21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
21 квітня 2009 р. Справа 7/18-09
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Сади України", м.Харків.
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське", смт. Погребище, Вінницька область.
про стягнення 84047,16 грн.
Головуючий суддя Банасько О.О.
Cекретар судового засідання Юрчак Л.C.
Представники
позивача : Петленко Т.С. - юрист, довіреність № 08/03 від 04.03.2009 року. Лендел Р.В. - представник, довіреність № 03/02 від 16.02.2009 року.
відповідача : не з'явився.
Подано позов про стягнення з ТОВ "Погребищенське" заборгованості в сумі 84047 грн. 16 коп., у т.р. 38203 грн. 25 коп. основного боргу, 26742 грн. 28 коп. штрафу у розмірі 70 % від вартості товару та 19101 грн. 63 коп. штрафу у розмірі 50 % від вартості товару в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 02000148 від 13.05.2008 року.
Ухвалою суду від 29.01.2009 року порушено провадження у справі № 7/18-09, розгляд якої призначено на 03.03.2009 року. Крім цього вказаною ухвалою зобов'язано позивача, відповідача забезпечити явку в судове засідання представників сторін з доказами про повноваження та надати необхідні докази для вирішення спору.
Позивач та відповідач в судове засідання 03.03.2009 року не з'явились, витребуваних судом документів не надали, хоча про час та місце судового засідання повідомлялися ухвалою суду про порушення провадження у справі, яку позивач та відповідач отримали 11.02.2009 року, що вбачається з поштових повідомлень № 054903, № 054865 та № 055705.
При цьому судом встановлено, що 02.03.2009 року від позивача надійшла телеграма з проханням перенести слухання справи в зв'язку з відрядженням його представника.
В зв'язку з неявкою позивача та відповідача в судове засідання 03.03.2009 року та неподанням ними витребуваних документів розгляд справи було відкладено на 24.03.2009 року.
24.03.2009 року відповідач в судове засідання повторно не з'явився, не надав витребуваних ухвалою суду від 29.01.2009 року документів, у зв'язку з чим розгляд справи з метою забезпечення дотримання принципу рівності сторін та змагальності судового процесу було відкладено до 21.04.2009 року. Відкладаючи розгляд справи на 21.04.2009 року суд скористався можливістю продовження строку вирішення спору на 1 місяць в порядку встановленому ч.3 ст.69 ГПК України.
Однак відповідач в судове засідання призначене на 21.04.2009 року не з'явився та не надав документів, які витребовувались від нього ухвалами суду від 29.01.2009 року, від 03.03.2009 року та від 24.03.2009 року.
При цьому йому було надіслано ухвалу від 24.03.2009 року рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві. Слід зазначити, що згідно довідки з ЄДРПОУ № 12 наданої Головним управлінням статистики у Вінницькій області адресою місцезнаходженням ТОВ "Погребищенське" є вул. Богдана Хмельницького, 3, м. Погребище, Погребищенський район, Вінницька область, яка є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві.
При черговій неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.
Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
На першому примірнику усіх ухвали, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
За таких обставин справу, із врахуванням вимог ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.
За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи відбувається без здійснення технічної фіксації судового процесу, що не суперечить ч. 7 ст. 81-1 ГПК України.
В судовому засіданні представник позивача подала заяву про відмову від позову в частині стягнення штрафної санкції в розмірі 19101,63 грн. передбаченої п. 7.5 договору купівлі-продажу № 02000148 від 13.05.2008 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
13.05.2008 року між ТОВ агрофірма "Сади України" (Продавець) та ТОВ "Погребищенське" (Покупець) укладено договір купівлі продажу № 02000148, згідно з п. 1 якого Продавець зобов'язувався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору насіннєвий матеріал.
Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що загальна вартість товару за договором складає 38203,25 грн..
В п.4.2 Договору сторони обумовили, що оплата за поставлений товар здійснюється в строк з 13.05.2008 року до 01.10.2008 року включно.
13.05.2008 року позивач на виконання договору поставив відповідачу товар, в підтвердження чого суду надано накладну № 02000088, довіреність НБМ № 236468 від 13.05.2008 року на ім'я Гаврилюка В.О. та податкову накладну № 000185 від 13.05.2008 року.
Як вбачається, в наданих суду первинних бухгалтерських документах (накладна, довіреність) відсутнє посилання на договір купівлі-продажу від 13.05.2008 року № 02000148.
Однак, суд співставивши предмет договору визначений в п.1.1 Договору, загальну вартість товару вказану в п.4.1 Договору із такими ж даними які містяться в накладній від 13.05.2008 року № 02000088 дійшов висновку про те, що поставка товару відповідачу відбувалась саме за умовами вказаного вище договору купівлі-продажу з огляду на повну тотожність даних, які містяться в договорі та видатковій накладній (найменування продукції, кількість, вартість).
Оскільки відповідач не провів розрахунок за отриманий товар позивач звернувся з позовом до суду.
