04 грудня 2013 року Справа № 876/6248/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гуляка В.В.,
Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево та Мукачівському районі Закарпатської області на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.02.2013 р. в адміністративній справі № 303/841/13-а за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево та Мукачівському районі Закарпатської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання призначити пенсію із зменшенням пенсійного віку,
13.02.2013 р. ОСОБА_2 звернувся до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області з вищезазначеним позовом, у якому просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати відповідача призначити пенсію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, зі зниженням пенсійного віку на 10 років відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-XII (зі змінами та доповненнями; далі - Закон № 796-XII) з моменту набуття такого права, тобто з 20.10.2012 р.
Позовні вимоги позивач мотивував тим, що з 20.06.1986 р. по 07.07.1986 р., протягом 17 днів, він брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в с.Кливини Поліського району Київської області, що відноситься до 30-кілометрової зони відчуження.
Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.02.2013 р. позов задоволено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, його оскаржило в апеляційному порядку управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево та Мукачівському районі Закарпатської області (далі - УПФУ в м.Мукачево та Мукачівському районі). Покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.02.2013 р. скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону № 796-XII позивачем не було надано встановлений законодавством перелік документів, що підтверджував би факт роботи в зоні відчуження в період з 20.06.1986 р. по 07.07.1986 р., а тому підстав для призначення такої пенсії не має.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не належить до задоволення з наступних міркувань.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 22.01.2013 р. позивач звернувся до УПФУ в м.Мукачево та Мукачівському районі із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ст.55 Закону № 796-XII.
Листом за № Г-09/08-14 від 30.01.2013 р. відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, мотивуючи це тим, що надані документи не підтверджують факту роботи в зоні відчуження у 1986 році, тому підстав для призначення пенсії, зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону № 796-XII, немає.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач має законне право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону № 796-XII.
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст.10 Закону № 796-XII, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986 - 1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження.
Згідно зі ст.15 Закону № 796-XII, підставами для визначення статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС є періоди роботи в зоні відчуження, що підтверджується відповідними документами, які видаються підприємствами, установами, організаціями.
Пунктом 2 ст.14 та ч.1 ст.21 Закону № 796-XII передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, до 2 категорії відносяться учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів.
Відповідно до ст.55 Закону № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів пенсійний вік зменшується на 10 років.
Зазначеній категорії осіб згідно зі ст.65 Закону № 796-XII за поданням районних державних адміністрацій Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС України, Радою Міністрів АРК, державними адміністраціями областей, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями видаються посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Зазначені посвідчення є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими зазначеним Законом.
Аналізуючи наведені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 24.11.1992 р., виданого Закарпатською обласною державною адміністрацією.
З довідок ПАТ «Мукачівська автобаза» за №№ 365 та 366 від 25.10.2011 р., за № 171 від 04.10.1992 р. видно, що ОСОБА_2 з 20.06.1986 р. по 07.07.1986 р. відповідно до наказу виконував автомобільні перевезення у складі комплексної бригади по будівництву водопроводу пов'язаного з аварією на Чорнобильській АЕС в с.Кливини Поліського району Київської області; всього відпрацьовано 17 днів. Підставою видачі довідки за № 366 від 25.10.2011 року були книга нарахувань зарплати за 1986 рік і журнал реєстрації дорожніх листів та відряджень за 1986 рік.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у позивача наявні документи, які підтверджують наявність у нього права на призначення пільгової пенсії відповідно до ст.55 Закону № 796-XII.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
У відповідності до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст.195, 197, 198 п.1 ч.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево та Мукачівському районі Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.02.2013 р. в адміністративній справі № 303/841/13-а, - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя Р.Й. Коваль
Судді В.В.Гуляк
Н.М.Судова-Хомюк