ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
№ 37/122-27/121
30.03.09
За позовом
Закритого акціонерного товариства Авіакомпанії «Аеросвіт»
до
Приватного підприємства «Промтекстиль»
про
стягнення 12 758, 46 грн.
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
Від позивача:
Данилюк Д.В. -представник за довіреністю № 140-2008 від 23.12.08;
Від відповідача:
не з'явились
Позивач, Закрите акціонерне товариство Авіакомпанія «Аеросвіт», звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Промтекстиль»про стягнення 6 782, 28 грн. боргу та неустойки у розмірі 5 976, 18 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Кондратова І.Д.) від 20.03.2008 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.04.2008 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2008 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Закрите акціонерне товариство Авіакомпанія «Аеросвіт»звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою відповідно до якої просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2008 року у зв'язку із тим, що воно прийнято з порушеннями матеріального та процесуального права.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2008 року апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Авіакомпанії «Аеросвіт»залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2008 року залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.01.2009 року касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства Авіакомпанії «Аеросвіт»задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2008 року у справі № 37/122 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова Вищого господарського суду України від 28.01.2009 року мотивована тим, що суди попередніх інстанцій в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не врахували вимог зазначеної норми матеріального права та не з'ясували обставин пов'язаних, з діями сторін, зокрема, щодо видачі постачальником рахунку-фактури на оплату товару і оплати покупцем за цим рахунком-фактурою, та одержання такої оплати постачальником, і не дослідили питання про те, чи не свідчать такі дії сторін про погодження партії поставки товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2009 року справу № 37/122 було прийнято до свого провадження, присвоєно справі № 37/122 -27/121 та призначено розгляд на 11.03.2009 року.
Представник позивача у судовому засіданні 11.03.2009 року подав пояснення по суті позову, відповідно до яких зазначив, що позивач здійснив попередню оплату товару, поставку якого мав здійснити відповідач та виконав свої обов'язки в частині оплати поставки товару, яка була погоджена сторонами згідно виданого відповідачем рахунку-фактури № лс-00087. Проте відповідач товар згідно умов договору № 19-822 від 04.05.2006 року не поставив у повному обсязі, тому позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 6 782, 28 грн. та неустойку у сумі 5 976, 18 грн.
Представник відповідача у судове засідання 11.03.2009 року не з'явився, вимоги ухвали від 16.02.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи те, що неявка представника відповідача та неподання ним витребуваних доказів перешкоджає вирішенню спору по суті, суд відклав розгляд справи до 30.03.2009 року.
Представник позивача у судовому засіданні 30.03.2009 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 30.03.2009 року не з'явився, вимоги попередньої ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
04.05.2006 року між Закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Аеросвіт»(надалі - покупець) та Приватним підприємством «Промтекстиль»(надалі - постачальник) було укладено договір поставки № 19-822 (далі - Договір).
Відповідно до розділу 1 Договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується виготовити, поставити та передати у власність Покупця продукцію власного виробництва, (надалі - продукція) у відповідності з еталонами -зразками, затвердженими покупцем, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити її на умовах даного Договору.
Асортимент, якість, кількість, ціна продукції обумовлюється у додатках до даного Договору, що погоджуються сторонами додатково та становлять невід'ємну частину Договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору постачальник постачає виготовлену продукцію, погодженими партіями, не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання авансу, передбаченого пунктом 5.1 Договору.
В свою чергу, згідно п. 5.1 Договору покупець після підписання відповідного додатку до цього договору протягом 5 (п'яти) банківських днів перераховує аванс у розмірі 50% вартості продукції, згідно з додатком на розрахунковий рахунок постачальника.
Додатком № 1 до договору поставки № 19-822 від 04.05.2006 року сторони погодили, що відповідач виготовляє та поставляє наступну продукцію:
- костюм зимовий технічний у кількості 170 штук;
- куртка зимова технічна у кількості 50 штук;
- костюм технічний демісезонний у кількості 655 штук;
- головний убір (блейзер) у кількості 610 штук;
- футболка темно-синя у кількості 690 штук.
Також сторони встановили, що загальна вартість товару становить 157 024, 20 грн.
12.10.2006 року відповідачем було надано позивачу на оплату рахунок-фактуру № лс-00087 від 12.10.2006 року на загальну суму 6 782, 238 грн., яким оплачувалися куртки утеплені та напівкомбінезони утеплені.
18.10.2006 року позивач сплатив рахунок-фактуру № лс-00087, що підтверджується платіжним дорученням № 1784, яке наявне в матеріалах справи.
Як встановлено судом, поставка курток утеплених проводилася на підставі договору поставки № 19-822 від 04.05.2006 року, тоді як поставка напівкобінезонів утеплених не була передбачена додатком №1 до договору № 19-822 від 04.05.2006 року.
