2009 року не встановив дійсної вартості подарованої частини квартири.
Апеляційним судом на перевірку доводів апеляційної скарги про те, що частина подарованої квартири коштує більше ніж зазначено в договорі дарування була призначена судова будівельно-технічна експертиза.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 0658 від 23.10.2013 року «ринкова вартість ј квартири АДРЕСА_1, подарованої відповідачем, станом на 24 лютого 2009 року була 58212 грн.».
Враховуючи те, що позивач погодився прийняти на погашення боргу майно, що належало відповідачу, залишок неповернутого боргу складає суму 47 788 грн., яка повинна визначатися з урахуванням дійсної вартості майна прийнятого позивачем в рахунок погашення боргу (100000 грн. - 58212 грн. = 47 788 грн.).
Визначаючи суму богу суд не повно встановив обставини справи, які мають значення для її вирішення, безпідставно відхилив клопотання відповідача про призначення експертизи з метою визначення вартості подарованого майна.
З огляду на викладені обставини, рішення районного суду підлягає зміні шляхом зменшення розміру боргу до 47 788 грн. (100000 грн. - 58212 грн.).
В частині відмови в позові про стягнення відсотків рішення не оскаржене позивачем.
В решті рішення ухвалено без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування в повному обсязі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 листопада 2012 року змінити, зменшивши розмір боргу, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 до 47 788 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді: