Запорізької області
15.04.09 Справа № 28/109/09
Суддя Яцун О.В.
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства “ФЕБ”, м.Запоріжжя
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Тривлад”, м.Запоріжжя
Суддя О.В. Яцун
Представники:
від позивача: Батовська Т.І. -представник на підставі довіреності №б/н від 17.03.2009р.
від відповідача: Лобіков Д.В. - представник на підставі довіреності №02/09 від 02.03.2009р.
Заявлені вимоги про стягнення 17825грн.50коп. основного боргу на підставі договору зберігання транспортного засобу №5/12С від 29.12.2006р.
Ухвалою суду від 17.02.2009р. порушено провадження у справі № 28/109/09, судове засідання призначено на 23.03.2009р.
В зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та з метою надання додаткових доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог, судове засідання було відкладено на 15.04.2009р.
Представником позивача було заявлено клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Представник позивача наполягає на задоволені позовних вимог з підстав, що зазначені в позові.
Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечує, в обґрунтування заперечень посилається на те, що оскільки автотранспортні засоби, які належали відповідачу були вилучені у останнього та передані на відповідальне зберігання третім особам, про що позивач був повідомлений, доказом чого є лист позивача від 24.09.2008р. №139/д, заявлені вимоги є необґрунтованими та безпідставними. Крім того, зазначає, що договір зберігання транспортного засобу №5/12С від 29.12.2006р. є припиненим. На підставі зазначеного, просить в задоволені позовних вимог відмовити.
Суд визнав надані документи достатніми для вирішення спору по суті. На підставі чого у відповідності до ст.85 ГПК України представнику позивача за його згодою було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив:
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно з ч.І ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як свідчать надані до суду документи, 29.12.2006р. між ТОВ ВКП “ФЕБ” та ТОВ “Тривлад” укладено договір зберігання транспортного засобу №5/12С, за умовами якого зберігач зобов'язується надати замовнику послуги щодо зберігання автотранспортних засобів, які належать йому (замовнику) на цілодобовій відкритій автостоянці, розташованій за адресою м.Запоріжжя, вул. Верхня, б.1-А.
Згідно з п.1.2 договору відповідач надавав позивачу для зберігання автотранспорт в кількості 2 шт., а саме автомобіль РЕНО, реєстраційний номер 026 72 НР та автомобіль РЕНО реєстраційний номер 03 112 НР.
Пунктом 2.1 договору сторонами встановлено, що вартість послуг за одну добу складає 17грн. (в т.ч. ПДВ).
31 грудня 2007р., керуючись п.2.2 договору, вартість послуг по зберіганню автомобіля було збільшено до 20грн. (в т.ч. ПДВ) за добу за один автотранспортний засіб, з 01 липня 2008р. -до 25,00грн. (в т.ч. ПДВ), з 01 серпня 2008р. -до 27,00грн. (в т.ч. ПДВ).
Пунктом 2.6 договору встановлено, що оплата послуг по зберіганню автотранспорту повинна здійснюватися щомісяця шляхом 100% передплати на поточний рахунок або через касу зберігача не пізніше 29 числа місяця, що передує.
Пунктом 5.4 договору сторони узгодили, що договір укладений строком до 31.12.2007р., до повного виконання зобов'язань за цим договором.
Пунктом 5.6 договору встановлено, що у разі закінчення строку дії договору, жодна із сторін не буде ініціювати про його розірвання або продовження строку на визначений період, строк дії договору вважається продовженим на той же строк.
Враховуючи те, що після закінчення строку дії договору, кожна із сторін не скористалася правом припинення або продовження дії договору, зазначений договір зберігання транспортних засобів №5/12С від 29.12.2006р. є продовженим.
До того ж, доказами продовження дії договору є встановлення сторонами нових цін по зберіганню автотранспорту за період з 2007-2008 років.
В той же час, як зазначає позивач, в період з лютого 2008р. по дату подачі цього позову відповідач в порушення умов договору припинив здійснення платежів за послуги по зберіганню своїх автотранспортних засобів на автостоянці зберігача. На підставі чого виникла заборгованість перед ТОВ ПКП “ФЕБ” в сумі 16.151грн.50коп.
В зв'язку з неналежним виконанням умов договору 20.01.2009р. на адресу відповідача була надіслана претензія №1 з проханням погасити суму боргу за надані послуги у строк до 30 січня 2009р.
Претензія залишена без відповіді.
Невиконання відповідачем умов договору та наявність заборгованості стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Оцінивши надані до суду документи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з ТОВ “Тривлад” заборгованості за неналежне виконання умов договору зберігання транспортного засобу №5/12С від 29.12.2006р. за період з лютого 2008р. по січень 2009р., виходячи з наступного:
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Нормами ст.20 ЦК України передбачено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Як свідчать надані до суду документи, 20.11.2007р. державним виконавцем Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції було складено акт опису й арешту майна №349/8 від 20.11.2007р.
На підставі зазначеного Акту державним виконавцем автомобіль марки RENAULT 385 державний номер 02672 НР та автомобіль марки RENAULT державний номер 0311 НР було описано й арештовано та передано на відповідальне зберігання ВАТ “Запоріжтрансформатор” та ВАТ “АБ “ТАС -Бізнесбанк”.
Відповідно до положень ст.6 Закону України “Про виконавче провадження” вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.
Таким чином, з 20.11.2007р. арештоване майно (автомобілі) вибули із користування відповідача і було передано на відповідальне зберігання ВАТ “АБ “ТАС -Бізнесбанк”.
Факт перебування майна на стоянці позивача не є доказом надання послуг зберігання майна саме відповідачу, оскільки з 20.11.2007р. відповідним за зберігання майна відповідно до ст. 55 Закону України “Про виконавче провадження” є саме банк ВАТ “АБ “ТАС -Бізнес банк”.
Крім того, матеріали справи містять лист ТОВ ВКП “ФЕБ”, яким було повідомлено Орджонікідзевський ВДВС Запорізького міського управління юстиції, ВАТ АБ “ТАС-Бізнесбанк” та ТОВ “Тривлад” про продаж автостоянки та про заборгованість ВАТ АБ “ТАС-Бізнесбанк” за зберігання арештованого майна на підставі Акту №349/8 від 20.11.2007р.
Таким чином, позивач знав, що відповідним за зберігання майна є саме ВАТ АБ “ТАС-Бізнесбанк”.
Однак, жодних заходів щодо врегулювання правовідносин з банком позивачем здійснено не було.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволені позовних вимог до ТОВ “Тривлад” про стягнення 17825грн.50коп. основного боргу на підставі договору зберігання транспортного засобу №5/12С від 29.12.2006р. належить відмовити, оскільки заявлені позивачем безпідставно.
Судові витрати відносяться на позивача.
Керуючись ст.ст.44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, ст.526 ЦК України, ст. ст. 175, 193 ГК України суд,
В задоволені позовних вимог відмовити.
Суддя О.В. Яцун
Рішення підписано: 21 квітня 2009р.