83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
29.04.09 р. Справа № 7/22
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара
При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом: Асоціації “Фінансових промислових та торгівельних підприємств “Донбаський Розрахунково - Фінансовий Центр” м. Донецьк
До відповідача: Державного підприємства “Донецька Вугільна Енергетична Компанія” м.Донецьк
Предмет спору: стягнення заборгованості у сумі 1 807 242, 86 грн., 3% річних у сумі 123 405, 17 грн., пеню у сумі 222 947, 88 грн., інфляційні у сумі 859 857, 98 грн.
За участю представників:
від позивача: Зінченко Є.В. - довір.;
від відповідача: не з'явився
Асоціація “Фінансових промислових та торгівельних підприємств “Донбаський розрахунково-Фінансовий центр” м. Донецьк звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства “Донецька Вугільна Енергетична Компанія” м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 2 609 969, 43 грн., пені - 342 915, 91 грн., 3% річних - 42 963, 40 грн., суму інфляційних в розмірі - 253 014, 42 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №95уз від 01.02.2006р. з додатковими угодами; акт звірки розрахунків від 24.12.2008р.; лист №6896 від 11.11.2008р.; акти приймання-передачі робіт (наданих послуг) від 30.11.2008р., від 31.10.2008р.; рахунки №1501 від 30.11.2008р., №1502 від 30.11.2008р., №1569 від 31.12.2008р., №1474 від 30.11.2008р., №1356 від 31.10.2008р.; податкові накладні №1501 від 30.11.2008р., №1502 від 30.11.2008р., №1569 від 31.12.2008р., №1474 від 30.11.2008р., №1356 від 31.10.2008р.
У судовому засіданні 12.02.2009р. позивач повідомив суд про часткову сплату відповідачем заявленої до стягнення суми боргу, що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.
Заявою №1142 від 19.03.2009р. позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 3 820 508, 17 грн., штраф за порушення плану перевезення у сумі 6 369, 40 грн., пеню - 342 915, 91 грн., 3% річних - 42 963, 40 грн., суму інфляційних в розмірі - 253 014, 42 грн.
Заявою №1404 від 15.04.2009р. позивач зменшив суму позову та просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 1 807 242, 86 грн., штраф за порушення плану перевезення у сумі 6 369, 40 грн., 3% річних у сумі 123 405, 17 грн., пеню у сумі 222 947, 88 грн., інфляційні у сумі 859 857, 98 грн.
У відзиві №38-ю-2009 від 18.02.2009р. відповідач визнав позов частково у сумі 68 287, 13 грн. з ПДВ, вважає, що позивач здійснив невірний розрахунок заборгованості, надав свій розрахунок суми боргу.
У доповненні до відзиву №64-ю-2009 від 01.04.2009р. відповідач визнав суму заборгованості у розмірі 3 820 508, 17 грн., вважає, що заявлення до стягнення з відповідача суми штрафу є зміною підстави позову, що суперечить чинному процесуальному законодавству. Стосовно суми інфляційних та 3% річних відповідач пояснень не надав.
У судовому засіданні 22.04.2009р. відповідач визнав позовні вимоги в сумі 3 013 453, 89 грн., що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.
Процесуальний строк розгляду спору був продовжений в порядку ст.69 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Між позивачем та відповідачем укладено договір №95уз від 01.02.2006р. (далі по тексту договір). Договір укладено з додатковими угодами.
Пунктом 11.1 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з 01.02.2006р. та діє до 31.12.2006р.
Додатковими угодами від 01.12.2006р., від 30.12.2006р., від 25.02.2007р., від 27.03.2007р., від 28.04.2007р., від 31.05.2007р. та від 07.12.2007р. до договору №95уз від 01.02.2006р., підписаними обома сторонами без зауважень та скріпленими печатками обох підприємств, сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2008р.
З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.
Згідно п.1 договору, замовник (відповідач) передає на переробку виконавцю (позивачу) рядове вугілля (далі по тексту вугілля), кількість та якість яких вказана у додатку №1 до договору, для збагачення на ЦЗФ „Узловська”. Транспортування вугілля до ст. Трудова Донецької залізниці за рахунок замовника. Виконавець приймає вугілля, збагачує його та передає замовнику продукти збагачення (концентрат та промпродукт) (далі по тексту концентрат), на ст. Трудова Донецької залізниці.
Вартість збагачення однієї тони вугілля за цим договором складає 17, 50 грн. за одну метричну тону вугілля без врахування ПДВ, з урахуванням плати за користування вагонами та збору за подачу-вбирання вагонів. Замовник здійснює оплату вартості збагачення прямим банківським переводом на поточний рахунок виконавця. Умови оплати - протягом 1 банківського дня з моменту відвантаження партії вугілля для збагачення. Оплата телеграфного збору та штрафних санкцій, зазначених в розділі 7 договору, здійснюються замовником прямим банківським переводом на поточний рахунок виконавця протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку. У разі оплати виконавцем витрат з доставки вугілля до станції призначення, замовник відшкодовує виконавцю всі понесені витрати на підставі виставлених рахунків. Сума витрат, яка підлягає відшкодуванню, включає в себе всі понесені виконавцем витрати на оплату послуг транспортних та інших, які відносяться до інших організацій (залізничний тариф, плата за користування вагонами, маневрові роботи, подачу-вбирання вагонів, телеграфний збір, плату за комплект перевізних документів, візування перевізних документів, ведення облікової картки, винагорода експедиторських компаній та додаткових зборів), відповідно до підтверджуючих документів. Замовник відшкодовує виконавцю зазначені витрати протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку (розділ 6 договору з урахуванням додаткової угоди від 30.12.2006р. до договору).
