АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
26 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді Слюсар Т.А.
суддів: Котули Л.Г., Шкоріної О.І.
при секретарі: Круглик В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 вересня 2013 року
за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві, треті особи: державний виконавець відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві Левченко С.В., ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль та виключення його з акту опису та арешту майна.
Колегія суддів, -
У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_4, відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві, треті особи: державний виконавець відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві Левченко С.В., ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль та виключення його з акту опису та арешту майна.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 12 листопада 2011 року він набув право власності на легковий автомобіль марки Volkswagen Caravelle 2.5, 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
09 листопада 2012 року державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ в м. Києві було накладено арешт і встановлено обмеження щодо права користування автомобілем, та в подальшому автомобіль вилучено та передано на зберігання Головань О.В. представнику ПП «СП Юстиція».
Зазначав, що він на законних підставах набув право власності на автомобіль й порушення правил реєстрації транспортного засобу не може розцінюватися як порушення, яке вплинуло на законність підстав набуття права власності.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 вересня 2013 року позов задоволено й визнано за ОСОБА_3 право власності на автомобіль марки Volkswagen Caravelle 2.5, 1995 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 та виключено його з акту опису майна від 09 листопада 2012 року, складеного державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ в м. Києві Левченком С.В.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши представника ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу, представника позивача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 набула права власності на автомобіль марки Volkswagen Caravelle 2.5, 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 05 травня 2006р.
Встановлено, що 12 грудня 2007 року ОСОБА_4 довірила ОСОБА_7 право розпоряджатися автомобілем марки Volkswagen Caravelle 2.5, 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. /а.с.11/
11 листопада 2011 року ОСОБА_7 передоручив право розпоряджатися спірним автомобілем ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 /а.с.12-13/
Встановлено, що 09 листопада 2012 року державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ в м. Києві при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-5171/2010, виданого 17 лютого 2011р. Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу, в сумі 2 551 148 грн.65 коп., було вчинено опис та накладено арешт на належне боржниці рухоме майно - автомобіль марки Volkswagen Caravelle 2.5, 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, і встановлено обмеження щодо права користування автомобілем, та в подальшому автомобіль вилучено та передано на зберігання представнику ПП «СП Юстиція» ГолованьО.В.
12 листопада 2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі продажу автомобіля марки Volkswagen Caravelle 2.5, 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та склали акт прийому-передачі транспортного засобу.
Задовольняючи заявлений по справі позов, суд першої інстанції визнав доведеним факт купівлі-продажу спірного автомобіля та переходу права власності на нього від ОСОБА_4 до ОСОБА_3 відповідно до укладеного між сторонами 12 листопада 2011р. договору купівлі-продажу.
Між тим, з такими висновками районного суду погодитися неможливо.
Положеннями ст.328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Долучений до матеріалів справи договір купівлі-продажу автомобіля не може бути визнаний належним доказом переходу права власності на транспортний засіб.
Згідно вимог ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або права власності не встановлена судом.
Відповідно до положень п.8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07 вересня 1998 року, реєстрація /перереєстрація/ транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою:
довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери;
договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, договори купівлі-продажу транспортних засобів, оформлені в Державтоінспекції, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби;
копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин;
довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску;
акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача;
митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери;
договір фінансового лізингу;
акт про проведений аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби.
Згідно п.п.6,7 Порядку транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах ДАІ. Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах або їх представники зобов'язані зареєструвати /перереєструвати/ транспортні засоби протягом десяти днів після придбання /одержання/ митного оформлення або тимчасового ввезення на Україну, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Отже, зазначеним Порядком … передбачено спеціальний порядок набуття права власності на автомобіль.
Матеріалами справи не доведено вчинення ОСОБА_4 дій, спрямованих на зняття автомобілю з обліку в органах ДАІ та його огляду. Не містять матеріали справи й докази звернення ОСОБА_10, як нового власника, з відповідною заявою до реєстраційного органу.
Не засвідчено дійсність договору купівлі-продажу та акту передачі транспортного засобу й нотаріусом.
Окрім цього, залишилося поза увагою суду й та обставина, що відповідно до даних, які містяться у свідоцтві про реєстрацію спірного транспортного засобу, його власником є ОСОБА_4, а не ОСОБА_3
Державний виконавець, вживаючи заходи щодо примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_4 грошових коштів, правомірно наклав арешт на належне їй спірне рухоме майно.
Між тим, районний суд, розглядаючи спір, не врахував зазначене, конкретні обставини справи, положення Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» Постанови Кабінету Міністрів України №1388 від 07 вересня 1998 року й прийшов до поспішного, необґрунтованого висновку про наявність підстав до визнання права власності на автомобіль за ОСОБА_3 та виключення цього майна з акту опису.
Наведене свідчить, що судомпершої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи,а тому рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 вересня 2013 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві, треті особи: державний виконавець відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві Левченко С.В., ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль та виключення його з акту опису та арешту майна відмовити.
Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
Справа № 759/1185/13
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/14149/2013
Головуючий у суді першої інстанції:Лопатюк Н.Г.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.