ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 6/98
09.04.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІС»
До Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Т.М.М.»
Про стягнення 200224,59 грн.
Суддя Ковтун С.А.
Представники сторін:
Від позивача Яцишин А.М. (за дов.)
Від відповідача Саєнко Ю.М. (за дов.)
Обставини справи:
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІС»до товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Т.М.М.»про стягнення 191164,66 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за товар (щебінь) за договором № 8/01 від 01.01.2005 р.. Крім того, позивач зазначив, що текст вказаного договору на даний час втрачено.
Ухвалою суду від 10.02.2009 р. було порушено провадження у справі № 6/98 та призначено розгляд останньої на 16.02.2009 р..
Відповідач у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив, зазначивши, що відсутність у позивача договору не дає йому підстав на пред'явлення позову.
Розгляд справи було відкладено на 09.04.2009 р..
У судовому засіданні 09.04.2009 р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних та трьох відсотків річних та просив стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції 197296,08 грн., три відсотки річних в розмірі 2928,51 грн., 2003,37 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Розглянувши надані учасниками процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Як стверджує позивач, 01.01.2005 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІС»та товариством з обмеженою відповідальністю «Т.М.М.»було укладено договір № 8/01, предметом якого є зобов'язання позивача передати у власність відповідача товар, а саме: щебінь, що відповідає стандарту ГОСТ 2,7-75-98 за договірною ціною.
На час подання позову договір № 8/01 від 01.01.2005 р. у позивача відсутній.
Судом встановлено, що у травні-серпні 2008 року позивачем було поставлено на адресу відповідача 4943,9 т. щебеню фр 5-20 гранітного на загальну суму 500161,33 грн., що підтверджується видатковими накладними: № ВН-0000066 від 29.05.2008 р. в кількості 324,4 т. на суму 32562,24 грн.; № ВН-0000068 від 04.06.2008 р. в кількості 474,9 т., на суму 45390,95 грн.; № ВН-0000069 від 07.06.2008 р. в кількості 597,5 т., на суму 57109,06 грн.; № ВН-0000100 від 26.06.2008 р. в кількості 478,0 т., на суму 45974,04 грн.; № ВН-0000120 від 10.07.2008 р. в кількості 680,5 т., на суму 70758,4 грн.; № ВН-0000126 від 23.07.2008 р. в кількості 340,8 т., на суму 35436,38 грн.; № ВН-0000127 від 29.07.2008 р. в кількості 343,0 т., на суму 35665,14 грн.; № ВН-0000129 від 05.08.2008 р. в кількості 407,7 тон, на суму 42392,65 грн.; № ВН-0000137 від 12.08.2008 р. в кількості 541,6 тон, на суму 56315,57 грн. № ВН-0000140 від 21.08.2008 р. в кількості 416,0 т., на суму 43255,68 грн.; № ВН-0000139 від 22.08.2008 р. в кількості 339,5 т., на суму 35301,22 грн.
Відповідач за надані послуги розрахувався частково, сплативши лише 322896,21 грн., у зв'язку з чим його заборгованість становить 177265,13 грн.
У той же час, позивачем не доведено, що саме договір № 8/01 від 01.01.2005 р. регулював поставку щебеню фр 5-20 гранітного у зв'язку з відсутністю у позивача тексту договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України). Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Оскільки в семиденний строк після отримання вимоги № 60 від 16.10.2008 р. відповідач грошові кошти на рахунок позивача не перерахував, строк з якого відповідач прострочив виконання зобов'язання слід рахувати з 29.10.2008 р..
Таким чином, позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню у розмірі 177265,13 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми.
Оскільки перебіг строку порушення зобов'язання починається з 29.10.2008 р. судом відхиляються позовні вимоги про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних за період з 01.09.2008 р. по 28.10.2008 р..
Згідно з розрахунком, здійсненим судом (розрахунок у матеріалах справи), індекс інфляції за період 29.10.2008 р. по 20.03.2009 р. становить 15976,73 грн., три відсотки річних за вказаний період, що дорівнює 142 дні, складають 2068,90 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального Кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 177265,13 грн. основаного боргу, 15976,73 грн. інфляційних, 2068,9 грн. трьох відсотків річних, а разом 195310,77 грн.
У стягненні 4054,22 грн. інфляційних, 859,61 грн. трьох процентів річних, судом відмовлено.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 1953,11 грн. державного мита та 115,1 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Т.М.М.»(03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2б, рахунок 260019800772 у ВАТ «ТММ банк»в місті Києві, МФО 300986, код 14073675) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІС» (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Жовтнева, 15, рахунок 26006405662271 у Київській обласні філії «Укрсоцбанк», МФО 321013, код 19407655) 193241,86 грн. основаного боргу з урахуванням індексу інфляції, 2068,9 грн. трьох відсотків річних 1953,11 грн. державного мита та 115,1 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя
С.А. Ковтун
Рішення підписано 08.05.2009 р.