03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
24 липня 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Стрижеуса А.М.,
суддів: Шкоріної О.І., Усика Г.І.
при секретарі: Бабіч К.А.
за участю: позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4
представника відповідачів ОСОБА_5
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_6 - інтереси якого відповідно до довіреності представляє ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 травня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3, третя особа: Солом'янський районний відділ ГУ департаменту міграційної служби України в м. Києві про визнання права користування житловим приміщенням, -
Справа № 2609/28477/2012
№ апеляційного провадження:22-ц-796/9590/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Бобровник О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3, третя особа: Солом'янський районний відділ ГУ департаменту міграційної служби України в м. Києві про визнання права користування житловим приміщенням.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_4 з 2005 року проживає у неприватизованій трикімнатній квартирі АДРЕСА_1.
В зазначеній квартирі зареєстровані та проживають: ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_3
Позивач стверджує, що вона вселилась в зазначену квартиру за згодою усіх членів сім'ї наймача, квартира є постійним місцем її проживання, іншого житла вона не має.
Зазначає, що в зв'язку з тим, що вона разом із своїм чоловіком протягом значного часу проживає та веде спільне господарство в квартирі АДРЕСА_1, а також несе всі витрати пов'язані з утриманням квартири вона має законне право вільно користуватись зазначеним жилим приміщенням та зареєструвати своє місце проживання за вказаною адресою.
В зв'язку із зазначеним вище просила суд позов задовольнити в повному обсязі.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15 травня 2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3, третя особа: Солом'янський районний відділ ГУ департаменту міграційної служби України в м. Києві - про визнання права користування житловим приміщенням - задовольнити частково:
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 114 грн. 70 коп. судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачем ОСОБА_3, ОСОБА_6 - інтереси якого відповідно до довіреності представляє ОСОБА_3, подано апеляційну скаргу, в якій вони просять скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 травня 2013 року в частині «визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1».
Зокрема, посилаються на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи, викладені у рішенні суду висновки суду не відповідають обставинам та матеріалам справи, не повністю, а часом однобічно та упереджено досліджені судом матеріали справи, позивачем не доведені обставини, які суд визнав встановленими, що призвело до неправильного вирішення справи внаслідок порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3, представник відповідачів ОСОБА_5, який діє на підставі довіреностей в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_3, підтримали доводи апеляційної скарги.
Позивач ОСОБА_1, її представник ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_4 проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам в повній мірі судове рішення не відповідає.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, квартира АДРЕСА_1 не приватизована, складається із трьох жилих кімнат загальною площею 56,7 м2., житловою площею 43,5 м2, наймачем квартири є відповідач ОСОБА_6
В зазначеній квартирі зареєстровані та проживають відповідачі: ОСОБА_4 ОСОБА_6 та ОСОБА_3, що підтверджується довідкою Форми №3 (а.с. 7).
Позивач 03 лютого 2006 року уклала шлюб з ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 (а.с. 6).
Згідно Акту про проживання без реєстрації від 28 листопада 2012 року ОСОБА_1 проживає разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 без реєстрації з 2005 року (а.с. 8).
Відповідно до ч. 1 ст. 64 УРСР, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Згідно ч. 2 ст. 64 ЖК УРСР, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають газом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до ст. 65 ЖК УРСР, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», вирішуючи спорт про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи прописані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
При цьому, як роз'яснив Пленуму Верховного Суду України в п.15 постанови №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року №6-60цс-12, яка в силу ст.360-7 ЦПК України, є обов'язковою для застосування судами України, «у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (ч.ч.1,2 ст.64 ЖК УРСР). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ч.2 ст.65 ЖК УРСР).
У разі вселення особи до жилого приміщення за договором піднайму, вона не набуває самостійного права користування цим приміщенням, якщо не буде встановлено, що ця особа вселилася як член сім'ї наймача.
При цьому під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а сааме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання».
Згідно з ч.1 ст.99 ЖК України, піднаймачі самостійного права на жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання.
Таким чином суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково, дійшов не вірного висновку про наявність правових підстав про набуття ОСОБА_1 права користування спірною квартирою, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що вона вселялась в спірну квартиру як член сім'ї наймача та вела з ним спільне господарства, а тому не набула права користування вказаним жилим приміщенням.
Сам факт проживання ОСОБА_1 на спірній жилій площі не є підставою для визнання за нею права користування жилим приміщенням.
Враховуючи, що судом першої інстанції рішення було постановлено з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення районного суду, відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313-315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_6 - інтереси якого відповідно до довіреності представляє ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3, третя особа: Солом'янський районний відділ ГУ департаменту міграційної служби України в м. Києві про визнання права користування житловим приміщенням - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: