АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Справа № 11/796/1774/2013 Головуючий у суді першої інстанції - Федюк О.О.
Категорія КК: ч. 1 ст. 121 КК України Доповідач в апеляційній інстанції - Жук О.В.
21 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі головуючого судді Жук О.В.,
суддів Лашевича В.М., Паленика І.Г.,
за участю прокурора Ємця А.А.,
засудженого ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 12 липня 2013 року.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Нове-село, Ізяславського району Хмельницької області, громадянина України, зсередньою спеціальною освітою, неодруженого, працюючого водієм-експедитором ТОВ «ДВС», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, а проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Вироком ОСОБА_3 визнано винним у тому, що 23 вересня 2012 року, о 16 годині 20 хвилин, він, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1 в стані алкогольного сп'яніння, під час словесного конфлікту на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, умисно наніс ОСОБА_4 удар ножем в область живота, в результаті чого спричинив останньому умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння у вигляді колото-різаного проникаючого поранення живота.
В апеляції прокурор просить скасувати вирок в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону; постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді 5 років позбавлення волі.
Своє прохання апелянт обґрунтовує тим, що судом застосовано кримінальний закон, який не підлягає застосуванню, а саме незаконно застосовано ст. 75 КК України і звільнено засудженого від відбування покарання з іспитовим строком. Вважає, що судом не надано належної правової оцінки ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, а також скоєнню його в стані алкогольного сп'яніння..
Також, судом не враховано, що ОСОБА_3 свою вину визнав частково, за місцем проживання характеризується посередньо, а також не враховано відсутність даних про те, що засуджений не може відбувати покарання у виді позбавлення волі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію державного обвинувача, пояснення засудженого, який вважав вирок законним та обґрунтованим, провівши судове слідство і судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.
Винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, доведена доказами, дослідженими в судовому засіданні, і в апеляції не заперечується.
Кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 121 КК є правильною.
Покарання призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України, відповідає вчиненому та особі засудженого.
Відповідно до ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. У цьому разі суд встановлює іспитовий строк тривалістю від одного до трьох років, покладає на засудженого обов'язки, передбачені ч.1 ст. 76 КК України
Вказані вимоги кримінального закону судом першої інстанції при прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді п'яти років позбавлення волі дотримані.
Так, судом належним чином враховано тяжкість вчиненого ним злочину, особу засудженого, зокрема відсутність у останнього судимостей, позитивну характеристику з місця роботи, стан здоров'я.
Доводи апеляції про відсутність з боку засудженого щирого каяття у вчиненому спростовуються матеріалами справи.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_3 свою вину у скоєнні злочину визнав, пояснив, що надавав допомогу потерпілому під час того, як він знаходився у лікарні. Останнє підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5, відсутністю претензій з боку потерпілого ОСОБА_4 та цивільного позову останнього в справі.
Враховано судом першої інстанції і конкретні обставини вчиненого злочину, зокрема те, що потерпілий сам був ініціатором конфлікту між ним та засудженим, перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи дані про особу ОСОБА_3, а також положення ч.2 ст. 50 КК України, судом обґрунтовано прийнято рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, встановлено іспитовий строк та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
В силу викладеного, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора, як безпідставна, не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 365, ст. 366 КПК України 1960 року, п. 15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 12 липня 2013 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.
_________________ _________________ _________________
Жук О.В. ЛашевичВ.М. Паленик І.Г.
З оригіналом згідно
Суддя Апеляційного суду м. Києва О.В.Жук