АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Апеляційне провадження № 22-ц/796/6157/2013
Головуючий у 1 інстанції: Шаховніна М.О. Доповідач: Немировська О.В.
14 травня 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Немировської О.В.
суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.
при секретарі - Бабіч К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Житлово-будівельний кооператив «Кристал-12» про стягнення коштів за житлово-комунальні послуги, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 05 березня 2013 року,
позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти за житлово-комунальні послуги за останні три роки в розмірі 4 131 грн. 79 коп. та покласти на відповідача судові витрати.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 05 березня 2013 року позов було задоволено частково - стягнуто з відповідача на користь позивача частину сплачених коштів за житлово-комунальні послуги у розмірі 3 295 грн. 31 коп. та судові витрати в розмірі 214 грн. 60 коп.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на позивача, стягнути з позивача на його користь у якості відшкодування моральну шкоди у розмірі 15 050 грн., звільнити ізольовану кімнату площею 10,5 кв.м., яка належить відповідачу згідно реєстраційного посвідчення від 03 квітня 2009 року та рішення суду від 03 серпня 2012 року, виконати рішення і надати ключі для подальшого користування спільною квартирою, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за такими підставами.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що в шлюбі з відповідачем була придбана кооперативна квартира АДРЕСА_1 у ЖБК «Кристал-12». В 1996 році шлюб було розірвано, але до 1998 року сторони проживали в одній квартирі та по 2000 рік відповідач частково сплачував за комунальні послуги. На даний час відповідач в квартирі не проживає, витрати по оплаті житлово-комунальних послуг не несе. Протягом останніх років позивач одноособово сплачує за житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти за житлово-комунальні послуги за останні три роки в розмірі 4 131 грн. 79 коп.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 05 березня 2013 року позов було задоволено частково - стягнуто з відповідача на користь позивача частину сплачених коштів за житлово-комунальні послуги у розмірі 3 295 грн. 31 коп. та судові витрати в розмірі 214 грн. 60 коп.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є співвласником квартири АДРЕСА_1, а тому, враховуючи, що позивач самостійно повністю оплачувала житлово-комунальні послуги, вона має право вимоги стягнення із відповідача частини сплачених коштів, в частині позовних вимог про стягнення боргу в розмірі 836 грн. 47 коп. - відмовлено.
Однак з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитись не можна, оскільки він не відповідає встановленим обставинам по справі.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, з 28 травня 1983 року по 25 квітня 1996 року сторони перебували у шлюбі. Ордером виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 21 серпня 1984 року № 044876 ОСОБА_1 на сім'ю із трьох осіб було надано квартиру АДРЕСА_1. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 08 січня 2009 року було визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину вказаної квартири, як на спільне сумісне майно, набуте за час шлюбу. Згідно реєстраційного посвідчення від 03 квітня 2009 року, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_2 на праві приватної власності. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 03 серпня 2012 року між сторонами встановлено порядок користування спірною квартирою. Відповідно до акту ЖЕК № 5 від 02 березня 2001 року та довідки ЖБК «Кристал-12» від 13 березня 2001 року, відповідач не проживає у спірній квартирі з травня 1998 року.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що він є власником Ѕ частини квартири, а тому між ним та ЖБК «Кристал-12» повинен бути укладений договір про участь у витратах на обслуговування будинку та прибудинкової території, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки учасники спору отримують житлово-комунальні послуги, а в рахунках про сплату житлово-комунальних послуг ЖБК «Кристал-12» було зазначено перелік послуг, їх обсяг та вартість, що свідчить про наявність між сторонами цивільно-правових відносин, відповідно до яких житлово-комунальні послуги було надано споживачам у повному обсязі і вартість отриманих послуг підлягає до оплати, незважаючи на відсутність укладеного між сторонами відповідного договору у письмовій формі. Експлуатаційні витрати та житлово-комунальні послуги позивач оплачує самостійно, що підтверджується копіями квитанцій, які містяться в матеріалах справи.
Також слід зазначити, що відповідач не звертався до ЖБК «Кристал-12» із заявами про укладення з ним окремого договору. Сам по собі факт відсутності договору між відповідачем та ЖБК «Кристал-12» про надання таких послуг не звільняє ОСОБА_2 від обов'язку їх оплатити.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він не проживав у спірній квартирі з вини позивача, а тому у відповідності до положень п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» він має право не сплачувати вартість житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача при відповідному документальному оформленні, є безпідставними, оскільки рішенням Подільського районного суду м. Києва від 08 січня 2009 року було визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 162 ЖК України, плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами та вноситься у встановлені строки.
Обов'язок власника квартири у багатоквартирному будинку нести витрати по його утриманню, утриманню прибудинкової території, сплачувати комунальні послуги передбачений Житловим Кодексом України та Правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572.
Вимоги відповідача в апеляційній скарзі про стягнення з позивача на його користь моральної шкоди в розмірі 15 050 грн., звільнення ізольованої кімнати площею 10,5 кв.м., яка належить відповідачу згідно реєстраційного посвідчення від 03 квітня 2009 року та рішення суду від 03 серпня 2012 року, виконання рішення і надання ключа для подальшого користування спільною квартирою, не підлягають задоволенню, оскільки з такими вимогами відповідач до суду першої інстанції не звертався.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до суду з позовом 30 листопада 2012 року та просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти за житлово-комунальні послуги за останні три роки в розмірі 4 131 грн. 79 коп. Як доказ було додано до позовної заяви рахунки про сплату нею житлово-комунальних послуг з січня 2009 року по грудень 2011 року. Разом з тим, трирічний строк потрібно відраховувати з моменту подачі позовної заяви до суду, а саме з листопада 2012 року. У зв'язку з цим, колегія суддів проводить розрахунок заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з листопада 2009 року по грудень 2011 року та складає 2 587 грн. 78 коп. (5 175 грн. 56 коп. / 2 = 2 587 грн. 78 коп.). Враховуючи, що відповідач не проживає у вказаній квартирі, а тому з нього не підлягають стягненню витрати по оплаті водопостачання та електропостачання.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині визначення суми заборгованості.
Керуючись ст. 303, 304, 313-317 ЦПК України, колегія суддів,
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 05 березня 2013 року змінити та визначити суму, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 2 587 грн. 78 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді