ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 37/73
13.04.09
За позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Емансіс»
До
Міністерства оборони України
Про
стягнення 2139000,00 грн.
Суддя Кондратова І.Д.
В судових засіданнях приймали участь представники сторін:
Від позивача : Дегтярева Т.В.- представник за довіреністю № 09/2009 від 16.03.2009 року; Забережний А.В.- представник за довіреністю № 11/2009 від 13.04.2009 року;
Від відповідача Ковальчук І.І.- представник за довіреністю № 220/941/д від 20.11.2008 року;
Обставини справи :
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Емансіс»до Міністерства оборони України про стягнення 2139000,00 грн. суми боргу згідно договору про закупівлю продукції за державні кошти № 9 від 24.12.2008 року, а також 21390,00 грн. - витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2009 р. порушено провадження у справі № 37/73, розгляд справи було призначено на 16.03.2009 року о 15-00.
Представник відповідача 16.03.2009 р. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/73 від 02.03.2009 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 37/73 від 16.03.2009 року розгляд справи на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено до 13.04.2009 року на 16-30.
Представник позивача в судовому засіданні 13.04.2009 року зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 13.04.2009 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що у відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України не настав строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, а також відповідач вказує на те, що Міністерство оборони України є бюджетною установою, головним розпорядником бюджетних коштів та фінансується з державного бюджету. 29 грудня 2009 року платіжні документи за договором № 9 від 24.12.2008 року були повернуті з Департаменту фінансів Міністерства оборони без оплати виконавцям у зв'язку із скороченням бюджетного фінансування. На даний час розрахунки з позивачем відповідно до бюджетної процедури не можуть бути здійснені, а можливі лише після внесення відповідних змін до бюджетного розпису, надання відповідних бюджетних асигнувань та взяття бюджетних зобов'язань.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.04.2009 року за згодою представників сторін було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
24 грудня 2008 року відповідно до результатів відкритих торгів на закупівлю устаткування медичного, хірургічного та ортопедичного (оголошення про заплановану закупівлю опубліковано у інформаційному бюлетені вісник державних закупівель № 23(321) від 15.09.2008 року) між Товариством з обмеженою відповідальністю «Емансіс»(виконавець) та Міністерством оборони України (замовник) був укладений договір про закупівлю продукції за державні кошти, відповідно до умов якого (п.1.1) виконавець зобов'язувався поставити для потреб Міністерства оборони України устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне (далі-продукцію) згідно специфікації, а замовник зобов'язувався забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки та за цінами наведеними в Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до Специфікації сторони погодили, що виконавець здійснює поставку продукції (комплекс рентгенівської діагностики Emamsis Digital X Ray System -мобільна рентгенівська система PLX 102 св. Про держ реєстр № 6316/2007) у кількості 31 шт. вартістю 2139000,00 грн.
Згідно п. 4.2 договору (в редакції додаткової угоди від 24.12.2008 року) сторони визначили, що одержувачем продукції є Військова частина А 1952 (03131, м. Київ, с. Чапаївка, вул. Любомирська).
На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію вартістю 2139000,00 грн., що підтверджується видаткової накладною № 443 від 24.12.2008 року та довіреністю серія ЯЛФ № 54475 від 25.12.2008 року, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали досліджені судом у судовому засіданні. Факт отримання відповідачем продукції за накладною підтверджується підписом повноважної особи відповідача, який скріплений печаткою юридичної особи відповідача. Представник відповідача в судовому засіданні визнавав факт отримання устаткування згідно договору на загальну суму 2139000,00 грн.
Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати і товару.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно п. 3.2, 3.3 договору сторони погодили, що оплата вартості продукції замовником здійснюється за рахунками -фактурами виконавця, підписаними, без використання факсиміле, директором (уповноважено особою), головним бухгалтером та завіреними печаткою виконавця. Порядок розрахунків -оплата фактично поставленою продукції на підставі належним чином оформлених документів.
Відповідно до п. 5.1, 5.2 договору приймання-передача продукції по кількості проводиться відповідно до товаросупровідних документів, а по якості відповідно до документів, що засвідчують його якість згідно п.6 цього Договору. Виконавець разом з продукцією надає вантажоодержувачу замовника копію Специфікації до договору. Приймання-передача продукції оформляється актом прийому за накладною, яка підписується матеріально-відповідальними особами кожної із сторін. В накладній, у повній відповідності до Специфікації до договору, обов'язково зазначається: найменування продукції, назва виробника, одиниці виміру, кількість продукції, ціна за одиницю продукції та загальна вартість поставки. Виконавець надає вантажоотримувачу замовника завірені копії сертифікатів відповідності (надаються замовнику протягом 30-ти днів з моменту поставки) та копію свідоцтва про державну реєстрацію виробу в Україні у 3 примірниках. У разі виявлення нестачі продукції складається акт за підписами уповноважених осіб, які здійснювали приймання-передачу продукції. У разі виявлення некомплектності продукції, поставки продукції, що не відповідає за торгівельною назвою цьому договору або товаросупровідним документам, складається акт за підписами уповноважених осіб, які здійснювали приймання-передачу продукції, який є підставою для повернення продукції виконавцю. У разі виявлення продукції якість якої не відповідає вимогам цього договору або документам, що засвідчують якість (п. 6 цього договору), уповноваженою особою замовника складається акт про виявлені дефекти, який є підставою для повернення продукції виконавцю. Про виявлені порушення цього договору щодо кількості та якості продукції замовник письмово повідомляє виконавця відповідно п. 7 цього договору.
Судом встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв продукцію згідно договору, що підтверджується належним чином оформленими видатковою накладною № 443 від 24.12.2008 року та довіреністю серія ЯЛФ № 54475 від 25.12.2008 року. Жодних заперечень щодо якості, кількості, некомплектності продукції замовником виконавцю не пред'являлось. На оплату вартості продукції в розмірі 2139000,00 грн. позивачем був виставлений рахунок-фактура № 513 від 24.12.2008 року. Факт підписання видаткової накладної та отримання належним чином оформлених товаророзпорядчих документів відповідачем не оспорюється. За таких обставин, суд відзначає, що в розумінні п. 3.2, 3.3 договору та пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України в день отримання зазначених документів, тобто 25.12.2008 року у відповідача виник обов'язок оплатити вартість отриманої продукції, тобто настав строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого устаткування вартістю 2139000,00 грн.
З урахуванням вищевикладеного, судом не беруться до уваги доводи відповідача про те, що строк оплати товару сторонами не визначений, а отже у нього не виник обов'язок оплатити поставлену продукцію, оскільки як було встановлено судом, сторони погодили строк оплати.
Суд відзначає, що безпідставними є також посилання відповідача на те, що лише за умови надання бюджетних асигнувань у відповідача виникає обов'язок оплатити вартість поставленого устаткування з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний бюджет України, зокрема, міністерства в особі їх керівників, в даному випадку головний розпорядник - Міністерство оборони України. Відповідно до п. 2 ст. 21 Бюджетного кодексу України кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів. Згідно зі статтею 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»органи Державного казначейства України здійснюють облік зобов'язань розпорядників бюджетних коштів у порядку, визначеному Державним казначейством України, та відображають їх у звітності про виконання Державного бюджету України і місцевих бюджетів. Розпорядники та одержувачі бюджетних коштів державного і місцевих бюджетів, які перебувають на казначейському обслуговуванні, здійснюють реєстрацію зобов'язань в органах Державного казначейства відповідно до вимог Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства, затвердженого наказом Державного казначейства України від 09.08.2004 N 136 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.08.2004 за 1068/9667 (далі - Порядок). Порядком визначено, що органи Державного казначейства обліковують в бухгалтерському обліку виконання бюджетів усі зобов'язання (минулого та поточного бюджетних періодів) розпорядників бюджетних коштів, незалежно від меж планових призначень (тимчасових планових призначень). Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік в органах Державного казначейства України, та в разі їх відповідності бюджетним паспортам (стаття 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»).
Згідно п. 3.1 договору визначено, що платником за цим договором є Міністерство оборони України. Оплата здійснюється за рахунок коштів загального фонду КПВК 2101080.
Зазначення у договорі джерелом фінансування вартості устаткування кошти Державного бюджету України не впливає на обов'язок замовника щодо оплати вартості отриманого товару, оскільки чинним законодавством не передбачено звільнення Міністерства оборони України від обов'язку оплатити вартість отриманої продукції в разі відсутності бюджетних асигнувань.
При цьому суд відзначає, що відповідно до ст. 1 Бюджетного кодексу України, цим Кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Відносини, що виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто цивільними відносинами, а тому відсутність у Державному бюджеті України коштів не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх обов'язків.
Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов в частині стягнення боргу в розмірі 15293,78 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 626, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Емансіс»(01015, м. Київ, вул. панфіловців, 17 код 34809414) 2139000,00 грн. основного боргу, 21390,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя
І.Д. Кондратова
Дата підписання
рішення року 22.04.2009 року