Виходячи із встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалось вище, в п. 4.2 договору сторони передбачили, що розрахунки за поставлений товар здійснюються відповідачем з 13.05.2008 року до 01.10.2008 року включно.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 26742,28 грн. штрафу передбаченого п. 7.1 Договору в результаті чого суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У п. 7.1 договору сторони передбачили, що у випадку якщо покупець не проведе оплату в строки вказані в договорі він несе відповідальність в виді сплати штрафу в розмірі 70% від вартості несплаченого товару.
Слід зауважити, що ч.1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення штрафу є правомірними, оскільки відповідають умовам договору та чинному законодавству.
При цьому судом враховано, що відповідно до п. 4.1 Договору загальна вартість товару складає 38203,25 грн. і саме на цю суму було отримано товар відповідачем згідно накладної від 13.05.2008 року № 02000088.
Таким чином сума штрафу заявлена позивачем складає 26742,28 грн. (38203,25*70/100).
Суд погоджується із вказаним розрахунком і вважає його правильним.
Також судом розглянуто заяву позивача про відмову від стягнення штрафної санкції в розмірі 19101,63 грн. передбаченої п. 7.5 договору купівлі-продажу № 02000148 від 13.05.2008 року за результатами чого, суд дійшов висновку про її задоволення
Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Заява позивача про відмову від стягнення заявленого до стягнення штрафу приймається судом, оскільки такі дії позивача не суперечать чинному законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Приймаючи заяву про відмову від позову суд враховує те, що вона підписана представником позивача Петленко Т.С. у якої наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається із довіреності від 04.03.2009 року № 08/03. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу роз'яснені процесуальні наслідки його дій.
Таким чином провадження в частині стягнення штрафу в розмірі 19101,63 грн. припиняється відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
З врахуванням встановлених обставин та наявних у справі первинних бухгалтерських документів суд вважає суму боргу відповідача перед позивачем в розмірі 38203,25 грн. доведеною. При цьому суд враховує, що позивачем надано довідку Харківської філії ВАТ "ВТБ Банк" від 19.03.2009 року № 1004/400-08-2, довідку філії в м.Харкові ЗАТ "ОТП Банк" від 17.03.2009 року № 700-10-2/576 в яких вказано про те, що за період з 13.05.2008 року по 16.03.2009 року на рахунки ТОВ агрофірми "Сади України" кошти від ТОВ "Погребищенське" не надходили.
Також слід зазначити, що всупереч наведеним вище процесуальним нормам (ст.ст.32, 33, 34 ГПК України) та вимогам ухвал суду від 29.01.2009 року, від 03.03.2009 року від 24.03.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, та штрафу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову із врахуванням поданої позивачем заяви про відмову від позовних вимог в частині стягнення штрафу передбаченого п.7.5 Договору купівлі-продажу від 13.05.2008 року № 02000148.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.
При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.
Також судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 840,50 грн. державного мита, що підтверджується платіжним дорученням від 25.12.2008 року № 11832. Як вбачається із позовної заяви ціна позову складає 84047,16 грн..
Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту з врахуванням математичного заокруглення мав би становити 840,47 грн..
Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для його повернення згідно ст.47 ГПК України та п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито".
За письмовим клопотанням позивача 21.04.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст.530, ч.1 ст. 546, ст. 549, ч. 1 ст.550, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 625, 627, 628, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ч.2 ст.217, ст.230 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.78, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське", вул. Богдана Хмельницького, 3, смт. Погребище, Погребищенського району, Вінницької області, - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 32701610, р/р - 26004055302309 в ФКБ "ПриватБанк", МФО - 302689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Сади України", вул. Академіка Проскури, 1, м. Харків, 61070 - (інформація про реквізити - р/р - 26007301000150 в ХФ ВАТ "ВТБ Банк", МФО-350631, ідентифікаційний код - 20212313) - 38203 грн. 25 коп. боргу, 26742 грн. 28 коп - штрафу, 649 грн. 46 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 91 грн. 18 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
4. Припинити провадження в частині стягнення штрафу в розмірі 19101,63 грн. відповідно до п. 4 ч. 1 ст 80 ГПУ України.
5. Зобов'язати управління Державного казначейства у м.Вінниці Головного управління державного казначейства у Вінницькій області повернути суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 00 грн. 03 коп. Товариству з обмеженою відповідальністю агрофірма "Сади України", вул. Академіка Проскури, 1, м. Харків, 61070 - (інформація про реквізити - р/р - 26007301000150 в ХФ ВАТ "ВТБ Банк", МФО-350631, ідентифікаційний код - 20212313) сплаченого за платіжним дорученням від 25.12.2008 року № 11832 оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 7/18-09.
6. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.
Суддя Банасько О.О.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 27 квітня 2009 р.
віддрук. 3 прим.:
1 - до справи.
2 - позивачу - ТОВ "Сади України", вул. Академіка Проскури, 1, м. Харків, 61070.
3 - відповідачу - ТОВ "Погребищенське", вул. Б. Хмельницького, 3, смт. Погребище, Вінницька область.