Рішення від 14.02.2013 по справі 22-ц/796/1106/2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

апеляційне провадження

№ 22-ц/796/1106/2013 року Головуючий у І інстанції - Журавська О.В.

Головуючий у ІІ інстанції - Білич І.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Мараєвої Н.Е., Рейнарт І.М.

при секретарі: Кононенко В.А., Гречка Т.В.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 листопада 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, шляхом зняття з реєстрації.

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2012 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що квартира АДРЕСА_1 належить йому на праві власності. У квартирі крім нього - власника квартири, зареєстрована його дружина, два сини та їх дружини. Однак, син ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_3( відповідач по справі) з часу їх одруження, а саме 2008 року проживають за іншою адресою. Квартирну плату та комунальні послуги не сплачують. Тому просив суд визнати ОСОБА_3, такою, що втратила право користування жилим приміщенням, шляхом зняття з реєстрації.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 листопада 2012 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщення - квартирою АДРЕСА_1. Урешті позовних вимог, відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду представник відповідача подав апеляційну скаргу де ставив питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, яким у задоволенні позовних вимог просить відмовити. Свої вимоги мотивувала тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом при розгляді справи було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві власності.

У квартирі зареєстровані ОСОБА_1- власник, його дружина ОСОБА_5, два сини ОСОБА_6 та ОСОБА_4 їх дружини ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_3, а також двоє онуків - ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловою площею виходив з того, що останньою не надано доказів, які б свідчили про вимушене не проживання відповідача на спірній площі (акти комісії про заміну власником квартири замка в дверях, заяви і листи, що містять відомості про висловлювання, на адресу відповідача погроз чи інші докази протиправних дій з боку позивача направлених на вчинення перешкод ОСОБА_3 в користуванні квартирою АДРЕСА_1).

Відмовляючи у задоволенні вимог щодо зняття ОСОБА_3 з реєстрації, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» рішення суду по справам даної категорії є безпосередньо підставою для зняття з реєстрації особи, яка визнана за рішенням суду такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. Реєстраційний орган не вправі відмовити в знятті з реєстрації такої особи з посиланням на те, що суд не зобов'язав його вчинити цю дію.

Проте погодитися повністю з такими висновками суду не можна.

Як вбачається із матеріалів справи правові підстави звернення позивача базувалися на захисті прав власності в тому числі і в порядку вимог ст. 405 ЦК України.

У відповідності до ч.1 ст. 405 ЦК України: члени сім»ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення яке вони мають право зайняти, визначається його власником.

Судом першої інстанції при розгляді справи було встановлено, що протягом серпня 2011 року відповідач разом з чоловіком поселилася та проживала в спірній квартирі. Зазначене вище свідчить про те, що позивач по справі погодився на таке проживання, тим самим визнавши право користування спірним житловим приміщенням.

У відповідності до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім»ї власника втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання відповідача такою що втратила право користування жилим приміщенням в січні 2012 року, тобто до закінчення перебігу річного терміну визначеного законодавчо. Що свідчить про відсутність підстав для задоволення вимог позивача з урахуванням підстав заявлених ним позовних вимог за правилами ст. 405 ЦК України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального права підлягає скасуванню з постановленням нового за правилами ст. 309 ЦПК України, за якими вимоги позивача не підлягають задоволенню у зв'язку з недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 311, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 листопада 2012 року скасувати та постановити нове за яким,

ОСОБА_1 відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, шляхом зняття з реєстрації.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: