АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
26 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді Слюсар Т.А.
суддів: Котули Л.Г., Шкоріної О.І.
при секретарі: Круглик В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі територіально відокремленого безбалансового відділення №10026/0104 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 вересня 2013 року
в справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Подільське відділення №5393, треті особи: ОСОБА_3, Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація в особі Служби у справах дітей, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання іпотечного договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.
Колегія суддів, -
У березні 2013 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2, звернулася у суд з позовом до відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Подільське відділення №5393, треті особи: ОСОБА_3, Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація в особі Служби у справах дітей, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання іпотечного договору нікчемним та застосування наслідків недійсності правочину.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона не була належно ознайомлена з правовими наслідками укладення договору іпотеки без згоди органу опіки та піклування, й вважає договір іпотеки укладений з порушенням вимог законодавства України та істотним порушенням прав її малолітнього сина, а тому просила визнати договір іпотеки нікчемним та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, й зобов'язати відповідача повернути правовстановлюючі документи на квартиру.
В подальшому позивачка уточнила свої позовні вимоги й просила іпотечний договір визнати недійсним та застосувати наслідки недійсності правочину.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19 вересня 2013 року позов задоволено частково. Визнано іпотечний договір, укладений 14 жовтня 2008 року між ВАТ «Ощадний банк України» та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №2161 недійсним. Виключено запис про іпотеку квартири АДРЕСА_1 з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру іпотек. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши представника відповідача, який підтримав апеляційну скаргу, позивача, її представника та представника третьої особи, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 14 жовтня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України, та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №105 про надання кредитних коштів в сумі 500 000 грн., зі сплатою 21% річних та терміном остаточного погашення до 13 жовтня 2018 року. /а.с.45-50/
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, того ж дня, між банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №171 на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1. /а.с.57-59/
З долученої до матеріалів справи картки прописки вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 з 07 квітня 2005 року зареєстровані позивачка та її малолітній син - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. /а.с.139-140/
Задовольняючи позовні вимог та визнаючи іпотечний договір недійсним, районний суд, з урахуванням положень ч.6 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, ч.3 ст.17 Закону України «Про охорону дитинства» та ч.4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», виходив з того, що на момент укладання спірного правочину у квартирі АДРЕСА_1 був зареєстрований малолітній син позивачки, а відповідного дозволу Служби у справах дітей отримано не було.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.
Доводи апеляційної скарги про те, що спірний договір не порушує прав сина позивачки спростовується умовами договору іпотеки, за якими можливе звернення стягнення на квартиру, у якій проживає малолітній.
Посилання апеляційної скарги на ту обставину, що укладаючи договір іпотеки позивачка вказала, що не існує прав, обтяжень та вимог інших осіб на предмет іпотеки, а тому договір укладено у відповідності до вимог законодавства спростовується наступним.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу.
Згідно ч.6 ст.203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Матеріалами справи безспірно доведено, що договір іпотеки укладено у відсутність попереднього дозволу органу опіки піклування, в той час як в момент його вчинення в АДРЕСА_1 проживав та був зареєстрований неповнолітній син ОСОБА_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Твердження апеляційної скарги про те, що позивачка укладаючи договір іпотеки, подала до установи банку довідку ф-3 №1042 від 17 вересня 2008 року, відповідно до змісту якої у квартирі АДРЕСА_3 зареєстрована лише вона, по даній справі правового значення не має.
Встановлено, що сторонами укладено правочин, який суперечить інтересам неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та порушує його житлові права, а тому суд першої інстанції обгрунтовано визнав даний договір недійсним та застосував правові наслідки.
Колегія суддів враховує долучений до матеріалів справи висновок технічної експертизи №914 від 05 листопада 2013 року, проведений експертом науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києві Ткача Ю.С., відповідно до змісту якого зображення відтиску печатки «Автотранспортник-4» та штампа з реквізитами ЖЕК №310, рукописних засобів та підписів, що розташовані в довідці по формі № 3 № 1042 від 17 вересня 2008р., нанесені за допомогою ПК з роздруковуванням на знако-синтезуючому пристрої, що може свідчити про вчинення злочину.
Між тим, вказана обставина та інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції про істотне обмеження законних прав та інтересів під час укладання іпотечного договору на той час малолітнього ОСОБА_2
Районний суд з достатньою повнотою з'ясував обставини, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам й доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі територіально відокремленого безбалансового відділення №10026/0104 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
Справа № 754/4297/13-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/14336/2013
Головуючий у суді першої інстанції:СенютаВ.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.