25 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді Осіпової Л.О.,
суддів Бєлан Н.О., Дзюбіна В.В.,
за участю прокурора Ємця А.А.,
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні у м. Києві кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_3 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 19 липня 2013 року,
вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 19 липня 2013 року
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, проживає за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 1105 грн. 50 коп. за проведення експертизи.
Вирішено питання про речові докази відповідно до ст. 81 КПК України 1960 року.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_3 визнано винним у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні психотропних речовин в
Справа № 11/796/1995/2013 Головуючий в суді першої інстанції - Бойко О.В.
Категорія: ч. 3 ст. 309 КК України Доповідач в суді апеляційної інстанції - Осіпова Л.О.
особливо великих розмірах без мети збуту.
Згідно вироку суду першої інстанції, ці злочинні дії були вчинені за таких обставин.
16 травня 2012 року приблизно о 09 год. 00 хв. на вул. Вокзальній, 3 у м. Києві ОСОБА_3 у невстановленої досудовим слідством особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, незаконно без мети збуту придбав особливо небезпечні психотропні речовини, які в подальшому незаконно перевіз до свого місця проживання, а саме в квартиру АДРЕСА_1, де став незаконно зберігати без мети збуту.
10 липня 2012 року приблизно в 00 год. 10 хв. біля будинку № 20 по вул. Ушакова у м. Києві ОСОБА_3 був затриманий працівниками міліції, після чого під час проведення його поверхневого огляду та приблизно о 12 год. 40 хв. за місцем його проживання в АДРЕСА_1 працівниками міліції було виявлено та вилучено поліетиленові пакети та паперові згортки з порошкоподібними речовинами та подрібненими речовинами рослинного походження, що місять особливо небезпечні психотропні речовини, а саме: бутилон (b-кето МВDВ) загальною масою 172, 7047 г, метилендіоксипіровалерон (MDPV) загальною масою 5, 1272 г, метилон (b-кето МDМА) загальною масою 13, 995 г, JWH-250 загальною масою 32, 106 г.
В апеляції захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить вирок суду першої інстанції змінити, кваліфікувати дії засудженого за ч. 4 ст. 307 та ч. 2 ст. 309 КК України та призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України із застосуванням положень ст. ст. 75, 76 КК України.
Захисник вважає, що засуджений має бути звільнений від кримінальної відповідальності за незаконне придбання, перевезення та зберігання вилучених за місцем його проживання психотропних речовин на підставі ч. 4 ст. 307 КК України, оскільки він вказав місце їх зберігання та видав їх працівникам міліції добровільно. І за таких умов, за доводами захисника, ОСОБА_3 має нести відповідальність лише за незаконне придбання, зберігання, перевезення без мети збуту тих психотропних речовин, які були вилучені у нього при затриманні, тобто бутилону (b-кето МВDВ) та метилендіоксипіровалерону (MDPV) масою 1, 0347 г та 5, 1170 г відповідно, що становить великі розміри, а тому ці його дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 309 КК України.
Крім того, захисник ОСОБА_1 вважає, що призначене ОСОБА_3 покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості. При цьому захисник посилається на те, що суд у вироку хоча і зазначив обставину, яка пом'якшує покарання, проте, фактично її не врахував. За доводами захисника формально судом враховані і дані про особу ОСОБА_3, зокрема, те, що він раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, має на утриманні малолітню дитину, батька, який є інвалідом 1 групи, те, що на момент вчинення злочину ОСОБА_3 офіційно працював, позитивно характеризується за місцем проживання. Також судом не враховано те, що ОСОБА_3 має на утриманні дружину, яка перебував у відпустці по догляду за дитиною, а сам він має третю групу інвалідності через захворювання на туберкульоз.
Вказані обставини за твердженнями захисника є підставами для застосування до ОСОБА_3 вимог ст. ст. 75, 76 КК України.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 19 липня 2013 року щодо нього змінити, кваліфікувати його дії за ч. 4 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України та призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України.
При цьому ОСОБА_3 стверджує, що він не мав наміру придбати та зберігати психотропні речовини. Звертає увагу на те, що він допомагав слідству, добровільно видав психотропні речовини, які зберігались за місцем його проживання, про яке працівники міліції не знали, а також на те, що він являється інвалідом третьої групи, що на його утриманні знаходиться дружина, малолітня донька та батько, який є інвалідом першої групи. Також за доводами засудженого, суд першої інстанції, не встановивши обставин, які обтяжують покарання, не навів у вироку мотивів щодо неможливості застосування до нього положень ст. ст. 75, 76 КК України.
Іншими учасниками судового розгляду вказаний вирок суду не оскаржено.
Розглядаючи справу відповідно до вимог ст. 365 КПК України 1960 року в межах апеляцій, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію та апеляцію засудженого ОСОБА_3, пояснення засудженого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію та апеляцію захисника ОСОБА_1, пояснення захисника ОСОБА_2, яка підтримала апеляції захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_3, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляцій та просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни, провівши судові дебати і надавши засудженому ОСОБА_3 останнє слово, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_3 у незаконному без мети збуту придбанні, перевезенні та зберіганні психотропних речовин в особливо великих розмірах є обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.
Так, засуджений ОСОБА_3 в суді вказував, що на прохання свого знайомого отримав посилку, яку приніс та зберігав за місцем свого проживання, виявивши у ній психотропні речовини. В подальшому, взявши частину цих психотропних речовин з собою, він вийшов з дому та направився на зустріч з товаришем, проте був затриманий працівниками міліції. Після затримання він самостійно видав працівникам міліції посилку з психотропними речовинами, вказавши про місце їх зберігання.
