05 грудня 2013 року Справа № 876/10404/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про визнання протиправним та скасування припису,-
У липні 2013 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області(далі - Інспекція держархбудконтролю) про визнання протиправним та скасування припису № 3/10 від 11.12.2012 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що будівельний паспорт і фактично збудований гараж відповідають вимогам ДБН, а відхилення від умов будівельного паспорту не є істотними та не можуть бути підставою для перебудови.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року позовна заява була залишена без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду та відсутністю поважних причин такого пропуску.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
Скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції під час прийняття рішення не враховано похилий вік ОСОБА_1 та юридичну необізнаність, які адміністративними судами визнаються поважними причинами пропуску строку звернення до суду. Тому зазначена ухвала є необґрунтованою і такою, що порушує права апелянта.
Відповідно до ст.197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Проте право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким як строки давності, обмеження доступу неповнолітніх і осіб, що страждають психічними розладами, тощо (рішення Європейського суду з прав людини у справі «З та інші проти Сполученого Королівства»).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
З матеріалів справи вбачається, що 11 грудня 2012 року Інспекцією держархбудконтролю щодо ОСОБА_1 винесено припис № 3/10 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил, що підлягав виконанню до 01 червня 2013 року. Копію припису позивачем одержано 11 грудня 2012 року (а.с. 9-10).
Статтею 100 КАС України передбачено можливість визнання судом причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Разом з тим, законодавством не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строків, тому суд в кожній конкретній справі з врахуванням всіх обставин самостійно визначає поважність таких причин. Проте, це мають бути об'єктивно непереборні обставини, які не залежить від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що заважали звернутись до суду у межах встановленого строку.
В апеляційній скарзі позивач вказує на похилий вік та юридичну необізнаність, як на причини пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність поважних причин для пропуску строку звернення, оскільки посилання позивача на свою необізнаність у правових питаннях як на причину пропуску строку звернення до суду не може бути визнана поважною.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.195,198,200,205,207,254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року у справі № 813/5080/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.Р.Курилець
Судді В.Я.Качмар
О.І.Мікула