Проте, згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Отже, враховуючи викладені вище норми, суд приходить до висновку, що дії сторін, а саме виставлення відповідачем рахунку-фактури на оплату напівкомбінізонів утеплених та оплата його позивачем, свідчать про укладання між ними (сторонами) договору поставки напівкомбінізонів утеплених у спрощений спосіб.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що постачальник постачає виготовлену, погодженими партіями, не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання авансу у розмірі 50% вартості продукції.
Як зазначено позивачем та встановлено судом, в рахунку-фактурі № лс-00087 від 12.10.2006 року була зроблена технічна помилка, а саме дані в стовпчику «кількість»повинні були бути зазначені в стовпчику «ціна без ПДВ»і навпаки (оскільки відповідач фактично не міг поставити 79, 3 штуки напівкомбінезонів). Таким чином, позивач здійснив оплату 33 штук курток утеплених за ціною 116 грн. без ПДВ. Дана ціна була визначена сторонами в додатку №1 до договору № 19-822 від 04.05.2006 року.
А отже, суд дійшов висновку, що позивач здійснив попередню оплату курток утеплених у розмірі 100% вартості продукції (116 * 33 грн. = 3828, 00 грн.), тому умови п. 5.1 Договору виконав належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як було вищезазначено, відповідно до п. 3.1 Договору відповідач повинен був поставити виготовлену продукцію, не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання авансу. Оскільки аванс за поставку курток був перерахований 18.10.2006 року, то відповідач повинен був поставити куртки утеплені у кількості 33 штуки у строк до 17.11.2006 року.
Крім того, як було встановлено раніше, умовами договору не було передбачено поставку напівкомбінезонів, а поставка зазначеної продукції вчинялась у спрощений спосіб без укладення письмової угоди, та як свідчать матеріали справи строки поставки не було встановлено, то згідно із ст. 663 ЦК України застосовуються положення ст. 530 ЦК України.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2008 року на адресу позивача була направлена претензія № ДІ-88 від 12.10.2007 року з вимогою поставити продукцію, яка була оплачена згідно рахунку-фактури № лс-00087 від 12.10.2006 року.
Отже, на підставі ст. 530 ЦК України відповідач повинен був поставити напівкомбінезони у кількості 23 штуки у строк до 16.03.2008 року (7 днів згідно ст. 530 ЦК України + 3 дні поштового перебігу).
Частиною 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач у судове засідання не з'явився, докази що підтверджують виконання зобов'язання в строк встановлений договором не надав.
Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вимоги позивача відповідачем не спростовані, належних доказів, які б підтверджували поставку продукції відповідачем не надано, тому позовні вимоги в частині стягнення попередньої оплати у сумі 6 782, 28 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач заявляє вимоги про стягнення неустойки у сумі 5 976, 18 грн. за прострочення терміну поставки курток у кількості 33 штуки.
Згідно із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до п. 8.1 Договору у разі порушення терміну поставки продукції, постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,3 % від суми попередньої оплати, передбаченої п. 5.1 Договору за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Отже, сторони у п. 8.1 Договору передбачили за прострочення виконання зобов'язання такий вид неустойки як пеня.
Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як було встановлено вище, відповідач повинен був поставити куртки у строк до 17.11.2006 року, тому сума пені повинна нараховуватися починаючи з 18.11.2006 року та закінчуватися 19.05.2007 року (згідно ч. 6 ст. 232 ГК України).
Таким чином, розрахунок пені за Договором:
4 953, 60 грн. (сума передоплати за куртки) * 0, 3% * 182 (з 18.11.2006 року по 19.05.2007 року) = 2 704, 67 грн.
Розрахунок пені, враховуючи подвійну облікову ставку НБУ:
4 953, 60 грн. (сума передоплати за куртки) * 17% * 182 (з 18.11.2006 року по 19.05.2007 року) / 365 = 419, 90 грн.
Оскільки, як передбачено статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», сума пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, то суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 419, 90 грн.
На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 72, 02 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 66, 61 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 202, 509, 530, 663, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Промтекстиль»(01042, м. Київ, пр-т Червонозоряний, 119; код ЄДРПОУ 32910440), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Закритого акціонерного товариства Авіакомпанії «Аеросвіт» (08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора; код ЄДРПОУ 20048090) суму попередньої оплати у розмірі 6 782 (шість тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 28 коп., пеню у сумі 419 (чотириста дев'ятнадцять) грн. 90 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 72 (сімдесят дві) грн. 02 коп., та 66 (шістдесят шість) грн. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити повністю.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя
Дідиченко М.А.
Дата підписання 10.04.2009 року