Не заперечував вказаних обставин засуджений ОСОБА_3 і в суді апеляційної інстанції.
З показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, оперуповноважених ВБНОН Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві, вбачається, що10 липня 2012 року по вул. Ушакова, 20 у м. Києві ними був затриманий ОСОБА_3, якого було доставлено до управління міліції, де у нього було виявлено та вилучено паперовий згорток та поліетиленовий пакет з порошкоподібною речовиною світлого кольору, після чого ОСОБА_3 повідомив, що за місцем його проживання знаходяться ще заборонені до обігу речовини. В подальшому за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, працівниками міліції було виявлено та вилучено три паперові коробки, в яких знаходились поліетиленові пакети з порошкоподібною речовиною та речовиною рослинного походження.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 10 липня 2012 року, в приміщенні службового кабінету Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві у ОСОБА_3 працівниками міліції було виявлено та вилучено паперовий згорток та поліетиленовий пакетик з порошкоподібною речовиною білого кольору (т. 1, а.с. 11-12).
Обставини, викладені у протоколі огляду місця події від 10 липня 2012 року, в суді підтвердив свідок ОСОБА_8, який в якості понятого приймав участь в даній процесуальній дії.
Відповідно до протоколу огляду від 10 липня 2012 року в квартирі АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_3 було виявлено та вилучено паперові коробки з наявними на них даними про адресу та ім'я отримувача поштового відправлення, а саме: ОСОБА_3, АДРЕСА_3, з поліетиленовими пакетами, в яких містились порошкоподібна речовина білого кольору та речовина рослинного походження зеленого кольору (т. 1, а.с. 14-18).
Обставини, викладені у протоколі огляду та вилучення від 10 липня 2012 року, в суді підтвердив свідок ОСОБА_9, який в якості понятого приймав участь в даній процесуальній дії.
Вилучені у ОСОБА_3 в приміщенні Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві речовини згідно висновку експерта № 621 від 21 липня 2012 року містять особливо небезпечну речовину бутилон (b - кето MBDB) масою 1, 0347 г та метилендіоксипіровалерон (МDPV) масою 5, 1170 г. Вилучені за місцем проживання ОСОБА_3 речовина рослинного походження та порошкоподібні речовини згідно висновку експерта № 621 від 21 липня 2012 року містять особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено, а саме: JWH-250, метилон (b-кето МDМА), метилендіоксипіровалерон (МDPV), бутилон (b - кето MBDB). Загальна маса вилучених у ОСОБА_3 10 липня 2012 року психотропних речовин згідно висновку експерта № 621 від 21 липня 2012 року становить: JWH-250 - 32,106 г, метилону (b-кето МDМА) - 13,995 г., метилендіоксипіровалерону (МDPV) - 5,1272 г., бутилону (b - кето MBDB) - 172,7047 г., що є особливо великим розміром (т. 1, а.с.59-63).
Приведені показання свідків разом з викладеними та проаналізованими у вироку протоколами огляду та вилучення, висновком експертизи переконливо свідчать про обґрунтованість висновку суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні ним за викладених у вироку обставин злочину та про правильність кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 309 КК України.
Доводи апеляцій про необхідність звільнення засудженого від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 307 КК України за незаконне придбання, перевезення та зберігання психотропних речовин, які були виявлені та вилученні у ОСОБА_3 за місцем його проживання, є безпідставними.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 307 КК України особа, яка добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов'язаних з їх незаконним обігом, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконне їх виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання (частина перша цієї статті, частина перша статті 309 цього Кодексу). Тобто, наявність будь-якої кваліфікуючої ознаки злочинів, передбачених статтями 307 та 309 КК України, перешкоджає звільненню особи від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 307 КК України.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 з власної волі не з'явився до органів внутрішніх справ та не здав добровільно працівникам міліції психотропні речовині, які незаконно зберігав, а зізнався останнім про їх наявність в своєму помешканні тільки після його затримання та вилучення частини цих психотропних речовин. Крім того, ОСОБА_3 незаконно зберігав без мети збуту за місцем свого проживання психотропні речовини в особливо великих розмірах.
Що стосується доводів захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_3 в апеляціях про суворість призначеного засудженому покарання, то колегія суддів також вважає їх безпідставними.
Призначаючи засудженому покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, обставини його вчинення.
Поряд із ступенем тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, суд врахував дані про особу ОСОБА_3, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, його сімейний стан, наявність на утриманні малолітньої дитини та батька, який є інвалідом першої групи, стан здоров'я ОСОБА_3, його характеристику за місцем проживання, а також визнав обставиною, яка пом'якшує покарання, активне сприяння ОСОБА_3 розкриттю злочину, і обгрунтовано призначив засудженому покарання у виді позбавлення волі у мінімальних межах санкції ч. 3 ст. 309 КК України.
Врахувавши викладене, та виходячи з установлених у справі фактичних обставин, обсягу та характеру дій ОСОБА_3, їх суспільної небезпечності, суд дійшов до умотивованого висновку про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства.
Таким чином, призначене засудженому ОСОБА_3 покарання відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, є необхідним для виправлення винного та попередження вчинення нових злочинів. Переконливих доводів щодо явної несправедливості цього покарання внаслідок суворості в апеляційних скаргах не міститься.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року, колегія суддів
апеляції захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 19 липня 2013 року щодо засудженого ОСОБА_3 - без зміни.
Судді:
____________ _______________ _____________
Осіпова Л.О. Бєлан Н.О. Дзюбін В.В.