03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
19 листопада 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Стрижеуса А.М.,
суддів: Поліщук Н.В., Шкоріної О.І.
при секретарі: Бабіч К.А.
за участю: представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики, -
Позивач ОСОБА_4 через свого представника звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за договором процентної позики № 4/08 від 21 жовтня 2008 року в розмірі 962558 гривень 89 копійок, а також судові витрати в розмірі 3402 гривні судового збору.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач позичивши у нього 10000 доларів США, які повинен був повернути 16 грудня 2008 року з урахуванням 40% від позиченої суми, а саме 14000 доларів США, кошти до теперішнього часу не повертає.
Справа №761/890/2013
№ апеляційного провадження:22-ц-796/7183/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Савицький О.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
Тому відповідно до ст. 625 ЦК України вважає, що відповідач повинен повернути суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми, та відсотки за користування коштами, які виходячи з розміру відсотків встановлених в договорі в розмірі 40% становлять 570 гривень 93 копійок за кожен день, з прострочених 1473 днів.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2013 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 126704 (сто двадцять шість тисяч сімсот чотири) грн. 31 коп.
В решті вимог позов задоволенню не підлягає.
Не погоджуючись з рішенням суду, представником відповідача ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позову.
Зокрема, посилається на те, що рішення суду є необґрунтованим, ухвалене без повного та всебічного з'ясування обставин справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, що мають суттєве значення для справи.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3, підтримала доводи своєї апеляційної скарги.
Представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4, заперечував проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам в повній мірі судове рішення не відповідає.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, між позивачем та відповідачем 21.10.2008 року було укладено Договір процентної позики № 4/08 за яким ОСОБА_4 позичив ОСОБА_3 10000 доларів США, які останній зобов'язався повернути позивачу через 56 днів, а саме 16.12.2008 року, а також 40% від вказаної суми, в розмірі 4000 дол. США, а всього 14000 доларів США.
Зі змісту Договору вбачається, що даний договір є строковим, оскільки в ньому чітко вказано термін виконання - 16 грудня 2008 року, але разом з тим він продовжує діяти до повного його виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.
За змістом ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) у власність грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно вимог ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно ч.2 даної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом ст.ст. 625, 1050 ЦК України стягнення процентів за ст. 1048 ЦК України є платою за користування грошовими коштами, а стягнення сум згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України є заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Задовольняючи позовні вимоги позивача частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свої зобов'язання у встановлений законом строк не виконав, борг в розмірі 10000 доларів США та 40% від суми позики за час користування коштами відповідно до умов договору, не повернув, стягнув з відповідача на користь позивача 3 % та інфляційні витрати, що в сумі складає 126704 гривні 31 копійка.
Однак з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитися не можна, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, відповідачем ОСОБА_3 було сплачено 80 000 позивачу ОСОБА_4, що підтверджується заявами про переказ готівки за договором № 4/08 від 21 жовтня 2008 року, від 12 жовтня 2011 року на суму 20 000 гривень, від 13 жовтня 2011 року - 30 000 гривень, від 13 жовтня 2011 р. - 30000 гривень, про те, судом першої інстанції наведені обставини не були перевірені та їм не надано належної оцінки.
Вказані обставини не заперечував в судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1
Таким чином, оскільки зобов'язання відповідачем виконано, то позовні вимоги позивача, зокрема розрахунок стягнення заборгованості не відповідає фактичним обставинам справи.
Так, відповідно до п.2.2 Договору процентної позики №4/08 від 21 жовтня 2008 року позичальник ОСОБА_3 зобов'язався сплачувати проценти в розмірі 40% від суми позики, а саме 4000 доларів США до дня фактичного повернення позики.
Отже з відповідача ОСОБА_3 підлягає до стягнення 4000 доларів США, що за офіційному курсом Національного банку України станом на 19 листопада 2013 року складає 31972 гривні (4000 х 7,993).
За Договором процентної позики №4/08 від 21 жовтня 2008 року термін виконання зазначено - 16 грудня 2008 року.
Оскільки 12 жовтня 2011 року повернуто 20 000 гривень = 2 508,56 дол. США (курс НБУ - 7, 9727 грн.), 13 жовтня 2011 року повернуто 60 000 гривень - 7 524,74 дол. США (курс НБУ - 7,9737 грн), а загалом повернуто 10 033,30 дол. США, то до стягнення 3% річних підлягає: курс НБУ станом на 29 грудня 2012 року (дата подачі позову) -7,993 грн. 3% річних: за період з 16 грудня 2008 року по 12 жовтня 2011 року: 1171,40 дол. США (14000 х 3% 365x1018); за період з 16 грудня 2008 року по 12 жовтня 2011 року: 1171,40 дол. США (14000 х 3% : 365x1018); за період з 12 жовтня по 13 жовтня 2011 року: 0,94 дол. США (11 491,44 х 3% : 365 х 1); за період з 13 жовтня 2011 року по 29 грудня 2012 року: 144,11 дол. США (З 966,70 х 3% : 365 х 442) - 1316,45 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 19 листопада 2013 року складає 10522 гривні 38 копійок ( 1316,45 х 7,993).
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики підлягає скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 424 гривні 94 копійки.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313-315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове, наступного змісту.
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 31972 гривні процентів від суми позики, 3% річних в сумі 10522 гривні 38 копійок, а всього 42494 (сорок дві тисячі чотириста дев'яносто чотири) гривні 38 (тридцять вісім) копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 424 гривні 94 копійки.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: