АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
26 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді Слюсар Т.А.
суддів: Котули Л.Г., Шкоріної О.І.
при секретарі: Круглик В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 лютого 2012 року
в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головне управління юстиції в м. Києві про визнання заповіту недійсним.
Колегія суддів, -
В грудні 2008 року ОСОБА_2 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що після смерті свого дідуся ОСОБА_5 вона дізналась про те, що померлим 08 червня 2007 року було складено заповіт на користь відповідача ОСОБА_1, який був посвідчений державним нотаріусом сімнадцятої Кївської державної нотаріальної контори Мінерт О.А. Зазначала, що на час підписання оспорюваного заповіту ОСОБА_5 мав похилий вік, ряд захворювань, в тому числі протягом тривалого часу страждав на психічні захворювання, приймав сильнодіючі лікарські препарати, а також зловживав алкоголем, в наслідок чого не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 лютого 2012 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним заповіт, складений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1, який був посвідчений 08 червня 2007 року державним нотаріусом Сімнадцятої Київської державної нотаріальної контори Мінерт О.А. (зареєстровано в реєстрі за № 2-1218).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Колегія суддів, заслухавши відповідача та її представника, які підтримали апеляційну скаргу, представників позивача та третьої особи, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_5 з 22 червня 2008 року знаходився на лікуванні в КМКЛ №4, де помер ІНФОРМАЦІЯ_2. /а.с.15/
Встановлено, що ОСОБА_5 за життя було складено 2 заповіти, зокрема: від 26 листопада 2004 року на ім'я ОСОБА_2 та 08 червня 2007 року на ім'я ОСОБА_1 /а.с.11,12 т.1/
Зі змісту долученого до матеріалів справи акту №777 посмертної судово-психіатричної експертизи, проведеної судово-психіатричною комісією Київського центру судово-психіатричної експертизи 23 липня 2009 року вбачається, вбачається, що ОСОБА_5 на період підписання заповіту міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, й наявні у заповідача хвороби не могли бути причиною зміни його психічного стану. /а.с.121-123 т.1/
Між тим, згідно висновку №1037 амбулаторної судово-психіатричної експертизи, проведеного судово-експертною комісією Київського міського центру судово-психіатричної експертизи від 11 жовтня 2011 року ОСОБА_5 в період підписання заповіту 08 червня 2007р. страждав органічним ураженням головного мозку судинного ґенезу з помірним інтелектуально-мнестичним зниженням і церебрастенічним синдромом, яке суттєво спливало на його здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Такі захворювання, як хронічна ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз на фоні гіпертонічної хвороби, дисциркулятивна гіпертонічна і атеросклеротична енцефалопатія 3 ступеню, хронічна недостатність кровообігу, атеросклероз аорти в сукупності призвели до органічного ураження головного мозку і розвитку психічних захворювань в виді помірного інтелектуально-мнестичного зниження і церебрастенічного синдрому, яке суттєво впливало на його здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними в період підписання заповіту 08 червня 2007р. /а.с.135-141 т.2/
Досліджуючи подані акти судово-психіатричних експертиз районним судом обґрунтовано визнано неповно та не всесторонньо проведеним дослідження, на підставі якого було складено акт №777 посмертної судово-психіатричної експертизи, проведеної судово-психіатричною комісією Київського центру судово-психіатричної експертизи 23 липня 2009 року, остільки він суперечить іншим доказам та зроблений за відсутності усіх матеріалів, що були наявні в розпорядженні суду і в тому числі медичних документів, що були витребувані в ході розгляду справи.
Задовольняючи позовні вимоги, районний суд, поклавши у основу рішення матеріали амбулаторної судово-психіатричної експертизи №1037 від 11 жовтня 2011 року, складені судово-експертною комісією Київського міського центру судово-психіатричної експертизи, виходив з того, що на час укладання оскаржуваного заповіту ОСОБА_5 у момент його підписання не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, що було викликано рядом психічних захворювань та рядом інших обставин (в тому числі зловживання алкоголем), що співпали у часі, призвівши ОСОБА_5 до тимчасового стану, при якому він в момент вчинення правочину був не здатним усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.
Долучений до матеріалів справи висновок №25 повторної посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи, складений судово-психіатричною експертною комісією Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України 11 грудня 2012 року та складений відповідно до ухвали суду, свідчить, що ОСОБА_5 страждав на органічне ураження головного мозку судинного ґенезу з церебрастенічним синдромом, розладом пам'яті та за своїм психічним станом здоров'я міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в період укладання заповіту 08 червня 2007 року. /а.с. 78-86 т.3/
Разом з тим, даний висновок не може бути прийнятий до уваги та покладений у основу рішення, у зв'язку з істотними недоліками, які мали місце під час проведення експертизи та складанні висновку, в тому числі й того, що відповіді експертів на питання щодо психічного стану покійного суперечать фактичним даним, викладеним у дослідницькій частині, а підсумкові висновки експертизи не узгоджуються з іншими матеріалами справи, відображеними у висновку.
До того ж, частина документів, які містилися у матеріалах справи, не знайшли свого відображення у висновку експертизи, а частина документів не прийнята до уваги без належних мотивів.
Висновком №114ц/35к посмертної комплексної судової медико-психіатричної експертизи, складеним експертною комісією за участю судово-психіатричних експертів комунального закладу Київської обласної державної адміністрації «Обласне психіатрично-наркологічне об'єднання» та судово-медичними експертами комунального закладу Київської обласної державної адміністрації «Київське обласне бюро судової експертизи», визнано доведеним, що на момент складання ОСОБА_5 заповіту 08 червня 2007р. наявні у нього патологічні зміни центральної нервової системи, що клінічно проявлялися у вигляді дисциркуляторної енцефалопатії 3 ступеню, могли негативно вплинути на його психічний стан, у тому числі на адекватність сприйняття ним навколишньої обстановки та здійснення активних цілеспрямованих дій; під час підписання заповіту 08 червня 2007 року ОСОБА_5 страждав на психічні розлади у формі судинної деменції та синдрому залежності від алкоголю, й не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. /а.с.217-228 т.3/.
Висновок зазначеної експертизи складено висококваліфікованими спеціалістами в галузі психіатрії та судово-медичних досліджень, досвідченими фахівцями з тривалим стажем експертної діяльності та лікувальної справи й підстави для сумніву у об'єктивності яких відсутні.
За таких обставин, колегія суддів визнає згаданий висновок №114ц/35к посмертної комплексної судової медико-психіатричної експертизи належним доказом у справі, який узгоджується з матеріалами справи, у їх сукупності.
З урахуванням викладеного, а також конкретних обставин справи, колегія суддів визнає законними й обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав до задоволення позову.
Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_5, під час складання заповіту 08 червня 2007р. за станом здоров'я не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, а тому районний суд правомірно визнав вчинений ним правочин недійсним.
Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно.
Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам й доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
Справа № 2/128/12
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/43/2013
Головуючий у суді першої інстанції:НовакА.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.