21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
27 квітня 2009 р. Справа 2/37-09
за позовом: Приватне підприємство "Асфодел", м.Вінниця, вул.Литвиненка, 46/108
до: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Родина", Вінницька область, Калинівський район, с.Глинськ, вул.Леніна, 6
про стягнення 44939,09 грн.
Головуючий суддя Мельник П.А.
Cекретар судового засідання Діхтярук Т.А.
Представники
позивача : Пастернак П.М., за дорученням
відповідача : не з'явився
Подано позов Приватного підприємства "Асфодел" до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Родина" про стягнення 44939,09 грн. боргу, з яких 27174 грн. заборгованості за придбаний товар; 10813,66 грн., штраф за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання; 6062,51 грн. збитків з урахуванням індексу інфляції; 888,92 грн. 3% річних.
Ухвалою суду від 29.01.2009 р. порушено провадження по справі та призначено судове засідання на 16.03.2009 р.
Ухвалами суду від 16.03.2009 року та 08.04.2009 року розгляд справи було відкладено.
В судове засідання 27.04.2009 року з'явився представник позивача, який позов підтримав в повному обсязі.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, відзиву та витребуваних судом документів не надав, про час і місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду
З урахуванням наведеного, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
З пояснень представника позивача та наданих матеріалів суд вбачає таке:
Між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі - продажу № 22/11/07 від 22.11.2007 року.
Відповідно до умов договору на підставі накладної № 23/11 від 23.11.2007 року та довіреності серії НБД № 830572 від 23.11.2007 року на отримання товару, відповідачу було поставлено товар ( дерозал, вітавак 200 ФФ) на загальну суму 27174 грн.
Відповідно до умов договору покупець проводить 100% оплату за кожну поставлену партію товару на підставі рахунку виставленого продавцем, шляхом переведення грошових коштів на його розрахунковий рахунок.
Позивачем був виставлений рахунок № 23/11 від 23.11.2007 року.
За придбаний товар відповідач розрахунків не провів.
Відповідно до умов договору та ст. 625 ЦК України відповідачу було нараховано 10813,66 грн., штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання; 6062,51 грн. збитків з урахуванням індексу інфляції; 888,92 грн. 3% річних.
Наведене стверджується:
- копією договору № 22/11/07 купівлі - продажу від 22.11.2007 року;
- копією накладної № 23/11 від 23.11.2007 року та довіреності серії НБД № 830572 від 23.11.2007 року;
- розрахунком ціни позову;
- іншими матеріалами справи;
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.
Прикінцевими положеннями Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. (набрав чинності з 01.01.2004 р., далі - ГК України), який є спеціальним законом з регулювання господарських правовідносин, встановлено, що цей кодекс застосовується до господарських відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо господарських відносин, які виникли до набрання чинності цим Кодексом, положення його застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Таке передбачають і положення Цивільного кодексу України від16.01.2003 р., який набрав чинності з 01.01.2004 р. (далі - ЦК України) стосовно цивільних правовідносин.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. (набрав чинності з 01.01.2004 р., далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст.ст.525, 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до умов договору на підставі накладної № 23/11 від 23.11.2007 року та довіреності серії НБД № 830572 від 03.12.2007 року на отримання товару, відповідачем було отримано товар ( дерозал, вітавак 200 ФФ), на загальну суму 27174 грн.
Відповідно до п. 3 договору № 22/11/07 купівлі - продажу від 22.11.2007 року - покупець проводить 100% оплату за кожну поставлену партію товару на підставі рахунку виставленого продавцем, шляхом переведення грошових коштів на його розрахунковий рахунок.
Позивачем був виставлений рахунок № 23/11 від 23.11.2007 року.
Враховуючи ст. 692 ЦК України та умови договору відповідач повинен був здійснити розрахунки за отриманий товар 23.11.2009 року, що останнім зроблено не було.
Станом на день розгляду справи в суді відповідач розрахунків за поставлений товар не провів, тому враховуючи викладене позов в частині стягнення з відповідача 27174 грн. заборгованості за придбаний товар підлягає задоволенню.
Позивачем відповідно до ч. 3 п.5 договору купівлі - продажу № 22/11/07 від 22.11.2007 року ( в разі несвоєчасної оплати товару покупцем зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 0,1 % від суми неоплаченого товару за кожен день прострочки) заявлена вимога про стягнення 10813,66 грн., штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Таким чином, беручи до уваги майновий стан відповідача, специфіку діяльності останнього та правовідносин, що склалися між сторонами, а також суспільне значення діяльності відповідача, суд дійшов висновку про можливість зменшення заявленого до стягнення штрафу до 5406,83 грн.
В стягненні 5406,83 грн. штрафу слід відмовити.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування встановленого індексу інфляції відповідно до ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання складає згідно розрахунку 6062,51 грн.
Наведений позивачем розрахунок індексу інфляції є обґрунтованим та відповідає законодавству, а тому позов в частині стягнення 6062,51 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.
Нарахування встановлених 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання складає згідно розрахунку 888,92 грн.
Наведений позивачем розрахунок 3% річних є обґрунтованим та відповідає законодавству, а тому позов в частині стягнення 888,92 грн. 3% річних підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково. Тому з відповідача слід стягнути 27174 грн. заборгованості за придбаний товар; 5406,83 грн., штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання; 6062,51 грн. збитків з урахуванням індексу інфляції; 888,92 грн. 3% річних.
В стягненні 5406,83 грн. штрафу слід відмовити.
Віднести на відповідачів понесені позивачем судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір до суду доведено з його вини.
Під час судового розгляду судом встановлено, що позивачем по справі платіжним дорученням № 001 від 19.01.2009 р. сплачено державне мито в сумі 450 грн.
Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів " Про державне мито" державне мито із заяв майнового характеру сплачується - ( один відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
В свою чергу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 44939,09 грн.
Таким чином, позивачем по позову платіжним дорученням № 209 від 27.01.2009 року зайво сплачено державне мито в сумі 0,61 грн., яке відповідно до ст. 47 ГПК України та ст. 8 Декрету підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 33, 43,44, 49,78, 82,ч. 3. ст. 83 84, 85, 115, 116 ГПК України, ст. ст. 193, 233 ГК України, ст. ст. 525,526, ч.3 ст. 551 , 625, 655, 662, 692 ЦК України
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Родина"( Вінницька область, Калинівський район, с.Глинськ, вул.Леніна, 6, ЄДРПОУ 03732181 ) на користь Приватного підприємства "Асфодел" ( м.Вінниця, вул.Литвиненка, 46/108, ЄДРПОУ 32340888) 27174 грн. заборгованості; 5406,83 грн., штрафу ; 6062,51 грн. збитків з урахуванням індексу інфляції; 888,92 грн. 3% річних; 449, 39 грн. витрат на сплату державного мита; 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Відмовити в стягненні 5406,83 грн., штрафу.
5.Повернути позивачу - Приватному підприємству "Асфодел" ( м.Вінниця, вул.Литвиненка, 46/108, ЄДРПОУ 32340888) з Державного бюджету України 0,61 грн. зайво сплаченого платіжним дорученням № 001 від 19.01.2009 року державного мита.
6. Копію рішення надіслати сторонам.
Суддя Мельник П.А.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 27 квітня 2009 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу Приватному підприємству "Асфодел" ( м.Вінниця, вул.Литвиненка, 46/108)
3 - відповідачу Сільськогосподарському виробничому кооперативу "Родина"( Вінницька область, Калинівський район, с.Глинськ, вул.Леніна, 6 )