Згідно п.9.1 договору, всі спори та розбіжності, які можуть виникнути за результатом виконання цього договору, повинні бути врегульовані шляхом листування та переговорів. У разі неможливості вирішити спір шляхом переговорів, всі спори та розбіжності підлягають вирішенню у господарському суді.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, з лютого 2008р. по 01.03.2009р. надав відповідачу послуг із збагачення вугілля на загальну суму 23 134 956, 22 грн., що підтверджено матеріалами справи, у тому числі доданими до заяви №1404 від 15.04.2009р. реєстрами передавання документів за період з січня 2008р. по лютий 2009р. включно., та визнано відповідачем у судовому засіданні.
Враховуючи наведене, позивач виставив відповідачу відповідні рахунки на оплату, які отримані останнім своєчасно, про що свідчить підпис представника відповідача у вищевказаних реєстрах передачі документів, та визнано відповідачем у судовому засіданні.
Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, отримані послуги у спірний період сплатив частково, що підтверджено наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та реєстром платіжних документів за фільтром, доданих до заяви №1404 від 15.04.2009р. та визнано відповідачем у судовому засіданні.
У зв'язку з несплатою відповідачем вартості отриманих послуг, у відповідача перед позивача станом на 01.03.2009р. виникла заборгованість у сумі 1 807 242, 86 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача в примусовому порядку, яка підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем та підлягає стягненню у повному обсязі.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача з 01.01.2007р. по 20.01.2009р. 3% річних у сумі 123 405, 17 грн. та з 01.01.2007р. по 20.01.2009р. інфляційні у сумі 859 857, 98 грн.
Відповідач у судовому засіданні підтвердив правильність нарахування вказаних сум, визнав заявлені суми у повному обсязі.
Суд, перерахувавши відповідно до діючого законодавства суми 3% річних та інфляційних, дійшов висновку, що зазначені суми нараховані позивачем вірно, складають 3% річних - 123 405, 17 грн. та інфляційні - 859 857, 98 грн., які визнані відповідачем та підлягають стягненню у повному обсязі.
Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до п.7.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим договором, винна сторона, у відповідності до діючого законодавства України, несе відповідальність.
Пунктом 7.3 договору передбачено, що прострочення виконання зобов'язання тягне за собою право сумлінної сторони стягнення пені з винної сторони у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи наведені вище приписи, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню у сумі 222 947, 88 грн. за період з 07.10.2008р. по 23.02.2009р.
Відповідач у судовому засіданні підтвердив правильність нарахування вказаної суми, визнав заявлену пеню у повному обсязі.
Суд, перерахувавши відповідно до діючого законодавства суму пені, дійшов висновку, що зазначена сума нарахована позивачем вірно, складає - 222 947, 88 грн., яка визнана відповідачем та підлягає стягненню у повному обсязі.
В ході розгляду спору, позивач надав заяви №1142 від 19.03.2009р. та №1404 від 15.04.2009р. про зменшення позовних вимог, в яких також додатково заявив до стягнення з відповідача штраф за невиконання плану перевезення у лютому 2007р., листопаді 2007р., січні 2008р., квітні 2008р., липні та серпні 2008р. у загальному розмірі 6 369, 40 грн.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача заборгованість, інфляційні, 3% річних та пеня. Штрафу за невиконання плану перевезення позивач при поданні позовної заяви до суду не заявляв.
Поданими заявами №1142 від 19.03.2009р. та №1404 від 15.04.2009р. про зменшення позовних вимог, позивач не тільки зменшив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача сум заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних, а й заявив нові (додаткові) вимоги, про які не йшлося у позові, у зв'язку з чим, вказані вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу за невиконання плану перевезення у розмірі 6 369, 40 грн. є фактично зміною предмету позову та його підстав.
За змістом приписів ч.ч.2, 4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива.
Враховуючи вищенаведене, судом не прийняті до уваги вищезазначені заяви позивача №1142 від 19.03.2009р. та №1404 від 15.04.2009р. в частині вимог щодо стягнення з відповідача штрафу за невиконання плану перевезення у розмірі 6 369, 40 грн., а позов розглянутий у межах заявлених у ньому позовних вимог.
Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на сторони відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.
У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.
На підставі ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд
В И Р I Ш И В :
Позовні вимоги Асоціації “Фінансових промислових та торгівельних підприємств “Донбаський Розрахунково - Фінансовий Центр” м. Донецьк до Державного підприємства “Донецька Вугільна Енергетична Компанія” м.Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 1 807 242, 86 грн., 3% річних у сумі 123 405, 17 грн., пені у сумі 222 947, 88 грн., інфляційних у сумі 859 857, 98 грн. задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства “Донецька Вугільна Енергетична Компанія” (83000, М.Донецьк, вул. Артема, 63, ЄДРПОУ 33161769, п/р 26005032976000 в ДОД АППБ „Аваль”, МФО 335076, п/р 26003000527001 у філії Донецька Дирекція ОТ „Індекс-Банк”, МФО 335850) на користь Асоціації “Фінансових промислових та торгівельних підприємств “Донбаський Розрахунково - Фінансовий Центр” (83014, м.Донецьк, вул..Лівобережна, 66, п/р 2600608514965 у філії „Укрексімбанк” м.Донецьк, МФО 334817, ЄДРПОУ 24820699) - заборгованість у сумі 1 807 242, 86 грн., 3% річних у сумі 123 405, 17 грн., пеню у сумі 222 947, 88 грн., інфляційні у сумі 859 857, 98 грн., державне мито у сумі 23 702, 29 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 109, 68 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.
Суддя